Фонд держмайна України “Про склад витрат підприємств житлового господарства”

N 10-16-721 від 22.01.99
     м.Київ

 vd990122 vn10-16-721

     Склад витрат підприємств житлового господарства, затверджений
постановою Кабінету  Міністрів  України  від  22.06.98  р.  N  939
( 939-98-п ),  стосується  житлових  приміщень  і враховується при
розрахунку квартирної плати.  Нормативного акта,  який би визначав
склад витрат на утримання нежитлових приміщень, на цей час немає.
     Згідно з ч.2 ст.19 Закону України \"Про оренду  державного  та
комунального майна\"  (  2269-12  )  методика розрахунку,  граничні
розміри та порядок використання орендної плати  для  об\'єктів,  що
перебувають  у  комунальній власності (в тому числі для нерухомого
майна),  визначаються органами місцевого самоврядування.  В  такій
методиці  потрібно  передбачити  пункт  щодо компенсації орендарем
витрат на утримання орендованого майна.
     У разі,  коли  органи  місцевого  самоврядування не розробили
свою методику для розрахунку плати за оренду  комунального  майна,
можна  використовувати  Методику розрахунку і порядок використання
плати за оренду державного майна,  затверджену постановою КМУ  від
04.10.95  р.  N  786  (  786-95-п  ),  якщо відповідне рішення про
використання цієї методики прийме комунальний власник.  При  цьому
орендар   компенсує  лише  ті  реальні  витрати  орендодавця,  які
стосуються орендованого приміщення.

 Заступник голови фонду                                   С.Глушко

 Надруковано: \"Урядовий кур\'єр\", 16 березня 1999 року, N 48

Постанова КМ України “Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна”

від 4 жовтня 1995 р. N 786, Київ

         ( Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ
           N  699 (  699-98-п ) від 18.05.98
           N 1171 ( 1171-99-п ) від 29.06.99
           N   75 (   75-2000-п ) від 19.01.2000
           N 1778 ( 1778-2000-п ) від 06.12.2000
           N  158 (  158-2001-п ) від 21.02.2001 )

     Кабінет Міністрів України   п о с т а н о в л я є:

     1. Затвердити  Методику  розрахунку  і  порядок  використання плати  за
оренду державного майна (додається).

     2.   Фонду   державного майна, Міністерству  фінансів, Міністерству
економіки  проаналізувати  наслідки  практичного застосування цієї Методики і у
разі   потреби  подати до 1 липня 1996 р.  до  Кабінету Міністрів України
пропозиції про внесення до неї змін і доповнень.

     3. Уповноважити Фонд державного майна  давати  роз\'яснення  з питань
застосування цієї Методики.

     4. Визнати такою, що втратила  чинність,  постанову  Кабінету Міністрів
України від 12 листопада 1993 р. N 923 ( 923-93-п ) \"Про Методику  розрахунку  і
порядок використання плати за оренду майна державних підприємств та організацій\"
(ЗП України,  1994 р.,  N 4,
ст.73).

     5. Ця постанова набуває чинності з 16 травня 1995 року.

     Прем\'єр-міністр України                     Є.МАРЧУК

              Міністр
     Кабінету Міністрів України                 В.ПУСТОВОЙТЕНКО

     Інд.25

                                         ЗАТВЕРДЖЕНА
                            постановою Кабінету Міністрів України
                                від 4 жовтня  1995 р.  N 786

                             МЕТОДИКА
             розрахунку і порядок використання плати
                   за оренду державного майна

     1.  Методику  і  порядок розроблено з метою створення єдиного
організаційно-економічного  механізму  справляння  плати за оренду цілісного
майнового    комплексу    державного    підприємства, організації,  їх
структурних підрозділів (філії, цеху, дільниці)* та окремого    індивідуально
визначеного   майна   державного підприємства,  організації, закріпленого за
військовими частинами, закладами,   установами   та  організаціями  Збройних
Сил,  інших військових  формувань рухомого та нерухомого військового майна (за
винятком  озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки), а  також
майна,  що не ввійшло до статутного фонду господарського товариства,  створеного
у процесі  приватизації  (корпоратизації). (  Пункт  1  із  змінами,  внесеними
згідно з Постановами КМ  N 75
( 75-2000-п )   від   19.01.2000,   N 158   (  158-2001-п  )   від
21.02.2001 )
_______________________

 * Далі - цілісний майновий комплекс державного підприємства.

     2. Розмір орендної плати встановлюється договором оренди  між орендодавцем
та орендарем.

     У разі  коли орендодавцем цілісного майнового комплексу структурного
підрозділу   (філії,   цеху,  дільниці)  державного підприємства,  а  також
нерухомого   майна   (будинку,   споруди, приміщення) є державне підприємство,
організація, розмір орендної плати погоджується з органом, визначеним в абзаці
другому статті 5 Закону    України  \"Про  оренду    державного   та
комунального майна\" (2269-12 ). ( Абзац другий пункту 2 в редакції Постанови КМ
N  699  (  699-98-п ) від 18.05.98, із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ
N 75 ( 75-2000-п ) від 19.01.2000 )

     Якщо  майно  орендується  бюджетними  організаціями,  орендна плата
вноситься за рахунок коштів, передбачених кошторисами на їх утримання.

     3.  До  плати  за  оренду  індивідуально визначеного майна не включаються
витрати на утримання орендованого майна  та  плата  за послуги,  які відповідно
до укладених угод зобов\'язуються надавати орендарю   державне   підприємство,
організація,    господарське товариство,  на  балансі  яких  перебуває це майно.
( Абзац перший пункту  3  в  редакції  Постанови  КМ  N  75  (  75-2000-п  )
від 19.01.2000 )
     Витрати   інвалідів,  пов\'язані з утриманням об\'єкта оренди з метою
використання під гаражі для спеціальних засобів пересування, компенсуються   за
рахунок  Фонду  України  соціального  захисту інвалідів у порядку, що
визначається Мінпраці та Мінфіном. ( Пункт 3 в редакції Постанови КМ N 699 (
699-98-п ) від 18.05.98 )

     4.  Орендна  плата  за  цією Методикою розраховується у такій
послідовності:  визначається  розмір  річної  орендної  плати.  На основі
розміру   річної  орендної  плати  встановлюється  розмір орендної  плати за
перший місяць оренди, яка фіксується у договорі оренди.  З  урахуванням  розміру
орендної  плати за перший місяць оренди  розраховується  розмір  орендної  плати
за наступні місяці оренди.
     У  разі коли термін оренди менший чи більший за одну добу або за один
місяць,  то на  основі  розміру  місячної  орендної  плати розраховується
добова,  а в разі необхідності - на основі розміру добової  орендної  плати
розраховується  погодинна орендна плата. (    ункт  4  доповнено  абзацом
згідно  з  Постановою  КМ  N  75 (75-2000-п ) від 19.01.2000 ) ( Пункт 4 в
редакції Постанови КМ N 699 (99-98-п ) від 18.05.98, із  змінами,  внесеними
згідно з Постановою КМ N 75 ( 75-2000-п ) від 19.01.2000 )

     5.  Розмір річної орендної плати за цілісні майнові комплекси державних
підприємств визначається за формулою:

                        Опл = Вз х Сор.ц,

     де Опл  - розмір річної орендної плати,  грн.  Вз - залишкова
(за балансом,  форма N 1) вартість орендованих основних засобів на час  оцінки
об\'єкта  оренди,  грн.;  Сор.ц  -  орендна  ставка за використання цілісних
майнових комплексів  державних  підприємств, визначена згідно з додатком 1.  У
разі  визначення  орендаря  на   конкурсних  засадах умовами конкурсу може бути
передбачено більший розмір орендної плати. (Пункт 5 в редакції Постанов КМ N 699
( 699-98-п ) від 18.05.98, N 75 ( 75-2000-п ) від 19.01.2000 )

     6. ( Пункт 6 виключено на  підставі  Постанови  КМ  N  699   ( 699-98-п )
від 18.05.98 )  Для  цілісного  майнового  комплексу державного підприємства,
який передано в оренду до введення в  дію Закону України \"Про оренду державного
майна\",  показники  Пр,  С, Вор, Взаг,  ФС  визначаються  за  календарний  рік,
що  передував попередньому розрахунку орендної плати  відповідно  до  чинної  на
той  час  Методики.

     7.  Розмір  річної  орендної  плати  у  разі  оренди окремого індивідуально
визначеного   майна   (крім   нерухомого   майна) встановлюється  за  згодою
сторін,  але  не  менш  як 5 відсотків вартості  орендованого  майна,  а  у разі
коли орендарем є суб\'єкт малого   підприємництва   -   не   менш  як  4
відсотки  вартості орендованого майна. Орендодавець може здійснювати експертну
оцінку майна,  що  передається  в оренду. ( Пункт 7 із змінами, внесеними згідно
з Постановами КМ N 75 ( 75-2000-п ) від 19.01.2000, N 1778
( 1778-2000-п ) від 06.12.2000 )

     8. У  разі  оренди  нерухомого майна (крім оренди нерухомого майна
бюджетними організаціями та інвалідами з метою  використання під  гаражі  для
спеціальних  засобів  пересування) розмір річної орендної плати визначається за
формулою:

                         Опл = Вп х Сор,

 де Вп  -  вартість  орендованого майна,  визначена експертним шляхом, грн.;
       Сор  -  орендна   ставка,   визначена   згідно  з додатком N 2.
     Експертна   оцінка   вартості    об\'єкта    оренди    повинна враховувати
його  місцезнаходження  і  забезпеченість  інженерними мережами.  Результати
експертної  оцінки  є  чинними  протягом  6 місяців  від дня її проведення, якщо
інший термін не передбачено у звіті з експертної оцінки.
     Якщо орендоване  нежитлове  приміщення  є  частиною   будівлі (споруди),
то   оцінка  вартості  цього  приміщення  проводиться безпосередньо або
опосередковано з  урахуванням  вартості  будівлі (споруди) в цілому за формулою:

                        Вп = Вб : Пб х Пп,

де Вп  -  вартість  орендованого  приміщення,  яке є частиною будівлі (споруди),
грн.;
      Вб - вартість будівлі (споруди) в цілому
(без  вартості  підвальних приміщень,  якщо вони не експлуатуються орендарем),
визначена  експертним  шляхом,  грн.;
      Пп   -   площа орендованого  приміщення,  кв.м;
      Пб  -  площа будівлі (споруди) в цілому   (без   площі   підвальних
приміщень,   якщо   вони   не експлуатуються орендарем), кв.м.
     У  разі  визначення  орендаря  на  конкурсних засадах умовами конкурсу
може  бути  передбачено  більший  розмір орендної плати. (   Пункт  8  доповнено
абзацом  згідно  з  Постановою  КМ  N  75 ( 75-2000-п ) від 19.01.2000 ) ( Пункт
8 в редакції Постанови КМ N 699 ( 699-98-п ) від 18.05.98, із  змінами,
внесеними  згідно з Постановою КМ N 75 ( 75-2000-п ) від 19.01.2000 )

     (   Пункт   9   виключено  на  підставі  Постанови  КМ  N  75 (  75-2000-п
)  від  19.01.2000  ) 9. У разі коли розмір орендної плати за  договорами
оренди, укладеними після введення в дію Закону України  \"Про  оренду  державного
майна\",  перевищує  5 відсотків вартості  орендованого  майна він приймається на
рівні 5 відсотків від вартості цього майна.

     10.  Розмір  річної орендної плати за оренду нерухомого майна бюджетними
організаціями, а також інвалідами з метою використання
під гаражі для спеціальних засобів пересування становить 1 гривню. (  Пункт  10
в  редакції  Постанови  КМ  N  699  ( 699-98-п ) від 18.05.98,  із  змінами,
внесеними  згідно  з  Постановою  КМ N 75 ( 75-2000-п ) від 19.01.2000 )

     11.  Витрати  на утримання нерухомого майна, зданого в оренду одночасно
кільком  підприємствам,  організаціям,  і прибудинкової території,
розподіляються   між   ними  залежно  від  наявності, кількості,  потужності,
часу роботи електроприладів, систем тепло-і  водопостачання,  каналізації  за
спеціальними  рахунками,  а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної
підприємствами, організаціями  загальної  площі.  ( Пункт 11 із змінами,
внесеними згідно з Постановою КМ N 75 ( 75-2000-п ) від 19.01.2000 )

     12. Розмір місячної орендної плати  за  перший  місяць  після укладення
договору оренди  чи  перегляду  розміру  орендної  плати розраховується  за
формулою:

                               Опл
                 Опл.міс. =  ------  х Іп.р. х Ім,
                                12

     Опл - річна орендна  плата,  визначена  за  цією  Методикою, грн.;
     Іп.р.  - індекс інфляції за період з початку поточного року (у разі оренди
нерухомого майна -  з  дати  проведення  експертної оцінки)  до  дати  укладення
договору оренди або перегляду розміру орендної плати; Ім - індекс інфляції за
перший місяць оренди. ( Пункт 12 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N
699 ( 699-98-п ) від 18.05.98 )

     13.  Розмір  орендної  плати  за  кожний   наступний   місяць визначається
шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на
індекс інфляції за поточний місяць.

     14. Терміни внесення орендної плати визначаються у договорі.

     У договорі оренди цілісного  майнового  комплексу  державного підприємства
рекомендується  встановлювати,  що сплата рендних
платежів має проводитися щоквартально в 5-денний термін від  дати, встановленої
для подання квартальних бухгалтерських звітів (балансів), а за  IV  квартал  -
в  10-денний  термін  від  дати, встановленої для подання річного
бухгалтерського звіту (балансу).

     15.  Платіжні  документи  на  перерахування  до  бюджету  або орендодавцеві
орендних  платежів  подаються  платниками  установам
банку до настання терміну платежу.

     16. Суми орендної плати, зайво перераховані  до  бюджету  або
орендодавцеві, зараховуються  в  рахунок  наступних  платежів  або повертаються
платникові в 5-денний термін від дня  одержання  його письмової заяви.

     17.  У  разі коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, його
регіональне  відділення  чи  представництво,  орендна  плата спрямовується:
     за цілісні  майнові  комплекси  державних  підприємств  -  до державного
бюджету;
     за нерухоме майно державних  підприємств,  організацій  -  70 відсотків
орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків державному підприємству,
організації, на балансі яких перебуває це майно;
     за майно,  що  не  ввійшло до статутного фонду господарського товариства,
створеного у процесі приватизації (корпоратизації), -
до  державного бюджету.  Якщо господарське товариство,  створене у процесі
приватизації (корпоратизації),  утримує об\'єкти  житлового фонду,  що  не
ввійшли  до його статутного фонду,  - 70 відсотків орендної плати до державного
бюджету,  30 відсотків господарському товариству.
     У разі  коли  орендодавцем  майна  є  державне  підприємство, організація,
орендна плата спрямовується:
     за окреме   індивідуально   визначене   майно   підприємства, організації
(крім нерухомого) - підприємству, організації;
     за цілісний   майновий   комплекс   структурного   підрозділу підприємства,
організації, нерухоме майно - 70 відсотків орендної плати  підприємству,
організації,  30  відсотків  - до державного бюджету.
     У   разі   оренди   закріпленого  за  військовими  частинами, закладами,
установами   та  організаціями  Збройних  Сил,  інших військових  формувань
рухомого  та  нерухомого  військового майна орендна плата згідно із статтею 8
Закону України \"Про  господарську діяльність  у Збройних Силах України\" ( 1076-
14 ) спрямовується до державного   бюджету.  (  Пункт  17  доповнено абзацом
згідно  з Постановою КМ N 158 ( 158-2001-п ) від 21.02.2001 ) ( Пункт 17 в
редакції Постанов КМ N 699 ( 699-98-п ) від 18.05.98,
N 75 ( 75-2000-п ) від 19.01.2000 )

                                              Додаток 1
                                  до Методики розрахунку і порядку
                                    використання плати за оренду
                                           державного майна 

                          ОРЕНДНІ СТАВКИ
           за використання цілісних майнових комплексів
                      державних підприємств

------------------------------------------------------------------
                                                        |Орендна
                                                        |ставка,
                                                        |відсотків
                                                        |до залиш-
                                                        |кової
                                                        |вартості
                                                        |основних
                                                        |засобів
------------------------------------------------------------------
  Цілісні майнові комплекси державних підприємств:

  торгівлі, з     організації      концертно-видовищної     10
діяльності, випуску та проведення лотерей

  харчової промисловості,   ресторанів,  з  організації      8
виставкової діяльності

  електроенергетики, газової,  хімічної і нафтохімічної      6
промисловості,   чорної  металургії,  зв\'язку,  швейної
промисловості,    громадського     харчування     (крім
ресторанів)

  нафтодобувної промисловості,  лісового  господарства,      5
кольорової металургії

  морського і  автомобільного  транспорту,  будівельних      4
матеріалів,  побутового обслуговування, машинобудування
та металообробки,  освіти,  науки та охорони  здоров\'я,
легкої (крім швейної), паливної промисловості

  Інші об\'єкти                                               3
------------------------------------------------------------------

(  Методику  доповнено  додатком  N 1 згідно з Постановою КМ N 699
(  699-98-п  )  від  18.05.98,  із  змінами,  внесеними  згідно  з
Постановою  КМ  N  1171  (  1171-99-п  )  від 29.06.99, в редакції
Постанови КМ N 75 ( 75-2000-п ) від 19.01.2000 )

                                          Додаток 2
                              до Методики розрахунку і порядку
                           використання плати за оренду державного
                                            майна
                                    (у редакції постанови
                                 Кабінету Міністрів України
                                 від 19 січня 2000 р. N 75)

                          ОРЕНДНІ СТАВКИ
                 за використання нерухомого майна

------------------------------------------------------------------
                                                       |Орендна
                                                       |ставка,
                                                       |відсотків
                                                       |   до
                                                       |вартості
                                                       |нерухомого
                                                       |майна,
                                                       |визначеної
                                                       |експертним
                                                       |шляхом
------------------------------------------------------------------
  Використання орендарем  нерухомого  майна за цільовим
призначенням:

  розміщення нічних  клубів,  казино,  інших   закладів     20
грального та шоу-бізнесу

  провадження концертної     діяльності,     розміщення     15
туристичних  агентств,  пунктів  обміну  валюти,  бірж,
брокерських,    маклерських    і    рекламних   контор,
комерційних   банків,   офісів    брокерів,    дилерів,
авторемонтних    майстерень,   автозаправних   станцій,
ресторанів

  здійснення  торгівлі  непродовольчими  товарами (крім
товарів дитячого асортименту)

  розміщення офісів нерезидентів України

  надання юридичних   консультацій,  консалтингових  та     13
нотаріальних послуг

  надання стоматологічних послуг                            12

  здійснення    торгівлі      продовольчими    товарами
підакцизної групи

  розміщення офісів резидентів України                      10

  здійснення торгівлі  продовольчими   товарами   (крім      8
товарів підакцизної групи)

  провадження підприємницької   діяльності   в   галузі
охорони здоров\'я

  розміщення виставок (крім книжкових та образотворчих)      7

  розміщення підприємств  громадського харчування (крім      5
ресторанів, кафе і барів)

  виконання ремонтно-будівельних робіт

  розміщення закладів культури, кінотеатрів

  видання газет,  розміщення  теле-  та  радіокомпаній,     4,5
інформаційних агентств

  здійснення торгівлі непродовольчими товарами дитячого      4
асортименту

  здійснення книжкової  торгівлі  і  торгівлі  шкільним
приладдям (в частині площ,  які використовуються з цією
метою)

  розміщення громадських організації, які не займаються      3
комерційною діяльністю

  розміщення відділень Ощадбанку,  що приймають платежі
від населення, відділень поштового зв\'язку

  розміщення закладів     науки    (крім    бюджетних),
майстерень художників,  скульпторів, народних майстрів,
членів інших творчих спілок

  провадження підприємницької    діяльності   у   сфері      2
надання  комунальних,  побутових  послуг  (крім  послуг
автосервісу)

  видання літературно-художніх,      науково-технічних,      2
дитячих газет і журналів (крім тих,  для  видання  яких
встановлено орендну ставку у розмірі 1 відсотка)

  розміщення аптек,  які  самостійно  виготовляють ліки
(реалізують готові ліки)

  здійснення торгівлі   продовольчими   товарами    для
пільгових   категорій   громадян   (учасників   Великої
Вітчизняної  війни,  учасників  ліквідації  аварії   на
Чорнобильській   АЕС,   хворих   на   цукровий  діабет,
багатодітних сімей тощо)

  розміщення бібліотек, архівів

  здійснення торгівлі   товарами  дитячого  харчування,      1
розміщення молочних кухонь

  розміщення дитячих  дошкільних   виховних   закладів,
закладів  освіти,  спортивних  закладів (для школярів і
студентів)

  видання дитячих  газет  і  журналів,  співзасновником
яких є органи державної влади

  видання літературно-художніх,       науково-технічних
журналів,    що     виходять     українською     мовою,
співзасновниками яких є органи державної влади

  розміщення фірмових магазинів вітчизняних промислових
підприємств, крім тих, що виробляють товари підакцизної
групи

  організація дозвілля  дітей  та юнацтва у позаурочний
час

  розміщення благодійних      організацій,      фондів,
громадських  організації  інвалідів,  ветеранів  війни,
праці,  які не  займаються  комерційною  діяльністю  (в
частині площ, які використовуються з цією метою)

  розміщення закладів  охорони  здоров\'я  та соціальної      1
допомоги (з частковим самофінансуванням)

Інше використання нерухомого майна                           10
------------------------------------------------------------------
 ----------------
 Примітка. Орендні  ставки  для  вітчизняних  юридичних і фізичних осіб -
суб\'єктів малого підприємництва,  які  провадять            виробничу
діяльність,  застосовуються  з  коефіцієнтом            0,8.

(Додаток  2  в  редакції  Постанови  КМ  N 75 (75-2000-п) від 19.01.2000)

Постанова КМ України “Про Методику грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів”

від 23 березня 1995 р. N 213
                           Київ

       ( Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ
         N 864  ( 864-95-п )  від 31.10.95
         N 525  ( 525-97-п )  від 30.05.97 )  

     На  виконання  статті  6  Указу  Президента  України  від  10
листопада 1994 р.  N 666 ( 666/94 ) \"Про невідкладні  заходи  щодо
прискорення   земельної  реформи  у  сфері  сільськогосподарського
виробництва\" Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:

     1.    Затвердити    Методику    грошової    оцінки     земель
сільськогосподарського  призначення  та  населених   пунктів    як
тимчасову (додається).

     2.  Державному  комітетові  по  земельних  ресурсах  разом  з
Міністерством сільського господарства і  продовольства,  Державним
комітетом у  справах  містобудування  і  архітектури,  Українською
академією аграрних  наук  у  місячний  термін  затвердити  Порядок
грошової  оцінки  земель  сільськогосподарського  призначення   та
населених пунктів.

     3. Державному комітетові по земельних ресурсах,  Міністерству
сільського  господарства  і  продовольства,    Уряду    Автономної
Республіки Крим і  облвиконкомам  разом  з  Українською  академією
аграрних наук провести до 1 липня 1995  р.  на  основі  зазначеної
Методики грошову оцінку земель сільськогосподарського  призначення
в  Автономній  Республіці  Крим,  областях,  їх   кадастрових    і
адміністративних районах та сільськогосподарських підприємствах.

     4.  Державному  комітетові  у  справах    містобудування    і
архітектури, Державному комітетові по земельних ресурсах  разом  з
міськвиконкомами провести до 1 жовтня 1995 р. з  метою  виробничої
апробації грошову оцінку земель міст Одеси, Чернігова, Броварів та
смт.  Ланівців Тернопільської області.

     5. Міністерству фінансів профінансувати витрати, пов\'язані  з
грошовою  оцінкою  земель,  за  рахунок  коштів,  передбачених   у
Державному бюджеті України на 1995 рік.

     Виконуючий обов\'язки
     Прем\'єр-міністра України         Є. МАРЧУК

              Міністр
     Кабінету Міністрів України       В. ПУСТОВОЙТЕНКО

     Інд.22

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                           постановою Кабінету Міністрів України
                            від   23 березня  1995 р. N 213

                             МЕТОДИКА
          грошової оцінки земель сільськогосподарського
                 призначення та населених пунктів
                           (тимчасова)

                      I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

     1. Грошова  оцінка  земель  здійснюється  з метою регулювання
відносин при передачі землі у власність,  спадщину,  під  заставу,
при даруванні,  купівлі-продажу земельної ділянки та права оренди,
визначенні  ставок  земельного  податку,   ціноутворенні,   обліку
сукупної вартості основних засобів виробництва, визначенні розміру
внеску  до  статутних  фондів  акціонерних  товариств,  об\'єднань,
кооперативів.

     2.  Інформаційною  базою  для    грошової    оцінки    земель
сільськогосподарського  призначення   є    матеріали    державного
земельного кадастру (кількісна  і  якісна  характеристика  земель,
бонітування  грунтів,  економічна  оцінка    земель),    матеріали
внутрігосподарського  землевпорядкування,  а   земель    населених
пунктів - їх генеральні плани та  проекти  планування  і  забудови
населених пунктів, матеріали економічної оцінки території.

                    II. ГРОШОВА ОЦІНКА ЗЕМЕЛЬ
                СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

     3. Грошова оцінка земель  сільськогосподарського  призначення
(далі - земель) провадиться окремо по  орних  землях,  землях  під
багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами  за
рентним  доходом,  який    формується    залежно    від    якості,
місцерозташування і економічної оцінки земель.

     4. Грошова оцінка земель здійснюється послідовно по: Україні,
Автономній  Республіці  Крим    і    областях,    кадастрових    і
адміністративних  районах,  сільськогосподарських   підприємствах,
окремих земельних ділянках.

     5. В  основу  розрахунку  грошової  оцінки  земель  кладеться
рентний доход, який створюється при виробництві зернових культур і
визначається за даними економічної  оцінки  земель,  проведеної  в
1988 році.

                 Грошова оцінка земель по Україні

     6.  Для  визначення  грошової  оцінки  земель   по    Україні
розраховується диференціальний рентний доход  з  орних  земель  за
економічною оцінкою по виробництву зернових культур (у  центнерах)
за формулою:

             Рдн = (У х Ц - 3 - 3 х Кнр) : Ц,       (1)

     де Рдн - диференціальний рентний доход з гектара орних земель
(у центнерах);
   У   - урожайність зернових з гектара (у центнерах);
   Ц   - ціна реалізації центнера зерна;
   З   - виробничі затрати на гектар;
   Кнр - коефіцієнт норми рентабельності.

     7.  Крім  диференціального  рентного  доходу,  в   сільському
господарстві створюється абсолютний рентний доход.

     8.  Загальний  рентний    доход    обчислюється    як    сума
диференціального та абсолютного рентних доходів.

     9.  Диференціальний  рентний  доход  з  гектара  земель   під
багаторічними насадженнями,  природними  сіножатями  і  пасовищами
розраховується на  основі  співвідношень  диференціальних  рентних
доходів цих угідь і рентного доходу на орних землях за економічною
оцінкою по виробництву зернових культур за формулою:

                           Рдн х Рд (б) (с) (п)
           Рдн (б) (с) (п) = -------------------      (2)
                                    Рд

     де Рдн (б) (с) (п) - диференціальний рентний доход з  гектара
земель під багаторічними насадженнями (б),  природними  сіножатями
(с) і пасовищами (п) (у центнерах);
     Рдн - диференціальний рентний доход з гектара орних земель (у
центнерах);
     Рд (б) (с)  (п)-  диференціальний  рентний  доход  з  гектара
земель під багаторічними насадженнями (б),  природними  сіножатями
(с)  і  пасовищами  (п)  за  економічною   оцінкою    земель    (у
карбованцях);
     Рд -  диференціальний рентний доход з гектара орних земель за
економічною оцінкою   по   виробництву   зернових    культур    (у
карбованцях).

     10. Грошова оцінка орних  земель,  земель  під  багаторічними
насадженнями,  природними  сіножатями  і  пасовищами  по   Україні
визначається як добуток річного  рентного  доходу  за  економічною
оцінкою по виробництву зернових культур, ціни на зерно  і  терміну
його капіталізації за формулою:

                Гоз = Рздн х Ц х Тк,              (3)
     де Гоз - грошова оцінка гектара орних земель, земель під
            багаторічними насадженнями, природними
            сіножатями, пасовищами по Україні (у карбованцях)
   Рздн   - загальний рентний доход на орних землях, землях під
            багаторічними насадженнями, природними сіножатями
            і пасовищами по Україні  (у центнерах);
   Ц      - ціна центнера зерна (у карбованцях);
   Тк     - термін капіталізації рентного доходу (в роках), який
            встановлюється на рівні 33 років.

       Грошова оцінка земель по Автономній Республіці Крим,
      областях та їх кадастрових і адміністративних районах

     11. Диференціальний рентний доход на орних землях, землях під
багаторічними насадженнями, природними сіножатями і  пасовищами  в
Автономній  Республіці  Крим,  областях  та  їх   кадастрових    і
адміністративних районах обчислюється за формулою:

                        Рдн(у) х Рд(р)
              Рдн (р) = --------------           (4)
                            Рд(у)

     де Рдн (р)- диференціальний рентний  доход  з  гектара  орних
земель,  земель  під  багаторічними    насадженнями,    природними
сіножатями і пасовищами по відповідному регіону р) (у центнерах);

     Рдн(у)  -  диференціальний  рентний  доход  з  гектара  орних
земель,  земель  під  багаторічними    насадженнями,    природними
сіножатями і пасовищами по Україні (у) (у центнерах);

     Рд (р) - диференціальний рентний доход за економічною оцінкою
по виробництву  зернових  культур  на  орних  землях,  землях  під
багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами  за
оцінкою цих угідь по відповідному регіону (р) (у карбованцях);

     Рд(у) - диференціальний рентний доход за економічною  оцінкою
по виробництву  зернових  культур  на  орних  землях,  землях  під
багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами  за
оцінкою цих угідь по Україні (у) (у карбованцях).

     12. До  диференціального  рентного  доходу  з  гектара  орних
земель,  земель  під  багаторічними    насадженнями,    природними
сіножатями і пасовищами,  визначеного  за  формулою  4,  додається
абсолютний  рентний  доход  (постійна  величина,  встановлена   по
Україні на гектар угідь, - 1,6 центнера).

     13.  Грошова  оцінка  гектара  орних  земель,   земель    під
багаторічними насадженнями,  природними  сіножатями  і  пасовищами
визначається за формулою 3 і вихідними даними регіонів.

     Грошова оцінка земель сільськогосподарських підприємств

     14. Грошова оцінка земель  колективних  сільськогосподарських
підприємств,        сільськогосподарських            кооперативів,
сільськогосподарських  акціонерних  товариств,  у    тому    числі
створених    на    базі    радгоспів    та    інших      державних
сільськогосподарських  підприємств  (далі  -  сільськогосподарські
підприємства) обчислюється за формулою 3.

     15. Диференціальний рентний доход на орних землях, землях під
багаторічними насадженнями, природними сіножатями і  пасовищами  в
сільськогосподарських підприємствах обчислюється за формулою:

                      Рдн (р) х Рд (п)
             Рдн (п) =----------------
                         Рд (р)

     де Рдн (п)- диференціальний рентний  доход  з  гектара  орних
земель,  земель  під  багаторічними    насадженнями,    природними
сіножатями і пасовищами в сільськогосподарському підприємстві  (п)
(у центнерах);

     Рдн  (р)-  диференціальний  рентний  доход  з  гектара  орних
земель,  земель  під  багаторічними    насадженнями,    природними
сіножатями  і  пасовищами  по  адміністративному  району  (р)   (у
центнерах);

     Рд (п) - диференціальний рентний доход за економічною оцінкою
по виробництву  зернових  культур  на  орних  землях,  землях  під
багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами  за
оцінкою цих угідь у  сільськогосподарському  підприємстві  (п)  (у
карбованцях);

     Рд (р) - диференціальний рентний доход за економічною оцінкою
по виробництву  зернових  культур  на  орних  землях,  землях  під
багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами  за
оцінкою по адміністративному району (р) (у карбованцях).

     16. До  диференціального  рентного  доходу  з  гектара  орних
земель,  земель  під  багаторічними    насадженнями,    природними
сіножатями  і  пасовищами,  обчисленого  в   сільськогосподарських
підприємствах,  додається  абсолютний  рентний  доход    (постійна
величина, встановлена по Україні на гектар угідь, - 1,6 центнера).

     17. Загальна  грошова  оцінка  земель  сільськогосподарського
підприємства  обчислюється  виходячи  з  грошової  оцінки   одного
гектара  відповідних  угідь  і    їх    площ    у    межах    його
землекористування.

             Грошова оцінка окремої земельної ділянки

     18.  Грошова  оцінка  окремої  земельної  ділянки  (території
сільськогосподарських  угідь,  що  знаходяться  у  власності   або
користуванні юридичних та фізичних осіб)  визначається  на  основі
шкал грошової оцінки агровиробничих груп грунтів.

     19.  Шкали  грошової  оцінки  агровиробничих  груп    грунтів
розраховуються за формулою:

                             Г х Багр
                    Гагр = -----------           ( 6)
                                Б
     де Гагр - грошова  оцінка  агровиробничої  групи  грунтів  (у
карбованцях);
   Багр  - бал бонітету агровиробничої групи грунтів;
   Б     - бал   бонітету   гектара  відповідних   угідь   по
           сільськогосподарському підприємству;
   Г     - грошова   оцінка  гектара  відповідних  угідь   по
           сільськогосподарському       підприємству       (у
           карбованцях).

     20.  Загальна  грошова  оцінка  окремої  земельної    ділянки
визначається сумою добутків площ агровиробничих груп грунтів на їх
грошові оцінки.

           III.  ГРОШОВА ОЦІНКА ЗЕМЕЛЬ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ

     21. Грошова оцінка земель населених пунктів  визначається  за
формулою:
                       В х Нп
                 Цн =  -------   х Кф х Км,        (7)
                         Нк
  де Цн - грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у
          карбованцях);
   В    - норматив витрат на освоєння та облаштування території в
          розрахунку на квадратний метр (у карбованцях);
   Нп   - норма прибутку (6 %);
   Нк   - норма капіталізації (3 %);
   Кф   - коефіцієнт,    який    характеризує    функціональне
          використання  земельної ділянки (під  житлову  та
          громадську  забудову, для промисловості,  транспорту
          тощо);
   Км   - коефіцієнт,   який   характеризує  місцерозташування
          земельної ділянки.

     Норматив витрат на освоєння  та  облаштування  території  (В)
включає капіталовкладення на її інженерну підготовку,  будівництво
головних споруд і магістральних мереж водопостачання, каналізації,
теплозабезпечення,    електропостачання    (включаючи     зовнішнє
освітлення), слабкострумових  пристроїв,  газопостачання,  дощової
каналізації,  вартість  санітарної  очистки,  зелених   насаджень,
вулично-дорожної мережі, міського транспорту, об\'єктів  соціальної
інфраструктури загально- міського значення,  а  також  витрати  на
компенсацію збитків, пов\'язаних із зміною  характеру  використання
території.

     Коефіцієнт,  який  характеризує   місцеположення    земельної
ділянки (Км), обчислюється за формулою:

                Км = Км1 х Км2 х Км3,            (8)

     де Км1 - коефіцієнт, який  характеризує  регіональні  фактори
місцеположення земельної ділянки, зокрема:

     а)  чисельність  населення   та    адміністративний    статус
населеного пункту, його місце в системі розселення;

     б) розміщення  в  межах  населених  пунктів,  розташованих  у
приміських зонах великих міст;

     в) розміщення в межах  населених  пунктів,  що  мають  статус
курортів.

     Км2  -  коефіцієнт,  який  характеризує   зональні    фактори
місцеположення  земельної  ділянки  в  межах  населених   пунктів,
зокрема:

     а) відстань до  загальноміського  центру  населеного  пункту,
концентрованих місць праці, масового відпочинку населення;

     б) розташування в ядрі центру великих і  найбільших  міст  та
інших населених  пунктів,  що  мають  особливо  важливе  історичне
значення, в приморській смузі населених пунктів.

     Км3  -  коефіцієнт,  який  характеризує   локальні    фактори
місцеположення земельної ділянки  за  територіально-планувальними,
інженерногеологічними,                       історико-культурними,
природно-ландшафтними, санітарно-гігієнічними  умовами  та  рівнем
облаштування території.

     22. ( Пункт 22 втратив чинність на підставі  Постанови  КМ
N 525 ( 525-97-п ) від  30.05.97  )  Якщо  грошову  оцінку  земель
несільськогосподарського   призначення    не    проведено,    вона
визначається за формулою:

             Цн = Бн х Пз х Кф х Км, *)                  ( 9 )

     *) Ця   формула  не  застосовується  для  населених  пунктів,
визначених у пункті 4 постанови Кабінету Міністрів України від  23
березня 1995 р. N 213.

де  Цн - грошова оцінка земельної ділянки (у карбованцях);
    Бн - базова   вартість  одного  квадратного  метра  земельної
         ділянки (у карбованцях);
    Пз - площа земельної ділянки (у квадратних метрах);
    Кф - коєфіцієнт,  який характеризує функціональне використання
         земельної ділянки (під житлову  та  громадську  забудову,
         для промисловості, транспорту тощо);
    Км - коефіцієнт, який характеризує місцерозташування земельної
         ділянки.

     Базова вартість  одного  квадратного  метра земельної ділянки
(Бн)   дорівнює   стократному    розміру    земельного    податку,
встановленого    згідно  із  Законом  України \"Про плату за землю\"
( 2535-12 ).
     Якщо земельна  ділянка  несільськогосподарського  призначення
знаходиться за межами населеного пункту,  ціна одного  квадратного
метра її дорівнює десятикратному розміру грошової оцінки ріллі.

     Ціна земельної  ділянки  у  разі  її  продажу визначається на
основі грошової  оцінки  з  урахуванням  поточних  і  стратегічних
завдань  розвитку відповідної території та кон\'юктури ринку і може
бути зменшена,  але не більш  як на 50 відсотків, а у разі продажу
земельної   ділянки   разом   з  розташованими  на  ній  об\'єктами
незавершеного  будівництва  -  на  50-90  відсотків  залежно   від
належності   цих   об\'єктів  до  груп  (перспективних,  звичайних,
безперспективних тощо).
( Розділ III доповнено пунктом 22 згідно з Постановою КМ N 864
( 864-95-п ) від 31.10.95

Постанова КМ України “Про Методику грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів)”

від 30 травня 1997 р. N 525
                            Київ

     На виконання пункту 3 постанови Верховної Ради України від 19
вересня 1996 р. \"Про порядок введення в дію  Закону  України  \"Про
внесення змін і доповнень до Закону України \"Про плату  за  землю\"
( 379/96-ВР ) Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:

     1. Затвердити     Методику     грошової     оцінки     земель
несільськогосподарського   призначення   (крім   земель  населених
пунктів), (додається).

     2. Державному  комітетові  по  земельних  ресурсах  разом   з
Міністерством    сільського    господарства    і    продовольства,
Міністерством лісового господарства, Державним комітетом у справах
містобудування  і  архітектури,  Державним  комітетом  по  водному
господарству,  Українською академією аграрних наук  у  тримісячний
термін     розробити     Порядок     грошової     оцінки    земель
несільськогосподарського  призначення   (крім   земель   населених
пунктів).

     3. Державному  комітетові по земельних ресурсах разом з Радою
міністрів    Автономної    Республіки    Крим,    обласними     та
Севастопольською  міською державними адміністраціями провести до 1
січня  1999  р.  грошову  оцінку  земель  несільськогосподарського
призначення   (крім   земель   населених  пунктів)  відповідно  до
зазначеної Методики;

     4. Раді міністрів Автономної  Республіки  Крим,  обласним  та
Севастопольській  міській  державним адміністраціям профінансувати
витрати,  пов\'язані   з   проведенням   грошової   оцінки   земель
несільськогосподарського   призначення   (крім   земель  населених
пунктів),  за рахунок коштів,  які надходять від сплати земельного
податку.

     5. Визнати  такою,  що втратила чинність,  постанову Кабінету
Міністрів України від 31 жовтня 1995 р.  N 864 ( 864-95-п  )  \"Про
внесення    доповнень   до   Методики   грошової   оцінки   земель
сільськогосподарського  призначення  та  населених  пунктів\"   (ЗП
України, 1996 р., N 3, ст. 82).

     Прем\'єр-міністр України                        П.ЛАЗАРЕНКО

     Інд.22

                                       ЗАТВЕРДЖЕНО
                           постановою Кабінету Міністрів України
                                 від 30 травня 1997 р. N 525

                             МЕТОДИКА
                      грошової оцінки земель
               несільськогосподарського призначення
                 (крім земель населених пунктів)

                      1. Загальні положення

     1.1. Грошова     оцінка    земель    несільськогосподарського
призначення (крім земель населених пунктів) здійснюється  з  метою
економічного   регулювання   земельних   відносин   при  укладанні
цивільно-правових угод,  передбачених законодавством  України,  та
визначення  розмірів  земельного  податку і проводиться для земель
промисловості, транспорту, зв\'язку, оборони та іншого призначення;
земель    природоохоронного,    оздоровчого,    рекреаційного   та
історико-культурного  призначення;  земель  лісового   і   водного
фондів; земель запасу.

     1.2. Об\'єктами         грошової         оцінки         земель
несільськогосподарського  призначення  є  земельні   ділянки,   що
використовуються  за  функціональним  призначенням  незалежно  від
того, до якої категорії вони віднесені.

     1.3. Інформаційною базою для грошової  оцінки  цих  земель  є
відомості  державних  кадастрів (земельного,  лісового,  водного),
землевпорядної  та  містобудівної   документації,   інвентаризації
земель.

     1.4. В    основу    грошової    оцінки    земель    покладено
капіталізований  рентний  доход,  що  визначається  відповідно  до
функціонального   використання   і   місцерозташування   земельних
ділянок.

             2. Грошова оцінка земель промисловості,
        транспорту, зв\'язку, оборони та іншого призначення

     2.1. В    основу    розрахунку    грошової    оцінки   земель
промисловості,  транспорту, зв\'язку, оборони та іншого призначення
покладено  рентний  доход  від  цільового  використання  земельних
ділянок та здійсненого поліпшення їх облаштування.

     2.2. Грошова  оцінка  земель  промисловості,  транспорту   та
зв\'язку визначається за формулою:

                    Цн = Рпнп х  Тк х Кф х Км,

  де Цн   - грошова  оцінка  одного  квадратного  метра  земельної
            ділянки (у гривнях);

     Рпнп - рентний   доход,   який   створюється   за   рахунок
            облаштування земельної ділянки (у гривнях);

     Тк   - термін    капіталізації    рентного    доходу,    який
            встановлюється на рівні 33 років;

     Кф   - коефіцієнт, який враховує  функціональне  використання
            земельної ділянки;

     Км   - коефіцієнт, який враховує місцерозташування  земельної
            ділянки.

     Коефіцієнт, який враховує місцерозташування земельної ділянки
(Км), обчислюється за формулою:

                          Км =  Кр х Кл,

  де Кр   - коефіцієнт,   який   враховує   регіональні    фактори
            місцерозташування земельної ділянки (віддаленість  від
            центру   адміністративного   району   та   найближчого
            населеного   пункту,   що   має   магістральні   шляхи
            сполучення, входження до приміської зони великих  міст
            тощо);

     Кд   - коефіцієнт,    який    враховує    локальні    фактори
            місцерозташування      земельної      ділянки       за
            територіально-планувальними,   інженерно-геологічними,
            історико-культурними,           природно-ландшафтними,
            санітарно-гігієнічними та іншими умовами.

     2.3. Грошова оцінка земельних  ділянок,  наданих  для  потреб
оборони  та  іншого  призначення,  визначається  з  урахуванням їх
фактичного  використання,  на  основі   положень,   викладених   у
відповідних  розділах  цієї  Методики  і  Методики грошової оцінки
земель сільськогосподарського призначення  та  населених  пунктів,
затвердженої  постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня
1995 р. N 213 ( 213-95-п ).

           3. Грошова оцінка земель природоохоронного,
        оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного
                           призначення

     3.1. Грошова оцінка  земель  природоохоронного,  оздоровчого,
рекреаційного  та історико-культурного призначення визначається за
формулою:

                      Цн =  Е х  Тк х  Кмц,
  де Цн   - грошова  оцінка  одного  квадратного  метра  земельної
            ділянки (у гривнях);

     Е    - нормативний  середньорічний  економічний   ефект   від
            використання  відповідно  земель   природоохоронного,
            оздоровчого,  рекреаційного  та   історико-культурного
            призначення в розрахунку на один  квадратний  метр  (у
            гривнях);

     Тк   - термін  капіталізації   нормативного   середньорічного
            економічного ефекту, який встановлюється на  рівні  33
            років;

     Кмц  - коефіцієнт,  який  характеризує  місцерозташування  та
            цінність земельної ділянки відповідного призначення.

             4. Грошова оцінка земель лісового фонду

     4.1. Грошова    оцінка    лісових   земель   лісового   фонду
визначається за формулою:

                    Цнол = Ел х Тк х К1 х К2,

  де Цнол - грошова оцінка одного гектара лісових земель  лісового
            фонду  певного  типу  лісорослинних  умов   у   певній
            лісорослинній  зоні  та  певній  групі   і   категорії
            захисності лісів (у гривнях);

     Ел   - нормативний  середньорічний  економічний   ефект   від
            використання лісових  земель  лісового  фонду  певного
            типу лісорослинних умов у певній лісорослинній зоні та
            певній  групі  і   категорії   захисності   лісів   (у
            гривнях);

     Тк   - термін  капіталізації   нормативного   середньорічного
            економічного ефекту, який встановлюється на  рівні  50
            років;

     К1   - коефіцієнт,  який  враховує  ефект  від   використання
            природних корисних властивостей лісів;

     К2   - коефіцієнт,  який  враховує  відповідність   фактичної
            лісистості території оптимальній.

     4.2. Коефіцієнт,   який   враховує   ефект  від  використання
природних корисних властивостей лісів (К1) визначається експертним
шляхом.

     4.3. Коефіцієнт,   який   враховує   відповідність  фактичної
лісистості   оптимальній   (К2),   обчислюється   як    відношення
оптимальної лісистості до фактичної.

     4.4. Грошова оцінка нелісових земель лісового фонду,  а також
земель   природоохоронного,    оздоровчого,    рекреаційного    та
історико-культурного  призначення  проводиться на основі положень,
викладених  у  відповідних  розділах  цієї  Методики  і   Методики
грошової   оцінки  земель  сільськогосподарського  призначення  та
населених  пунктів,  затвердженої  постановою  Кабінету  Міністрів
України від 23 березня 1995 р. N 213 ( 213-95-п ).

              5. Грошова оцінка земель водного фонду

     5.1. Грошова  оцінка  земель  під морями,  річками,  озерами,
водосховищами, іншими водоймами здійснюється за формулою:

                  Цн =  Ев х Тк х К1 х К2 х К3,

  де Цн   - грошова оцінка одного  гектара  земель  під  водою  (у
            гривнях);

     Ев   - нормативний  середньорічний  економічний   ефект   від
            використання зазначених земельних ділянок;

     Тк   - термін  капіталізації   нормативного   середньорічного
            економічного ефекту, який встановлюється на  рівні  33
            років;

     К1   - коефіцієнт, який  враховує  місцерозташування  водного
            об\'єкта;

     К2   - коефіцієнт,  який  враховує  якісний  склад  та   його
            екологічне значення;

     К3   - коефіцієнт, який враховує  функціональне  використання
            водного об\'єкта.

     5.2. Землі  під  гідротехнічними та іншими водогосподарськими
спорудами,  землі  островів,  прибережних  захисних   смуг,   смуг
відведення,  берегових смуг водних шляхів оцінюються з урахуванням
їх фактичного  використання,  на  основі  положень,  викладених  у
відповідних  розділах  цієї  Методики  і  Методики грошової оцінки
земель сільськогосподарського призначення  та  населених  пунктів,
затвердженої  постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня
1995 р. N 213.

                 6. Грошова оцінка земель запасу

     6.1. Грошова оцінка земель запасу визначається за угіддями  з
урахуванням  облікових даних державного земельного кадастру:  ліси
та лісовкриті площі - відповідно до розділу 4 цієї  Методики;  під
водою    -    відповідно    до    розділу    5    цієї   Методики;
сільськогосподарські угіддя - відповідно  до  розділу  2  Методики
грошової   оцінки  земель  сільськогосподарського  призначення  та
населених  пунктів,  затвердженої  постановою  Кабінету  Міністрів
України від 23 березня 1995 р. N 213

Закон “Про товарну біржу”

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 10, ст.139 )

  ( Вводиться в дію Постановою ВР
    N 1957-XII ( 1957-12 ) від 10.12.91, ВВР, 1992, N 10, ст.140 )

  ( Із змінами, внесеними згідно із Законом
    N 2932-XII ( 2932-12 ) від 26.01.93, ВВР, 1993, N 11, ст.83 )

     Цей Закон визначає  правові  умови  створення  та  діяльності
товарних бірж на території України.

                             Розділ I
                        ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 1. Правове становище  товарної біржі

     Товарна  біржа  є  організацією,  що  об\'єднує  юридичних   і
фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і
має за мету надання послуг в укладенні  біржових  угод,  виявлення
товарних цін,   попиту і   пропозицій  на   товари,      вивчення,
упорядкування і полегшення  товарообігу  і  пов\'язаних   з     ним
торговельних операцій.
     Товарна біржа діє  на  основі  самоврядування,  господарської
самостійності,  є  юридичною  особою,  має  відокремлене    майно,
самостійний  баланс,  власні  розрахунковий,   валютний  та   інші
рахунки в банках, печатку із  своїм  найменуванням.
     Товарна біржа не займається комерційним посередництвом  і  не
має на меті одержання прибутку.
     Діяльність товарної біржі здійснюється  відповідно  до  цього
Закону та чинного законодавства  України,  статуту  біржі,  правил
біржової торгівлі та біржового арбітражу.

     Стаття 2. Основні принципи діяльності товарної біржі

     Товарна біржа здійснює свою діяльність за принципами:
     рівноправності учасників біржових торгів;
     застосування вільних (ринкових) цін;
     публічного проведення біржових торгів.

     Стаття 3. Права товарної біржі

     Товарна біржа має право:
     встановлювати  відповідно  до  цього  Закону    та    чинного
законодавства  України  власні  правила   біржової   торгівлі   та
біржового  арбітражу,  які  є  обов\'язковими  для  всіх  учасників
торгів;
     створювати підрозділи біржі та  затверджувати  положення  про
них;
     розробляти  з  урахуванням  державних    стандартів    власні
стандарти і типові контракти;
     зупиняти на деякий час біржову торгівлю, якщо  ціни  біржових
угод протягом дня відхиляються більше ніж на  визначений  біржовим
комітетом (радою біржі) розмір;
     встановлювати вступні та періодичні внески для членів  біржі,
плату за послуги, що надаються біржею;
     встановлювати інші грошові збори;
     встановлювати і стягувати відповідно до статуту  біржі  плату
за реєстрацію угод на біржі, штрафи та інші санкції  за  порушення
статуту біржі та біржових правил;
     засновувати  арбітражні  комісії  для  вирішення  спорів    у
торговельних угодах;
     укладати  міжбіржові  угоди  з  іншими  біржами,  мати  своїх
представників на них, у тому  числі  на  біржах,  розташованих  за
межами України;
     вносити в державні органи пропозиції з питань, що  стосуються
біржової діяльності;
     видавати біржові бюлетені, довідники та інші  інформаційні  і
рекламні видання;
     здійснювати інші функції, передбачені статутом біржі.

     Стаття 4. Обов\'язки товарної біржі

     Товарна біржа забезпечує:
     створення умов для проведення біржової торгівлі;
     регулювання біржових операцій;
     регулювання  цін  на  підставі  співвідношення   попиту    та
пропозиції на  товари, що допускаються до  обігу на біржі;
     надання членам і відвідувачам біржі організаційних  та  інших
послуг;
     збір,  обробку  і  поширення   інформації,    пов\'язаної    з
кон\'юнктурою ринку.

                        Розділ II
        СТВОРЕННЯ ТОВАРНОЇ БІРЖІ, ПОРЯДОК ЇЇ РЕЄСТРАЦІЇ

     Стаття 5. Загальні умови створення товарної біржі

     Товарна біржа створюється на засадах добровільного об\'єднання
заінтересованих юридичних і фізичних осіб, яким це  не  заборонено
чинним законодавством.
     Засновниками і членами товарної біржі не можуть  бути  органи
державної  влади  та  управління,  а  також   державні    установи
(організації), що перебувають на державному бюджеті.
     Заснування  товарної  біржі  здійснюється  шляхом   укладення
засновниками угоди, яка визначає порядок та принципи її створення,
склад засновників, їх обов\'язки,  розмір і  строки сплати пайових,
вступних та періодичних внесків.
     Кожний із засновників сплачує пайовий внесок.

     Стаття 6. Статут товарної біржі

     Товарна біржа діє на підставі  статуту,  який  затверджується
засновниками біржі.
     У статуті товарної біржі визначається:
     найменування та місцезнаходження біржі;
     склад засновників;
     предмет і цілі діяльності біржі;
     види фондів, що утворюються біржею, та їх розміри;
     органи  управління  біржею,  порядок    їх    утворення    та
компетенція, організаційна структура біржі;
     порядок прийняття у члени біржі та припинення членства;
     права та  обов\'язки  членів  біржі  та  біржі  перед  третіми
особами, а також членів біржі  перед  біржею  та  біржі  перед  її
членами;
     порядок і умови застосування санкцій;
     майнова відповідальність членів біржі;
     порядок припинення біржі.
     У  статуті  можуть  передбачатися  й  інші   положення,    що
стосуються створення та діяльності товарної біржі.

     Стаття 7. Державна реєстрація товарної біржі

     Державна реєстрація товарної біржі  здійснюється  в  порядку,
встановленому для підприємств.

                     Розділ III
                ЧЛЕНСТВО У ТОВАРНІЙ БІРЖІ

     Стаття 8. Умови членства у товарній біржі

     Членами товарної біржі є засновники, а також прийняті  до  її
складу згідно із статутом біржі вітчизняні та іноземні юридичні  і
фізичні особи. Порядок прийняття  у  члени  біржі  та  вибуття  із
складу її членів визначається статутом товарної біржі.
     Вступний  внесок  члена  біржі  має   дорівнювати    вартості
\"біржового місця\", що визначається виходячи з попиту та пропозиції
на \"біржове місце\".  Особа,  яка  сплатила  пайовий  або  вступний
внесок, набуває управнення власника щодо \"біржового місця\" і  може
винаймати свої членські права,  а  також  продавати  ці  права  за
правилами, встановленими біржовим комітетом (радою біржі).

     Стаття 9. Права члена товарної  біржі

     Член  товарної  біржі  має  право  сам  або    через    свого
представника:
     здійснювати біржові операції на біржі  та  одержувати  за  це
винагороду;
     брати участь у вирішенні питань діяльності біржі,  обирати  і
бути обраним до її керівних органів;
     здійснювати всі управнення, що випливають із сплати  пайового
або вступного внеску;
     користуватися всіма послугами біржі.

     Стаття 10. Обов\'язки члена біржі

     Член товарної біржі зобов\'язаний:
     додержувати статуту біржі, біржових правил  торгівлі,  рішень
загальних зборів членів біржі та біржового комітету (ради біржі);
     провадити розрахунки за своїми угодами відповідно  до  правил
біржової торгівлі та своєчасно інформувати біржовий комітет  (раду
біржі)  про  зміни  у  своєму  фінансовому  становищі,  що  можуть
негативно вплинути на виконання  його  зобов\'язань  перед  третіми
особами та біржею;
     сплачувати членські внески;
     вести облік здійснюваних угод за формою, визначеною правилами
біржової торгівлі;
     подавати необхідну інформацію контролюючим органам біржі;
     не  розголошувати  конфіденційні  відомості  та    комерційну
таємницю про діяльність біржі.

                           Розділ IV
                   УПРАВЛІННЯ ТОВАРНОЮ БІРЖЕЮ

     Стаття 11. Органи управління товарною біржею

     Вищим органом управління товарної біржі є загальні  збори  її
членів.
     У  період  між  загальними  зборами  членів  товарної   біржі
управління нею здійснює біржовий комітет (рада біржі).
     Контролюючим органом товарної біржі є контрольна  (ревізійна)
комісія.
     Біржовий  комітет  (рада  біржі)  і  контрольна   (ревізійна)
комісія  обираються  загальними  зборами  членів  товарної  біржі,
компетенція  та  повноваження  комітету  і  комісії   визначаються
статутом товарної біржі.

     Стаття 12. Організаційна структура товарної біржі

     Для управління товарною біржею та забезпечення її функцій  на
біржі створюються виконавча  дирекція  та  спеціальні  підрозділи:
розрахункова палата, біржовий арбітраж,  котирувальна  комісія  та
інші підрозділи і допоміжні служби, необхідні для її діяльності.
     Підрозділи біржі діють на основі положень, що  затверджуються
загальними зборами членів товарної біржі  або  уповноваженим  ними
органом.
     З працівниками біржі,  які  працюють  за  наймом,  за  згодою
сторін можуть укладатися трудові контракти.

                          Розділ V
          МАЙНО ТОВАРНОЇ БІРЖІ ТА ГАРАНТІЇ ЇЇ МАЙНОВИХ ПРАВ

     Стаття 13. Майно товарної біржі

     Майно товарної біржі складається  з  фондів,  що  утворюються
біржею, вартість яких відбивається на балансі біржі.  Біржі  також
належить інше майно, набуте на підставах, не заборонених законом.
     Майно товарної біржі формується за рахунок:
     пайових, вступних та періодичних внесків;
     надходжень  від  біржових  операцій   та    надання    послуг
підрозділами біржі;
     штрафів  за  порушення  статуту  товарної  біржі  та   правил
біржової торгівлі;
     інших  грошових  надходжень,  що  не    суперечать    чинному
законодавству.
     Майно біржі належить їй на праві власності.
     Порядок  використання  майна  товарної  біржі    визначається
загальними зборами її членів.

     Стаття 14. Гарантії майнових прав товарної біржі

     Держава  гарантує  захист  майнових  прав  товарної    біржі.
Вилучення майна біржі не допускається, крім випадків, передбачених
законом.
     Збитки,  завдані  товарній  біржі  внаслідок  порушення    її
майнових прав, незаконного втручання в діяльність, відшкодовуються
у встановленому порядку.

                        Розділ VI
          БІРЖОВІ ОПЕРАЦІЇ ТА ПРАВИЛА БІРЖОВОЇ ТОРГІВЛІ

     Стаття 15. Біржові операції

     Біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності
зазначених нижче умов:
     а) якщо вона являє собою купівлю-продаж,  поставку  та  обмін
товарів, допущених до обігу на товарній біржі;
     б) якщо її учасниками є члени біржі;
     в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована  на  біржі
не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.
     Угоди, зареєстровані на біржі,  не  підлягають  нотаріальному
посвідченню.
     Зміст  біржової  угоди  (за  винятком  найменування   товару,
кількості,  ціни,  місця  і  строку   виконання)    не    підлягає
розголошенню. Цю інформацію може бути  надано  тільки  на письмову
вимогу судам,  органам  прокуратури,  служби  безпеки,  внутрішніх
справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у  випадках,
передбачених  законодавством України. ( Частина третя статті 15 із
змінами,  внесеними  згідно  із Законом N 2932-XII ( 2932-12 ) від
26.01.93 )
     Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
     Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі
або брокерам.

     Стаття 16. Біржові брокери

     Брокери  є  фізичними  особами,  зареєстрованими  на    біржі
відповідно до її статуту, обов\'язки  яких  полягають  у  виконанні
доручень членів біржі,  яких  вони  представляють, щодо здійснення
біржових  операцій  шляхом  підшукування  контрактів  і    поданні
здійснюваних ними операцій для реєстрації на біржі.
     Кількість  брокерів  кожної  товарної   біржі    визначається
біржовим комітетом  (радою біржі).
     Брокери  вправі  пересвідчитися  в  наявності    та    якості
запропонованого  товару,  а  також  у  платоспроможності  покупця,
пропонувати альтернативні умови контрактів та здійснювати будь-які
інші дії, що не суперечать інтересам клієнтів.
     Брокерам забороняється розголошувати комерційні таємниці щодо
здійснюваних за їх участю біржових  операцій  клієнтів,  одночасно
обслуговувати двох або більше клієнтів, інтереси яких суперечать.

     Стаття 17. Правила біржової торгівлі

     Правила біржової торгівлі розробляються відповідно до чинного
законодавства і є  основним  документом,  що  регламентує  порядок
здійснення  біржових  операцій,  ведення  біржової  торгівлі    та
розв\'язання спорів з цих питань.
     Правила біржової торгівлі затверджуються  загальними  зборами
членів товарної біржі або органом, ними уповноваженим.
     У правилах біржової торгівлі визначається:
     строк та місце проведення біржових операцій;
     склад  учасників  біржових  торгів  і  сукупність  вимог,  що
ставляться до них;
     порядок здійснення та реєстрації біржових операцій;
     порядок визначення та розмір плати за користування послугами
біржі;
     відповідальність  учасників  та    працівників    біржі    за
невиконання або неналежне виконання правил біржової торгівлі;
     інші положення, встановлені органами управління біржі.
     На товарній біржі забороняються:
     купівля-продаж    товарів    (контрактів)    однією    особою
безпосередньо або через підставних осіб з метою впливу на динаміку
цін;
     будь-які погоджені дії учасників біржової торгівлі, які мають
своєю метою або можуть призвести до  зміни  чи  фіксації  поточних
біржових цін;
     поширення неправдивих  відомостей,  що  можуть  призвести  до
штучної зміни кон\'юнктури.

                       Розділ VII
                    ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 18. Оподаткування товарної біржі та її членів

     Оподаткування товарної  біржі  та  її  членів  провадиться  у
порядку, встановленому законодавством України.

     Стаття 19. Облік і звітність

     Товарна біржа здійснює оперативний  та  бухгалтерський  облік
результатів своєї роботи, веде статистичну звітність.
     Порядок  ведення  бухгалтерського  обліку  та    статистичної
звітності визначається відповідним законодавством.

     Стаття 20. Порядок розгляду спорів

     Спори,  що  виникають  по  біржових  угодах,  вирішуються   у
порядку, встановленому законодавством України,  статутом  товарної
біржі та біржовими правилами.

     Стаття 21. Припинення товарної біржі

     Припинення товарної біржі відбувається за рішенням  загальних
зборів членів біржі, а також за рішенням суду,  арбітражного  суду
або інших  уповноважених  на  це  державних  органів  у  випадках,
передбачених законодавством України.

 Президент України                                       Л.КРАВЧУК

 м. Київ, 10 грудня 1991 року
     N 1956-XII

Закон “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 24, ст.350 )

 ( Вводиться в дію Постановою ВР
   N 2172-XII ( 2172-12 ) від 06.03.92, ВВР, 1992, N 24, ст.351 )

 ( Вводиться в дію з 07.07.92 згідно з Постановою ВР
   N 2545-XII ( 2545-12 ) від 07.07.92, ВВР, 1992, N 38, ст.567 )

 ( Із змінами, внесеними згідно із Законом
   N 2544-XII ( 2544-12 ) від 07.07.92, ВВР, 1992, N 38, ст.562
                                 Декретами
   N  9-92 від 15.12.92, ВВР, 1993, N  7, ст. 53
   N 15-93 від 19.02.93, ВВР, 1993, N 17, ст.184
                                  Законами
   N 3875-XII ( 3875-12 ) від 26.01.94, ВВР, 1994, N 18, ст.103
   N 54/96-ВР від 20.02.96, ВВР, 1996, N  9, ст.44 )

      ( В редакції Закону N 189/96-ВР від 15.05.96,
        ВВР, 1996, N 34, ст.160 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законом
  N 1882-III ( 1882-14 ) від 13.07.2000, ВВР, 2000, N 41, ст.342 )

          ( Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні
                                    Конституційного Суду
            N 14-рп/2000 ( v014р710-00 ) від 13.12.2000 )

 ( Із змінами, внесеними згідно із Законом
   N 2182-III ( 2182-14 ) від 21.12.2000, ВВР, 2001, N 9, ст.39 )

     Цей   Закон   встановлює   правовий   механізм   приватизації
цілісних  майнових  комплексів  невеликих  державних   підприємств
шляхом  їх  відчуження  на  користь  одного  покупця  одним  актом
купівлі-продажу.

                          Р о з д і л  I

                        ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 1. Сфера застосування Закону

     1. Сферою  застосування  Закону  є  галузі,  які   підлягають
першочерговій  приватизації:  переробна  і  місцева промисловість,
промисловість   будівельних   матеріалів,    легка    і    харчова
промисловість,  будівництво,  окремі  види транспорту,  торгівля і
громадське   харчування,   побутове   обслуговування    населення,
житлово-експлуатаційне і ремонтне господарство.

     2. Відповідно  до  цього  Закону можуть також приватизуватися
підприємства інших галузей, якщо вони відповідають вимогам частини
першої  статті  2  цього Закону або якщо це передбачено планами їх
приватизації.  До відносин щодо приватизації  невеликих  державних
підприємств,  не  врегульованих цим Законом,  застосовується Закон
України   \"Про    приватизацію    майна   державних   підприємств\"
( 2163-12 ).

     Стаття 2. Об\'єкти малої приватизації

     1. Об\'єктами малої приватизації є:
     цілісні майнові комплекси  невеликих  державних  підприємств,
віднесених Державною програмою приватизації до групи А;
     окреме індивідуально визначене майно;
     об\'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об\'єкти.

     2. У випадках,  коли до складу підприємств входять структурні
підрозділи (магазини,  перукарні,  майстерні,  їдальні тощо),  які
можуть  бути  виділені у самостійні підприємства,  об\'єктами малої
приватизації є названі структурні підрозділи.

     3. Будівлі  (споруди,  приміщення)  приватизуються  разом   з
розташованими в них об\'єктами приватизації,  крім випадків відмови
покупця від приватизації будівлі  (споруди,  приміщення),  в  якій
розташований об\'єкт,  що приватизується шляхом викупу, або якщо на
це  немає  прямої  заборони  відповідно  Фонду  державного   майна
України,  Верховної  Ради  Автономної  Республіки Крим чи місцевої
Ради відповідного рівня.
     Не можуть бути об\'єктами малої приватизації будівлі (споруди,
приміщення)  або  їх  окремі частини,  які становлять національну,
культурну  та  історичну  цінність  і  перебувають  під   охороною
держави.
     За наявності  заборони  на  приватизацію  будівлі   (споруди,
приміщення),  в якій розташований об\'єкт приватизації,  або у разі
відмови покупця від приватизації будівлі (споруди,  приміщення), в
якій   розташований   об\'єкт,  що  приватизується  шляхом  викупу,
зазначені   будівлі   (споруди,    приміщення)    передаються    у
встановленому  порядку  власникам приватизованих об\'єктів в оренду
на строк не менш як десять років.

     4. Якщо  в  нежилих  приміщеннях  будинку,  що  є   державною
власністю,  розміщується два або більше державних чи заснованих на
оренді державного майна підприємств,  то у разі прийняття  рішення
про приватизацію одного чи кількох із них займані ними приміщення,
за   відсутності   заборони   на   приватизацію   цього   будинку,
приватизуються разом з іншим майном підприємства після закріплення
за названими співкористувачами займаних ними  приміщень  на  праві
повного  господарського  відання,  оперативного  управління або на
договірних засадах.

     5. Не  підлягають  приватизації  визначені  у   встановленому
порядку  спеціалізовані  підприємства  торгівлі,  що  обслуговують
виключно   громадян,   які   мають   пільги   згідно   з    чинним
законодавством.

     6. Заклади      культури,      приміщення      та     будівлі
соціально-побутового призначення,  споруджені  за  рахунок  коштів
державних підприємств, які обслуговують населені пункти, райони чи
мікрорайони у містах,  громадські організації або певні професійні
(виробничі)   колективи   можуть   бути  у  встановленому  порядку
виключені з переліку об\'єктів малої приватизації за рішенням Фонду
державного   майна   України,   його   регіональних  відділень  та
представництв  у  районах  та  містах,  Фонду   майна   Автономної
Республіки  Крим  та  його  представництв,  а  також  за  рішенням
Верховної  Ради   Автономної   Республіки   Крим,   місцевих   Рад
відповідного рівня.

     Стаття 3. Способи малої приватизації

     Приватизація об\'єктів малої приватизації здійснюється шляхом:
     викупу;
     продажу на аукціоні, за конкурсом.

     Стаття 4. Продавці

     Продавцями об\'єктів  малої  приватизації,  що  перебувають  у
загальнодержавній та комунальній власності, є відповідно:
     Фонд державного майна України, його регіональні відділення та
представництва;
     органи приватизації, створені місцевими Радами.

     Продавцями об\'єктів приватизації,  що перебувають у власності
Автономної Республіки Крим,  є органи  по  управлінню  її  майном,
створювані Верховною Радою Автономної Республіки Крим *.

____________________
     * Далі органи,  уповноважені виступати продавцями відповідних
об\'єктів приватизації, іменуються \"органи приватизації\".

     Стаття 5. Покупці

     1. Покупцями  об\'єктів малої приватизації можуть бути фізичні
та юридичні особи,  які визнаються покупцями відповідно до  Закону
України  \"Про  приватизацію    майна    державних     підприємств\"
( 2163-12 ).

     2. Не можуть бути покупцями:
     юридичні особи,  у  майні  яких  частка  державної  власності
перевищує 25 відсотків;
     органи  державної влади; ( Абзац третій частини другої статті
5  із  змінами, внесеними згідно із Законом N 2182-III ( 2182-14 )
від 21.12.2000 )
     працівники органів   приватизації   та   інші   особи,   яким
відповідно   до   чинного   законодавства   заборонено   займатися
підприємницькою  діяльністю.  (  Абзац  четвертий  частини  другої
статті  5  із  змінами,  внесеними  згідно  із  Законом N 1882-III
( 1882-14 ) від 13.07.2000 )

     Стаття 6. Джерела коштів для малої приватизації

     1. Об\'єкти малої приватизації можуть бути придбані  покупцями
за  рахунок  власних  чи позичених грошових коштів. ( Абзац перший
частини  першої  статті  6 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1882-III ( 1882-14 ) від 13.07.2000 )
     У разі   придбання  об\'єкта  малої  приватизації  за  рахунок
грошових  коштів  покупці  -  фізичні  особи  подають  до   органу
приватизації декларацію про доходи.

     2.  Оплата придбаних об\'єктів малої приватизації здійснюється
у  національній  валюті.  (  Частина  друга  статті  6 із змінами,
внесеними   згідно   із   Законом  N  1882-III  (  1882-14  )  від
13.07.2000 )

     (  Частину  третю  статті  6  виключено  на  підставі  Закону
N 1882-III ( 1882-14 ) від 13.07.2000 )

     4. Покупці  вправі  використовувати  для  придбання  об\'єктів
малої  приватизації  грошові  кошти  лише шляхом їх безготівкового
перерахування з відкритих ними у банках України рахунків.

     5. Кошти  громадських  організацій  інвалідів   можуть   бути
використані  для придбання об\'єктів малої приватизації членами цих
організацій у випадках, коли ці об\'єкти перебувають у користуванні
громадських організацій інвалідів.
                            Розділ II

                    ПІДГОТОВКА ДО ПРИВАТИЗАЦІЇ

     Стаття 7. Визначення  переліків  об\'єктів,   що   підлягають
               приватизації відповідно до цього Закону

(  Офіційне  тлумачення  положень  частин  першої, третьої, п\'ятої
статті   7  див.  в  Рішенні  Конституційного  Суду  N  14-рп/2000
( v014р710-00 ) від 13.12.2000 )

     1. Фонд  державного  майна України,  Верховна Рада Автономної
Республіки Крим,  місцеві Ради затверджують  за  поданням  органів
приватизації  переліки  об\'єктів,  які  перебувають  відповідно  у
загальнодержавній власності,  власності Автономної Республіки Крим
та комунальній власності і підлягають:
     продажу  на  аукціоні,  за  конкурсом; ( Абзац другий частини
першої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1882-III
( 1882-14 ) від 13.07.2000 )
     викупу.

     2. Орган приватизації зобов\'язаний  повідомити  адміністрацію
підприємства   про   включення   даного   підприємства   або  його
структурного  підрозділу  до  одного  із  зазначених  переліків  у
місячний строк з дня прийняття відповідного рішення.

     3. Включення   об\'єктів   малої  приватизації  до  переліків,
зазначених у частині першій цієї статті,  здійснюється  відповідно
до  Державної  та  місцевих  програм  приватизації чи з ініціативи
відповідних органів приватизації або покупців.

     4. Покупці подають до відповідного органу приватизації  заяву
про  включення  підприємства  до одного із зазначених у цій статті
переліків об\'єктів, що підлягають приватизації.
     Заява повинна містити:
     назву об\'єкта  малої  приватизації,  його   місцезнаходження;
     запропоновані умови купівлі та експлуатації об\'єкта.

     Разом із заявою покупці - фізичні  особи  подають:
     відомості про  особу,  домашню адресу,  громадянство;
     номери рахунків   у    банківських    установах,    з    яких
здійснюватимуться розрахунки за придбаний об\'єкт приватизації.

     Покупці - юридичні особи подають:
     повну назву заявника та його юридичну адресу;
     прізвище, ім\'я, по батькові керівника;
     номери розрахункових рахунків у банківських установах, з яких
здійснюватимуться розрахунки за придбаний об\'єкт приватизації.

     До заяви додаються:
     документ про внесення плати за подання заяви;
     нотаріально   посвідчені   копії  установчих  документів,  що
підтверджують  право  юридичної  особи  бути покупцем згідно з цим
Законом    (копію    відповідного    рішення    органу   місцевого
самоврядування  - для  органів  місцевого самоврядування); ( Абзац
чотирнадцятий  частини  четвертої  статті  7 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 2182-III ( 2182-14 ) від 21.12.2000 )
     декларація про  доходи  (для  покупців  -  фізичних  осіб)  у
випадках, передбачених частиною першою статті 6 цього Закону.

     Форму заяви  та  розмір  плати за її подання встановлює орган
приватизації.  При цьому розмір плати за подання заяви не  повинен
перевищувати  половини розміру неоподатковуваного мінімуму доходів
громадян.
     Додаткові відомості    та    документи    подаються    органу
приватизації лише за згодою заявника.

     5. Орган   приватизації  розглядає  подану  заяву  і  в  разі
відсутності   підстав   для   відмови   у   приватизації   включає
підприємство  до  переліків,  зазначених  у  частині  першій  цієї
статті.  Результати розгляду не  пізніш  як  через  місяць  з  дня
подання заяви доводяться до заявника у письмовій формі.
     Відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли:
     особа, яка  подала  заяву,  не  може  бути  визнана  покупцем
підприємства згідно з цим Законом;
     є законодавчо  встановлене  обмеження  на  приватизацію цього
підприємства;
     не затверджено  переліків,  передбачених частиною першою цієї
статті.

     6. З моменту  прийняття  рішення  про  включення  об\'єкта  до
одного з переліків,  зазначених у частині першій цієї статті, щодо
нього припиняється чинність частин третьої,  п\'ятої, шостої статті
10,  частин першої,  третьої статті 12,  частини другої статті 24,
частини третьої статті  25  Закону  України  \"Про  підприємства  в
Україні\" ( 887-12 ) у частині купівлі,  продажу, передачі, обміну,
здачі в оренду,  надання безоплатно,  списання майна,  випуску  та
придбання   цінних   паперів,  надання  та  одержання  кредитів  у
розмірах,  що перевищують середньорічний рівень таких операцій  за
останні   три   роки.   Якщо  ці  дії  необхідні  для  ефективного
функціонування підприємства,  що приватизується, вони здійснюються
підприємством з дозволу органу приватизації.

     Стаття 8. Підготовка об\'єкта малої приватизації до продажу

     1. З  моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства
здійснюється його підготовка до приватизації.
     Підготовка об\'єкта малої приватизації до продажу здійснюється
органами приватизації, які:
     визначають ціну  продажу  об\'єкта,  що  підлягає приватизації
шляхом викупу,  або початкову ціну продажу об\'єкта на аукціоні, за
конкурсом;
     готують та   публікують   інформацію   про   об\'єкти    малої
приватизації  у  відповідних  інформаційних  бюлетенях та місцевій
пресі,   інших   друкованих    виданнях,    визначених    органами
приватизації;
     проводять у разі необхідності  реорганізацію  або  ліквідацію
державного підприємства.
     Для забезпечення   виконання   зазначених   функцій    органи
приватизації    можуть    залучати   відповідні   організації   та
спеціалістів у порядку  і  на  умовах,  що  встановлюються  Фондом
державного майна України.
     Покупець, який  у  встановленому  порядку  подав  заяву   про
приватизацію   підприємства,  може  за  власний  рахунок  замовити
проведення аудиторської  перевірки  фінансового  стану зазначеного
підприємства.

     2. Строк  підготовки об\'єкта малої приватизації до продажу не
повинен перевищувати двох місяців  з  дня  прийняття  рішення  про
включення  його  до відповідного переліку об\'єктів,  що підлягають
приватизації.
     Стаття 9. Визначення ціни продажу об\'єкта малої приватизації

     1. За    рішенням    органів     приватизації     проводиться
інвентаризація  майна об\'єкта малої приватизації із залученням,  у
разі необхідності,  аудитора (аудиторської фірми) та  здійснюється
оцінка його вартості. Акт інвентаризації затверджується керівником
та головним бухгалтером підприємства,  акт оцінки вартості об\'єкта
приватизації - керівником органу приватизації.

     2. Ціна  продажу  об\'єкта,  що  підлягає  приватизації шляхом
викупу,  та початкова ціна продажу об\'єкта малої  приватизації  на
аукціоні  або  за  конкурсом  визначаються відповідно до методики,
затвердженої Кабінетом Міністрів України.
                            Розділ III

         ПРОДАЖ ОБ\'ЄКТА МАЛОЇ ПРИВАТИЗАЦІЇ ШЛЯХОМ ВИКУПУ

     Стаття 10. Опублікування переліку  об\'єктів,  що  підлягають
                приватизації шляхом викупу

     Відповідний орган   приватизації  публікує  в  інформаційному
бюлетені та місцевій пресі,  інших друкованих виданнях, визначених
органами    приватизації,    перелік   об\'єктів,   що   підлягають
приватизації   шляхом   викупу,   який   містить   назву   об\'єкта
приватизації та його місцезнаходження.
     Зазначений перелік публікується не пізніш як за 15 днів з дня
прийняття   рішення   про   затвердження   переліку  об\'єктів,  що
підлягають приватизації шляхом викупу.

     Стаття 11. Продаж об\'єкта приватизації шляхом викупу

     1. Викуп застосовується щодо об\'єктів малої приватизації:
     не проданих на аукціоні, за конкурсом;
     включених до переліку об\'єктів,  що  підлягають  приватизації
шляхом викупу;
     зданих в  оренду,  якщо  право  на  викуп  було   передбачено
договором  оренди,  укладеним до набрання чинності Законом України
\"Про оренду державного майна\".

     Викуп майна  підприємств,  зданих  в  оренду,  проводиться  з
додержанням вимог,  передбачених чинним законодавством України про
приватизацію.
     Порядок викупу   об\'єкта   приватизації  визначається  Фондом
державного майна України.

     2. Інформація  про  здійснення  викупу  об\'єкта  приватизації
публікується   в  інформаційних  бюлетенях  органів  приватизації,
місцевій пресі,  інших друкованих  виданнях,  визначених  органами
приватизації,   протягом  15  календарних  днів  з  дня  укладення
договору купівлі-продажу.

     Стаття 12. Особливості визначення ціни продажу  об\'єкта,  що
                підлягає приватизації шляхом викупу

     1. Ціна  продажу  об\'єкта,  що  підлягає  приватизації шляхом
викупу,  визначається  експертним   шляхом   або   способами,   що
враховують   потенційну  прибутковість,  відповідно  до  методики,
затвердженої Кабінетом Міністрів  України  (за  винятком  об\'єктів
приватизації,  розташованих  у  зоні  гарантованого  добровільного
відселення  території,  що  зазнала   радіоактивного   забруднення
внаслідок Чорнобильської катастрофи).

     2. Не  допускається  безоплатна передача у власність будівель
(споруд,   приміщень),   крім   випадків,   передбачених    чинним
законодавством.
                         Розділ IV

  ПРОДАЖ ОБ\'ЄКТІВ МАЛОЇ ПРИВАТИЗАЦІЇ НА АУКЦІОНІ, ЗА КОНКУРСОМ

     Стаття 13. Продаж на аукціоні

     Продаж об\'єктів малої  приватизації  на  аукціоні  полягає  у
передачі права власності покупцю,  який запропонував у ході торгів
найвищу ціну.

     Стаття 14. Продаж за конкурсом

     Продаж об\'єктів малої приватизації  за  конкурсом  полягає  у
передачі права власності покупцю, який запропонував найкращі умови
подальшої експлуатації об\'єкта або за рівних умов - найвищу ціну.

     Стаття 15. Інформація про об\'єкти,  що підлягають продажу на
                аукціоні, за конкурсом

     Інформація про об\'єкти, що підлягають продажу на аукціоні, за
конкурсом, повинна містити такі відомості:
     назву об\'єкта приватизації, його місцезнаходження;
     обсяг та основну номенклатуру продукції  (робіт,  послуг),  у
тому числі експортної;
     кількість та склад робочих місць;
     баланс активів і пасивів, рентабельність за останні три роки;
     відомості про  будівлі  (споруди,  приміщення)  та   земельну
ділянку, на якій розташований об\'єкт, умови користування ними;
     початкову ціну  продажу,  умови   продажу   та   експлуатації
об\'єкта;  ( Абзац сьомий статті 15 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 1882-III ( 1882-14 ) від 13.07.2000 )
     суму грошових коштів, що має вноситися покупцями,  у  розмірі
10 відсотків початкової ціни продажу об\'єкта;
     назву банку,   адресу   та   номер  рахунку,  відкритого  для
розрахунків за придбані об\'єкти приватизації;
     кінцевий термін   прийняття   заяви  на  участь  в  аукціоні,
конкурсі;
     час та місце особистого ознайомлення з об\'єктом;
     час та місце проведення аукціону, конкурсу;
     адресу, номер  телефону,  час  роботи  служби  по організації
аукціону, конкурсу;
     іншу інформацію, яку визначає орган приватизації.

     Зазначена інформація   публікується   не   пізніш  як  за  30
календарних  днів  до  дати  проведення   аукціону,   конкурсу   в
інформаційних  бюлетенях  органів  приватизації,  місцевій  пресі,
інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації.

     Стаття 16. Умови участі покупців в аукціоні, конкурсі

     1. Продаж об\'єктів приватизації  на  аукціоні,  за  конкурсом
здійснюється за наявності не менш як двох покупців.

     2. Фонд  державного  майна України,  Верховна Рада Автономної
Республіки  Крим  та  місцеві  Ради  мають   право   встановлювати
додаткові  умови  участі  покупців  в  аукціоні,  конкурсі,  що не
суперечить цілям і змісту цього Закону.

     3. Для реєстрації покупців як  учасників  аукціону,  конкурсу
вони  сплачують  встановлений  органом  приватизації реєстраційний
внесок,  розмір  якого  не  може   перевищувати   розміру   одного
неоподатковуваного  мінімуму  доходів  громадян,  а  також вносять
грошові кошти в  розмірі  10  відсотків  початкової  ціни  продажу
об\'єкта.
     Зазначені грошові  кошти  вносяться   шляхом   безготівкового
перерахування на відповідний розрахунковий рахунок.
     Якщо покупець висловлює  бажання  брати  участь  у  придбанні
кількох   об\'єктів,   то   розмір   зазначених   грошових   коштів
визначається на основі суми початкової ціни цих об\'єктів.

     4. Після  закінчення  аукціону,  конкурсу  внесені  покупцями
грошові  кошти  у  розмірі  10  відсотків  початкової ціни продажу
об\'єкта у десятиденний строк повертаються усім учасникам аукціону,
конкурсу. Покупцеві,  який  придбав об\'єкт приватизації, зазначені
грошові  кошти   зараховуються   у   встановленому   порядку   при
остаточному розрахунку за придбаний об\'єкт приватизації.

     5. Фізична  або юридична особа,  яка бажає зареєструватись як
учасник аукціону, конкурсу, повинна мати при собі:
     документ, що   посвідчує   фізичну   особу  або  представника
юридичної особи, їх повноваження;
     квитанцію про сплату реєстраційного внеску;
     документ про внесення грошових коштів у розмірі 10  відсотків
початкової ціни продажу об\'єкта;
     декларацію про доходи  у  разі придбання об\'єкта приватизації
за рахунок грошових коштів - для покупців - фізичних осіб;
     нотаріально  посвідчені  копії  установчих  документів  - для
покупців  -  юридичних  осіб (копію рішення про участь в аукціоні,
конкурсі  -  для органів місцевого самоврядування). ( Абзац шостий
частини п\'ятої статті 16 із змінами, внесеними згідно  із  Законом
N 2182-III ( 2182-14 ) від 21.12.2000 )

     6. Відомості  про учасників аукціону,  конкурсу заносяться до
книги  реєстрації  окремо  щодо  кожного  об\'єкта,  який  підлягає
приватизації, і повинні містити:
     порядковий номер (відповідно до реєстрації);
     прізвище, ім\'я,  по  батькові фізичної особи або представника
юридичної особи (назву юридичної особи);
     номер рахунку,  назву та адресу банківської установи, до якої
зроблено внески.

     Відомості про учасників аукціону або конкурсу, їх кількість і
пропозиції покупців щодо умов конкурсу не підлягають  розголошенню
до визначення остаточного переможця.

     7. Кінцевий термін прийняття заяв на участь в аукціоні -  три
дні  до  початку  аукціону,  для  участі  у конкурсі - сім днів до
початку проведення конкурсу.

     8. Інформація про остаточну ціну та  переможця  конкурсу  або
аукціону    публікується   в   інформаційних   бюлетенях   органів
приватизації,  місцевій  пресі  та  інших   друкованих   виданнях,
визначених  органами  приватизації,  протягом  15 календарних днів
після укладення договору купівлі-продажу.
     Стаття 17. Порядок проведення аукціону

     1. Аукціон проводиться відповідним органом  приватизації  або
уповноваженою ним особою.

     2. Уповноважена  особа  діє  відповідно  до  угоди  з органом
приватизації. Угода повинна передбачати:
     строки проведення аукціону;
     початкову ціну продажу  об\'єкта  приватизації  і  порядок  її
зниження;
     розмір і порядок виплати винагороди;
     взаємні зобов\'язання,   умови  розірвання  угоди  та  майнову
відповідальність сторін;
     інші умови на розсуд сторін договору.

     3. Для  участі  в аукціоні покупці одержують квитки учасників
аукціону, які повинні містити такі відомості:
     номер, під яким покупець бере участь у торгах;
     назву об\'єкта  (об\'єктів),  у  торгах   якого   бере   участь
покупець;
     умови проведення аукціону.
     На публічних  торгах можуть бути присутні й інші особи,  якщо
вони внесуть  вхідну  плату.  Розмір  вхідної  плати  визначається
органом приватизації.

     4. Аукціон  проводиться  безпосередньо ведучим (ліцитатором).
До початку торгів ліцитатор описує об\'єкт  приватизації  та  умови
його   продажу.   Початком  торгів  вважається  момент  оголошення
початкової ціни продажу об\'єкта.  Якщо протягом трьох хвилин після
оголошення не буде запропоновано вищу ціну,  ліцитатор одночасно з
ударом  молотка  робить  оголошення  про  придбання  об\'єкта  тією
особою,  яка запропонувала найвищу ціну.  При цьому кожна наступна
ціна,  запропонована покупцями на аукціоні,  повинна  перевищувати
попередню  не  менш  як  на  10  відсотків початкової ціни продажу
об\'єкта.

     5. Якщо протягом трьох  хвилин  після  оголошення  початкової
ціни  продажу  покупці  не  висловлюють бажання придбати об\'єкт за
оголошеною початковою ціною, ліцитатор, відповідно до умов угоди з
органом приватизації, має право знизити ціну об\'єкта, але не більш
як на 10 відсотків.  Якщо після такого зниження об\'єкт не вдається
продати, торги припиняються.

     6. Під  час  аукціону ведеться протокол,  до якого заноситься
початкова ціна продажу  об\'єкта,  пропозиції  учасників  аукціону,
відомості про учасників аукціону,  результат торгів (ціна продажу,
відомості про фізичну або юридичну особу,  яка одержала  право  на
придбання об\'єкта).
     Протокол підписується   ліцитатором   та    покупцем    (його
представником), який одержав право на придбання об\'єкта.
     Протокол у триденний термін надсилається відповідному  органу
приватизації та затверджується ним.

     Стаття 18. Порядок проведення конкурсу

     1. Відбір  покупців  за конкурсом здійснює конкурсна комісія,
яка  створюється  органом  приватизації.  Комісія  створюється  із
спеціалістів, експертів, представника відповідної місцевої Ради та
представника трудового  колективу  об\'єкта,   що   приватизується.
Кількість членів комісії може становити від 5 до 9 чоловік. Голова
комісії призначається відповідним органом приватизації.
     Делегування представників  до  складу  комісії є обов\'язковим
для керівництва державних установ та організацій.  На час роботи у
складі комісії за її членами зберігається місце роботи та середній
заробіток згідно з чинним законодавством про працю.

     2. Конкурсна комісія  визначає  умови  та  термін  проведення
конкурсу.
     До умов конкурсу відносяться зобов\'язання покупця щодо:
     здійснення програм   технічного   переозброєння  виробництва,
впровадження прогресивних технологій;
     виконання вимог антимонопольного законодавства;
     збереження та створення протягом  визначеного  терміну  нових
робочих місць;
     початкової ціни продажу об\'єкта та дотримання строків оплати;
     збереження досягнутих   на  час  укладання  договору  профілю
діяльності,  номенклатури або  обсягу  виробництва,  зазначених  у
договорі, видів продукції (послуг);
     виконання встановлених   для   підприємства    мобілізаційних
завдань;
     створення безпечних або нешкідливих умов праці;
     умов утримання об\'єктів соціально-культурного призначення;
     здійснення заходів  щодо  захисту  навколишнього   природного
середовища,  дотримання  екологічних  норм чи досягнення найкращих
екологічних наслідків експлуатації об\'єкта.
     Умови конкурсу затверджує відповідний орган приватизації.

     3. Для участі в конкурсі покупець подає до конкурсної комісії
план приватизації об\'єкта, який повинен включати:
     назву і місцезнаходження об\'єкта;
     відомості про покупця;
     запропоновану покупцем ціну придбання об\'єкта;
     зобов\'язання щодо виконання умов конкурсу;
     додаткові зобов\'язання щодо подальшої експлуатації об\'єкта.

     4. Конкурс   здійснюється  у  два  етапи.  На  першому  етапі
оголошується попередній переможець конкурсу.  Інформація про  його
пропозиції  доводиться  до всіх учасників конкурсу.  Якщо протягом
п\'яти робочих днів від них не надійдуть додаткові  пропозиції,  то
попередній   переможець  оголошується  остаточним  переможцем.  За
наявності  інших  пропозицій   проводиться   додаткове   засідання
конкурсної  комісії,  яка розглядає додаткові пропозиції учасників
конкурсу та визначає остаточного переможця.
     Господарське товариство,  до  складу якого увійшло не менш як
50 відсотків працівників підприємства, що приватизується, яке бере
участь  у конкурсі,  за інших рівних умов має пріоритетне право на
його придбання.

     5. Засідання конкурсної  комісії  є  закритими.  Рішення  про
вибір  попереднього  та остаточного переможця конкурсу приймається
2/3 голосів присутніх членів комісії.

     6. Ціна продажу визначається  у  ході  конкурсного  розгляду.
Продаж об\'єкта не може здійснюватися за ціною, нижчою 50 відсотків
його  початкової  ціни.  (  Частина  шоста  статті  18 із змінами,
внесеними   згідно   із   Законом  N  1882-III  (  1882-14  )  від
13.07.2000 )

     7. Після закінчення засідання конкурсною комісією складається
протокол, в якому зазначаються такі відомості:
     умови конкурсу;
     пропозиції учасників конкурсу;
     обгрунтування вибору переможця конкурсу;
     відомості про учасників конкурсу.

     Протокол підписується всіма членами конкурсної комісії  та  в
триденний   строк   з   дня   проведення   конкурсу   надсилається
відповідному органу приватизації.
     Результати конкурсу затверджує орган приватизації.

(  Статтю  19  виключено на підставі Закону N 1882-III ( 1882-14 )
від 13.07.2000 )

     Стаття 20. Припинення та визнання недійсними угод, укладених
                на аукціоні, конкурсі

     1. Аукціон, конкурс може бути припинено і об\'єкт знімається з
торгів,  конкурсного відбору на вимогу будь-кого з його  учасників
або органу приватизації у випадках, коли:
     не виконано  вимог  щодо  змісту   інформації,   передбаченої
статтею 15 цього Закону, та терміну її опублікування;
     об\'єкт включено  до  відповідного   переліку   об\'єктів,   що
підлягають приватизації, з порушенням чинного законодавства;
     покупець не визнається як такий згідно з  законодавством  про
приватизацію;
     істотно порушувались інші правила  оголошення  та  проведення
аукціону, конкурсу, передбачені цим Законом.

     2. Зазначені  порушення  можуть  бути  підставою для визнання
судом недійсними угод,  укладених на аукціоні, конкурсі. Заява про
визнання  угод недійсними подається будь-ким з учасників аукціону,
конкурсу  або  органом  приватизації  у  місячний  строк  з   дати
проведення аукціону, завершення конкурсу.

     Стаття 21. Повторний продаж об\'єкта на аукціоні, за конкурсом

     1. Орган приватизації складає переліки об\'єктів,  не проданих
або  знятих  з  аукціонів,  конкурсів,  та  приймає  рішення   про
повторний   їх  продаж  на  аукціоні,  за  конкурсом  або  про  їх
приватизацію  шляхом  викупу  іншими  покупцями,  продажу   часток
(акцій, паїв), ліквідацію об\'єкта тощо.
     Об\'єкт приватизації може бути запропонований для  продажу  на
аукціоні,  за  конкурсом не більше двох разів,  якщо власник майна
або уповноважений ним орган не прийме іншого рішення.

     2. У разі повторного проведення  аукціону,  конкурсу  можлива
зміна  умов  продажу,  включаючи  початкову  ціну.  В  цьому  разі
початкову ціну може бути зменшено до початку торгів не більш як на
30 відсотків.
     Повторний аукціон, конкурс проводиться відповідно до порядку,
визначеного цим Законом.
                             Розділ V

          ВСТУП У ПРАВА ВЛАСНОСТІ І ПОРЯДОК РОЗРАХУНКІВ
                        ЗА ПРИДБАНЕ МАЙНО

     Стаття 22. Право власності

     1. Право  володіння,  користування  і  розпорядження об\'єктом
приватизації  переходить  до  покупця  з   моменту   нотаріального
посвідчення договору купівлі-продажу.

     2. Після   придбання   об\'єкта   його   новий   власник  стає
правонаступником прав і обов\'язків приватизованого підприємства.

     3. До набуття покупцем права власності  на  придбаний  об\'єкт
приватизації  відповідальність  за  збереження  зазначеного  майна
у встановленому  порядку   несе    керівник    підприємства,    що
приватизується,  або  підприємства  (установи,  організації),   на
балансі якого знаходиться об\'єкт приватизації.

     Стаття 23. Договір купівлі-продажу

     1. Право  власності   на   державне   майно   підтверджується
договором   купівлі-продажу,  який  укладається  між  покупцем  та
уповноваженим представником відповідного органу приватизації.
     Договір купівлі-продажу     державного     майна     підлягає
нотаріальному посвідченню.
     У разі   придбання   об\'єкта  приватизації  на  аукціоні,  за
конкурсом  договір  купівлі-продажу  між  покупцем   і   продавцем
укладається  не  пізніш як у п\'ятиденний термін з дня затвердження
органом приватизації результатів аукціону, конкурсу.

     2. Договір включає:
     назву підприємства, його адресу;
     відомості про продавця та покупця;
     остаточну ціну продажу об\'єкта на аукціоні,  за конкурсом або
розмір викупу;
     взаємні зобов\'язання продавця і покупця;
     номери їх розрахункових рахунків;
     назви і адреси банківських установ;
     умови внесення платежів.

     3.  До  договору  включаються  зобов\'язання  сторін, які були
визначені  умовами  аукціону, конкурсу чи викупу, відповідальність
та правові наслідки їх невиконання.
     Зобов\'язання  покупця, передбачені договором купівлі-продажу,
зберігають свою дію для осіб,  які придбають об\'єкт  у  разі  його
подальшого відчуження протягом терміну дії цих зобов\'язань.

     4. У   разі   невиконання   покупцем  передбачених  договором
купівлі-продажу зобов\'язань  щодо  строку  внесення  інвестицій  у
встановленому обсязі він сплачує на користь місцевого бюджету пеню
у розмірі 0,1 відсотка вартості не внесених у строк інвестицій  за
кожний день прострочення.
     При недотриманні   покупцем   зобов\'язань   щодо   збереження
протягом  визначеного терміну кількості робочих місць (за винятком
скорочення   робочих   місць,   пов\'язаного   із    санацією    та
реструктуризацією   підприємства)  він  сплачує  штраф  у  розмірі
12-кратної суми середньої  заробітної  плати  кожного  звільненого
працівника  та  у  місячний  термін  поновлює кількість скорочених
робочих місць.  Кошти  від  штрафних  санкцій  перераховуються  на
рахунок  служби  зайнятості  за  місцезнаходженням приватизованого
об\'єкта.

     5. Договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів  у
банківську  установу на обумовлений договором рахунок як оплату за
придбаний об\'єкт приватизації.
     Покупець зобов\'язаний  внести  зазначені  платежі протягом 30
календарних днів з моменту переходу до нього  права  власності  на
об\'єкт  приватизації.  Термін оплати може бути продовжено ще на 30
календарних днів за умови сплати не  менш  як  50  відсотків  ціни
продажу об\'єкта.

     6. У   триденний   термін   після  нотаріального  посвідчення
договору   купівлі-продажу   уповноважений   представник    органу
приватизації    і    новий   власник   підписують   акт   передачі
приватизованого об\'єкта.

     7. Договір купівлі-продажу  підлягає  реєстрації  відповідною
місцевою Радою.

     8. Органи  приватизації  здійснюють  контроль  за  виконанням
покупцем умов договору купівлі-продажу,  а в разі  їх  невиконання
застосовують санкції, передбачені чинним законодавством, та можуть
у  встановленому  порядку  порушувати   питання   про   розірвання
договору.

 Президент України                                      Л.КРАВЧУК

 м. Київ, 6 березня 1992 року
     N 2171-XII

Закон “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв\’язку з прийняттям законів України \”Про державну виконавчу службу” та “Про виконавче провадження”

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, N 50, ст.436 )

   ( Із змінами, внесеними згідно із Законом
   N 2121-III ( 2121-14 ) від 07.12.2000, ВВР, 2001, N 5-6, ст.30 )

     Верховна Рада України  п о с т а н о в л я є:

     I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

     1. У     Цивільному     процесуальному     кодексі    України
( 1501-06, 1502-06, 1503-06, 1504-06 ):

     1) доповнити Кодекс главою 31-Г такого змісту:

                           \"Глава 31-Г
             СКАРГИ НА РІШЕННЯ, ДІЇ АБО БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ
             ДЕРЖАВНОГО ВИКОНАВЦЯ ЧИ ІНШОЇ ПОСАДОВОЇ
                ОСОБИ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ

     Стаття 248-20. Право на звернення із скаргою до суду

     Учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до
проведення  виконавчих  дій,  мають  право  звернутися  до суду зі
скаргою,  якщо  вважають,  що  рішенням,  дією  або  бездіяльністю
державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої
служби порушено їх права чи свободи.

     Стаття 248-21. Подання скарги

     Скаргу може  бути  подано  до  суду  безпосередньо  або після
оскарження рішення,  дії або бездіяльності державного виконавця чи
іншої  посадової  особи  державної виконавчої служби до начальника
відповідного відділу державної виконавчої служби.

     Скарга подається до суду  за  місцезнаходженням  відповідного
відділу  державної  виконавчої  служби або до іншого суду згідно з
вимогами закону.

     Про подання  скарги   суд   повідомляє   відповідний   відділ
державної  виконавчої  служби  не пізніше ніж наступного дня після
прийняття її судом.

     Стаття 248-22. Строки для звернення зі скаргою

     Скаргу може бути подано до суду:

     у десятиденний строк з дня,  коли особа дізналася або повинна
була дізнатися про порушення її прав чи свобод;

     у триденний  строк  з  дня,  коли особа дізналася або повинна
була дізнатися про порушення її прав чи свобод,  у разі оскарження
постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

     Пропущений з  поважних  причин  строк для подання скарги може
бути поновлено судом.

     Стаття 248-23. Розгляд скарги

     Скарга розглядається  у   десятиденний   строк   у   судовому
засіданні  за  участю  заявника  і  державного виконавця або іншої
посадової особи  державної  виконавчої  служби,  рішення,  дія  чи
бездіяльність якої оскаржується.

     Якщо заявник,  державний  виконавець  або інша посадова особа
державної виконавчої служби не можуть з\'явитися до суду з
поважних причин, справу може бути розглянуто за участю їх
представників.

     Якщо суд встановить,  що особа, рішення, дія чи бездіяльність
якої оскаржуються,  не працює на попередній посаді, він залучає до
участі  в  справі  посадову  особу,  до  компетенції якої належить
вирішення питання про усунення порушення прав чи свобод заявника.

     Стаття 248-24. Рішення суду по скарзі

     За результатами розгляду скарги суд постановляє рішення.

     У разі  встановлення  обгрунтованості   скарги   суд   визнає
оскаржувані   рішення,   дії  чи  бездіяльність  неправомірними  і
зобов\'язує державного виконавця або іншу посадову особу  державної
виконавчої   служби   задовольнити   вимогу  заявника  та сунути
порушення  або  іншим  шляхом  поновлює  його  порушені  права  чи
свободи.

     Якщо оскаржувані рішення,  дії чи бездіяльність були прийняті
або вчинені відповідно до закону,  в межах повноважень  державного
виконавця  або іншої посадової особи державної виконавчої служби і
права чи  свободи  заявника  не  було  порушено,  суд  постановляє
рішення про відмову в задоволенні скарги.

     При задоволенні  скарги  суд може допустити негайне виконання
рішення.

     Рішення суду у справі може бути оскаржено.

     Стаття 248-25. Розподіл витрат, пов\'язаних з розглядом скарги

     Витрати, пов\'язані з розглядом скарги,  включаючи  й  витрати
для  надання  юридичної  допомоги,  а  також витрати,  пов\'язані з
поїздками,  покладаються судом на заявника, якщо було постановлено
рішення  про  відмову  в  задоволенні  його скарги,  або на відділ
державної виконавчої служби,  якщо було постановлено  рішення  про
задоволення скарги заявника.

     Стаття 248-26. Виконання рішення суду

     Рішення суду  за  скаргою надсилається не пізніше десяти днів
після набрання ним законної сили до відповідного відділу державної
виконавчої служби для виконання, а також заявнику.

     Про виконання  рішення відповідний орган державної виконавчої
служби повідомляє суд і заявника не пізніше ніж у місячний строк з
дня одержання рішення суду\";

     2) назву розділу V та главу 44 викласти у такій редакції:

                            \"Розділ V
             ЗВЕРНЕННЯ СУДОВОГО РІШЕННЯ ДО ВИКОНАННЯ
                       ТА ПОВОРОТ ВИКОНАННЯ

                             Глава 44
             ЗВЕРНЕННЯ СУДОВОГО РІШЕННЯ ДО ВИКОНАННЯ

     Стаття 348. Звернення судового рішення до виконання

     За кожним рішенням, яке набрало законної сили або допущено до
негайного виконання, за заявою особи, на користь якої постановлено
рішення,  видається  один  виконавчий  лист.  Коли   на   підставі
постановленого  рішення  належить  передати майно,  що є в кількох
місцях, або коли рішення постановлено на користь кількох позивачів
чи  проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів
видати  кілька  виконавчих  листів,  точно зазначивши, яку частину
рішення треба виконати за кожним листом.

     Стаття 349. Виконання рішень судів

     Виконання рішень  судів  здійснюється  відповідно  до  Закону
України \"Про виконавче провадження\" ( 606-14 ).

     Стаття 350. Поновлення пропущеного строку для пред\'явлення
                 виконавчого документа до виконання

     Стягувачам,     які   пропустили   строк   для   пред\'явлення
виконавчого  документа  до  виконання  з  причин,  визнаних  судом
поважними, пропущений строк може бути поновлено.

     Заява про  поновлення  пропущеного  строку подається до суду,
який видав виконавчий лист,  або до суду  за  місцем  виконання  і
розглядається  в  судовому  засіданні з повідомленням сторін,  які
беруть участь у справі,  проте  їх  неявка  не  є  перешкодою  для
вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає
таку заяву в десятиденний строк.

     На ухвалу суду з питання поновлення строку може  бути  подано
скаргу, внесено окреме подання.

     Стаття 351. Відстрочка або розстрочка виконання, зміна
                 способу і порядку виконання рішення

     За наявності обставин,  що ускладнюють виконання рішення  або
роблять  його  неможливим,  за  заявою державного виконавця або за
заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний
строк  розглядає  питання про відстрочку або розстрочку
виконання, зміну способу і порядку виконання рішення в судовому
засіданні  з викликом  сторін  і  у  виняткових  випадках  може
відстрочити або розстрочити виконання, змінити спосіб і порядок
виконання рішення.

     На ухвалу суду про відстрочку або розстрочку виконання, зміну
способу  і  порядку  виконання  рішення  може  бути подано скаргу,
внесено окреме подання.

     Стаття 352. Мирова угода і відмова від примусового виконання
рішення

     Мирова угода,  укладена між сторонами, або відмова  стягувача
від примусового виконання в процесі виконання рішення подається  в
письмовій формі державному виконавцеві, який не пізніше триденного
строку  передає  її  до  суду  за  місцем  виконання  рішення   на
затвердження.

     Суд має  право перевірити і не затвердити мирову угоду або не
прийняти  відмови  стягувача  від  примусового  виконання, якщо це
суперечить закону або порушує права чи свободи інших осіб.

     За результатами   розгляду  мирової  угоди  або  відмови  від
примусового виконання суд постановляє ухвалу відповідно до  правил
статті 179 цього Кодексу.

     Стаття 353. Видача дубліката виконавчого листа

    Замість втраченого оригіналу  виконавчого  листа  суд,  який
постановив рішення,  може  видати  дублікат.  Заява  про   видачу
дубліката  розглядається  в судовому засіданні з викликом сторін і
заінтересованих  осіб,  проте  їх  неявка  не  є перешкодою для
вирішення питання про видачу дубліката.

     На ухвалу  суду  з  питання видачі дубліката може бути подано
скаргу, внесено окреме подання.

     Стаття 354. Вирішення питання про тимчасове влаштування
                 дитини до дитячого або лікувального закладу

     Питання про  тимчасове  влаштування  дитини  до  дитячого або
лікувального закладу  вирішується  судом  за  поданням  державного
виконавця.

     Суд у  десятиденний  строк  розглядає  це  питання в судовому
засіданні  з   викликом   сторін   та   за   обов\'язковою   участю
представників органів опіки та піклування.  Проте неявка сторін не
є перешкодою  для  вирішення  питання  про  тимчасове влаштування
дитини до дитячого або лікувального закладу.

     На ухвалу  суду  про тимчасове влаштування дитини до дитячого
або лікувального закладу може бути подано скаргу,  внесено окреме
подання.

     Стаття 355. Вирішення питання про оголошення розшуку
                 боржника або дитини

     Розшук оголошується  за  місцем  виконання  рішення  або   за
останнім  відомим  місцем  проживання  (знаходження)  боржника  чи
місцезнаходженням його майна,   або за місцем проживання
(знаходження) стягувача.

     Суд має   право  витребувати  від  державного  виконавця  всі
необхідні документи для вирішення питання про оголошення розшуку.

     Суд розглядає подання  державного  виконавця  у  десятиденний
строк.

     На ухвалу  суду  з  питання  оголошення  розшуку боржника або
дитини може бути подано скаргу, внесено окреме подання\";

     3) пункт 4 частини другої статті 63 виключити;

     4) у частині першій статті 82 цифри і слово \"358,  386 і 407\"
виключити;

     5) частину п\'яту статті 97 виключити;

     6) у статті 215:

     у частині  першій  слова  \"органу виконання судового рішення,
вправі  роз\'яснити\"  замінити   словами   \"державного   виконавця,
роз\'яснює\",   а   слова  і  цифри  \"(стаття  359  цього  Кодексу)\"
виключити;

     частину другу  після  слів  \"розглядається  судом\"  доповнити
словами \"у десятиденний строк\";

     7) статтю 218 доповнити пунктом 1-1 такого змісту:

     \"1-1) стягнення  всієї  суми  боргу при присудженні платежів,
передбачених пунктами 1 і 2 статті 217 цього Кодексу\";

     8) пункт 1 статті 219 та статтю 248-10 виключити;

     9) статтю 236 доповнити пунктом 3-3 такого змісту:

     \"3-3) по скаргах на рішення, дії або бездіяльність державного
виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби\";

     10) у  пункті  1  частини першої статті 323 цифри \"357,  360,
366,  370,  372,  373,  378, 379, 417\" замінити цифрами \"350, 351,
353, 354, 355\";

     11) глави 45, 46, 47, 48, 49 виключити.

     2. В  Арбітражному процесуальному кодексі України ( 1798-12 )
(Відомості Верховної Ради України,  1992 р., N 6, ст. 56; 1997 р.,
N 25, ст. 171; 1999 р., N 42-43, ст. 378):

     1) доповнити Кодекс статтею 115-1 такого змісту:

     \"Стаття 115-1. Порядок виконання рішень, ухвал, постанов

     Рішення, ухвали,  постанови  арбітражного  суду виконуються в
порядку,  встановленому  цим  Кодексом  та  Законом  України  \"Про
виконавче провадження\" ( 606-14 );

     2) у  частині  першій  статті  89  слова  \"Суддя має право за
заявою сторони  роз\'яснити\"  замінити  словами  \"Суддя  за  заявою
сторони  чи  державного виконавця роз\'яснює\",  а слово \"виправити\"
замінити словом \"виправляє\";

     3) у статті 116:

     у назві слово \"надіслання\" замінити словом \"пред\'явлення\";

     у частині другій слова \"судовими виконавцями\" замінити
словами \"державними виконавцями\";

     4) у статті 117:
     частину першу доповнити пунктом 3 у такій редакції:

     \"3) найменування  стягувача  і  боржника,  їх адреси,  номери
рахунків у банках\";

     частину третю виключити;

     5) статті 118, 119 виключити;

     6) в  абзаці  другому  частини  третьої  статті   120   слова
\"судового виконавця\" замінити словами \"державного виконавця\";

     7) у статті 121:

     частину першу викласти в такій редакції:

     \"При наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або
роблять його неможливим,  за заявою сторони, державного виконавця,
за  поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою
арбітражний суд,  який видав виконавчий документ,  у  десятиденний
строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін,
прокурора чи його заступника і у виняткових випадках,  залежно від
обставин   справи,  може  відстрочити  або  розстрочити  виконання
рішення,  ухвали,  постанови,  змінити  спосіб та порядок їх
виконання\";

     у частині  третій слова \"судовому виконавцю\" замінити словами
\"державному виконавцю\";

     8) у частині другій статті  122  слова  \"судовим  виконавцем\"
замінити словами \"державним виконавцем\".

     3. У   Кодексі  України  про  адміністративні  правопорушення
(80731-10,  80732-10) (Відомості Верховної Ради УРСР,  1984  р.,
додаток до N 51, ст. 1122):

     1) доповнити Кодекс статтею 188-13 такого змісту:

     \"Стаття 188-13. Невиконання законних вимог державного
виконавця

     Невиконання законних вимог державного виконавця щодо усунення
порушень  законодавства  про  виконавче  провадження,  втрата або
несвоєчасне відправлення  виконавчого  документа,  неподання  або
подання   неправдивих   відомостей  про  доходи  і  майновий стан
боржника,  неповідомлення  боржником  про   зміну   місця   роботи
(знаходження),  а  також  неявка  без  поважних причин за викликом
державного виконавця -

     тягне за собою накладення штрафу від двох до десяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян\";

     2) статті 301, 308, 312, 313 викласти у такій редакції:

     \"Стаття 301. Відстрочка виконання постанови про накладення
                  адміністративного стягнення

     За наявності обставин, що ускладнюють виконання постанови про
накладення адміністративного стягнення у вигляді
адміністративного арешту чи виправних робіт або  роблять  її
виконання  неможливим, орган (посадова особа),  який виніс
постанову, може відстрочити її виконання на строк до одного
місяця.

     Відстрочка виконання постанови про накладення
адміністративного стягнення у вигляді штрафу (за винятком
стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного
правопорушення) здійснюється в порядку, встановленому законом\";

     \"Стаття 308. Примусове виконання постанови про стягнення
штрафу

     У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений
частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення
штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної
виконавчої  служби  за місцем проживання порушника, роботи або за
місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом\";

     \"Стаття 312. Виконання постанови про оплатне вилучення
предмета

     Предмет, вилучений  на  підставі  постанови  про його оплатне
вилучення, здається державним виконавцем для реалізації в порядку,
встановленому законом.

     Суми, виручені  від  реалізації  оплатно вилученого предмета,
відповідно до статті 28 цього Кодексу передаються колишньому
власникові   з  відрахуванням  витрат,  пов\'язаних  з  проведенням
виконавчих дій.

     Стаття 313. Органи, що виконують постанови про конфіскацію
                 предмета, грошей

     Постанови про конфіскацію предмета, який став знаряддям
вчинення або безпосереднім об\'єктом адміністративного
правопорушення, та грошей, одержаних внаслідок вчинення
адміністративного правопорушення, виконуються державними
виконавцями в порядку, встановленому законом\";

     3) статтю 221 після цифр \"188-1\" доповнити цифрами \"188-13;

     4) пункт  3-2  частини  першої  статті  255  викласти у такій
редакції:

     \"3-2) державні виконавці (статті 51-1, 188-13)\";

     5) частину першу статті  294  після  цифр  \"188-1\"  доповнити
цифрами \"188-13\";

     6) статтю 305 після слів \"який виніс постанову\" доповнити
словами \"та іншими органами державної влади в порядку,
встановленому законом\";

     7) у статті 311 слова \"органом (посадовою особою), який виніс
постанову\" замінити словами \"державним виконавцем\"; 

     8) у частині першій статті 329 слова \"законодавством Союзу
РСР, цим Кодексом та цивільним процесуальним законодавством\"
замінити словами \"цим Кодексом та іншими законами України\";

     9) у статті 330 слова \"передбаченому цивільним процесуальним
законодавством\" виключити.

     4. У Митному кодексі України ( 1970-12 ) (Відомості Верховної
Ради України, 1992 р., N 16, ст. 203; 1994 р., N 20, ст. 116):

     1) статтю 149 викласти у такій редакції:

     \"Стаття 149. Виконання постанови суду (судді) про конфіскацію

     Постанова суду (судді) про накладення адміністративного
стягнення за порушення митних правил у частині  конфіскації
виконується державним виконавцем в порядку, встановленому законом.

     Предмети, вилучені митним органом України, щодо яких винесена
постанова судді про конфіскацію, передаються державному
виконавцеві.

     У разі коли неможливо конфіскувати предмети, що є
безпосереднім  об\'єктом порушення митних правил, а також предмети
із спеціально виготовленими тайниками, що використовувалися для
прихованого переміщення цих предметів через митний кордон, з осіб,
які  вчинили  порушення   митних   правил,   стягується   вартість
зазначених   предметів  у  порядку,  встановленому  законодавством
України.

     Витрати митного органу України, пов\'язані із зберіганням
предметів,  щодо яких прийнято постанову про конфіскацію, повинні
бути відшкодовані особою, яка вчинила порушення митних правил у
порядку, встановленому законом України\"; 

     2) у  статті  96 слова і цифри \"зазначені у статтях 94 та 149
цього Кодексу, а також предмети контрабанди та предмети із
спеціально   виготовленими  тайниками,  що  використовувалися  для
вчинення контрабанди\" замінити словами і цифрами \"зазначені у
статті 94 цього Кодексу\";

     3) у  статті  99  слова  \"митним  органом  або судом чи\",  \"з
адміністративного  і  виконавчого  провадження\" та слова \"для
цільового  використання  на розбудову державного кордону України у
порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України\" виключити;

     4) назву глави 3 розділу  VIII  після  слів  \"МИТНОГО  ОРГАНУ
УКРАЇНИ\" доповнити словами \"АБО СУДУ\";

     5) у статті 147:

     частини першу   та   другу   після   слів  \"адміністративного
стягнення\" доповнити словами \"у вигляді штрафу\";

     у частині другій слова та цифри \"у випадках, передбачених
статтями 148, 149 цього Кодексу, - через судового виконавця\"
замінити словами і цифрами \"у випадку,  передбаченому статтею 148
цього Кодексу, - через державного виконавця\";

     доповнити статтю  після  частини другої новою частиною такого
змісту:

     \"Постанова суду (судді) про накладення адміністративного
стягнення за порушення митних правил надсилається до виконання
через державного виконавця районного,  міського  (міста  обласного
значення), районного у місті відділу державної виконавчої служби\".

     У зв\'язку  з  цим частини третю і четверту вважати відповідно
частинами четвертою і п\'ятою;

     у частині  п\'ятій  слова  \"передбаченого  частиною   третьою\"
замінити словами \"передбаченого частиною четвертою\";

     6) у статті 148:

     назву статті  після  слів  \"митного органу України\" доповнити
словами \"або суду\";

     частину першу після слів \"надіслання їй постанови\"  доповнити
словами \"митного органу України або судді\";

     частину третю викласти у такій редакції:

     \"У разі  коли  штраф  не  буде  сплачено  в  установлені цією
статтею строки,  постанова митного органу України та суду  (судді)
надсилається для примусового виконання районному,  міському (міста
обласного  значення),  районному   у   місті   відділу   державної
виконавчої служби\";

     частину четверту   після   слів   \"Постанова  митного  органу
України\" доповнити словами \"або судді\" і після слів \"повертається
до митного органу України\" доповнити словами \"або до суду\".

     5. У Кодексі про шлюб та сім\'ю України ( 2006-07 ) (Відомості
Верховної  Ради  УРСР, 1969 р., додаток до N 26, ст. 204; 1987 р.,
N  8,  ст.  149;  1991  р.,  N 9, ст. 89; Відомості Верховної Ради
України, 1992 р., N 36, ст. 528; 1996 р., N 7, ст. 26):

     1)  у  частині  п\'ятій  статті 65 слова та цифри \"статтею 417
Цивільного процесуального кодексу України\" замінити словами
\"Законом України \"Про виконавче провадження\" ( 606-14 ); 

     2) частину першу статті 82 доповнити словами \"а з  осіб,  які
працюють  за контрактом в іноземних державах, - не менше двадцяти
п\'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на кожну
дитину\";

     3) у статті 93:

     частину другу  після  слова  \"відповідача\"  доповнити словами
\"або якщо відповідач працював за контрактом в іноземній державі\";

     частину третю доповнити словами \"а для осіб, які працювали за
контрактом   в   іноземній  державі, - виходячи з розміру ста
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на час проведення
розрахунків\";

     у частині   четвертій  слова  \"судовим  виконавцем\" замінити
словами \"державним виконавцем\".

     6. У Кодексі законів про працю України ( 322-08 )  (Відомості
Верховної Ради УРСР,  1971 р.,  додаток до N 50, ст. 375; 1987 р.,
N 8,  ст.  149;  Відомості Верховної Ради України,  1992 р., N 22,
ст. 302; 1995 р., N 28, ст. 204):

     1) частину третю статті 128 доповнити реченням такого змісту:
\"У цих випадках розмір відрахувань із  заробітної  плати  не  може
перевищувати сімдесяти відсотків\";

     2) у статті 230:

     перше речення частини другої викласти у такій редакції:

     \"У посвідченні вказуються найменування органу, який виніс
рішення щодо трудового спору, дати прийняття і видачі та номер
рішення, прізвище, ім\'я, по батькові та адреса стягувача,
найменування та адреса боржника,  номери його рахунків  у  банках,
рішення   по суті спору, строк пред\'явлення посвідчення до
виконання\";

     у частині четвертій  слова \"до районного  (міського) суду,
судовий виконавець\" замінити словами \"до районного, міського
(міста обласного значення),  районного у місті  відділу  державної
виконавчої служби, державний виконавець\";

     частину п\'яту виключити.

     7. У  Законі  України  \"Про  судоустрій  України\" ( 2022-10 )
(Відомості Верховної Ради УРСР, 1981 р., додаток до N 24, ст. 357;
Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 26, ст. 204):

     1) розділ IV викласти у такій редакції:

                            \"Розділ IV
                     ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ

     Стаття 64. Обов\'язковість судових рішень

     Судові рішення ухвалюються судами іменем України.

     Судові рішення, що набрали законної сили, є обов\'язковими для
виконання на території України.

     Обов\'язковість виконання  на  території  України рішень судів
іноземних держав  визначається  міжнародними  договорами  України,
згода на обов\'язковість яких надана Верховною Радою України. 

     Примусове виконання судових рішень, перелік яких встановлено
законом, покладається на районні, міські (міста обласного
значення),  районні  у містах відділи державної виконавчої служби,
які входять до системи органів Міністерства юстиції України.

     Невиконання судових рішень тягне за  собою  відповідальність,
передбачену законом\";

     2) пункт  5  частини  другої  статті  19 та пункт 5 статті 26
виключити.

     8. У Законі України \"Про  заставу\"  (  2654-12  )  (Відомості
Верховної Ради України,  1992 р.,  N 47,  ст.  642; 1994 р., N 27,
ст. 223;  1995 р.,  N 1, ст. 3; 1996 р., N 2, ст. 3; 1998 р., N 2,
ст. 3, N 42, ст. 259):

     1) у частині сьомій  статті  20  слова  \"судовим  виконавцем\"
замінити словами \"державним  виконавцем\", а останнє речення
виключити;

     2) частину  першу  статті  21   після   слова   \"провадиться\"
доповнити словами \"спеціалізованими організаціями\";

     3) у частині другій статті 25 слова і цифри \"а у разі, коли
покупцем є фізична особа або юридична особа, у майні якої частка
державної власності не перевищує 25 відсотків,  - до  відповідного
позабюджетного фонду приватизації\" виключити.

     9. У  Законі  України  \"Про  нотаріат\" ( 3425-12 ) (Відомості
Верховної Ради України,  1993 р.,  N 39,  ст. 383; 1998 р., 35,
ст. 241; 2000 р., N 32, ст. 257):

     1) статті 89 і 91 викласти у такій редакції:

     \"Стаття 89. Зміст виконавчого напису

     У виконавчому написі повинні зазначатися:

     дата (рік,  місяць,  число) його вчинення,  посада, прізвище,
ім\'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;

     найменування та адреса стягувача;

     найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце
роботи (для громадян),  номери рахунків в  установах  банків  (для
юридичних осіб);

     строк, за який провадиться стягнення;

     суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають
витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до
стягнення;

     розмір плати,  сума державного мита, сплачуваного стягувачем,
або мита, яке підлягає стягненню з боржника;

     номер, за яким виконавчий напис зареєстровано.

     Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса\";

     \"Стаття 91. Строк пред\'явлення виконавчого напису

     Виконавчий напис, за яким стягувачем або боржником є
громадянин, може бути пред\'явлено до примусового виконання
протягом  трьох років, а з усіх інших вимог - протягом одного року
з моменту вчинення виконавчого напису, якщо законом не встановлено
інших строків.

     Поновлення пропущеного строку для пред\'явлення виконавчого
напису здійснюється відповідно  до Закону України \"Про виконавче
провадження\" ( 606-14 );

     2) у статті 90 слова \"цивільним процесуальним  законодавством
України  для  виконання  судових рішень\" замінити словами \"Законом
України \"Про виконавче провадження\" ( 606-14 ).

     10. Статтю  6  Закону  України \"Про страхування\" ( 85/96-ВР )
(Відомості Верховної Ради України, 1996 р., N 18, ст. 78; 1998 р.,
N 2,  ст. 4, N 11-12, ст. 50; 1999 р., N 4, ст. 35; 2000 р., N 19,
ст.  143,  N 27, ст. 213, N 38, ст. 318) після пункту 29 доповнити
новим пунктом такого місту:

     \"30) обов\'язкове державне страхування державних виконавців\".

     У зв\'язку з цим пункти 30, 31, 32 вважати відповідно пунктами
31, 32, 33.

     (  Пункт  11  розділу I втратив чинність на  підставі  Закону
N 2121-III ( 2121-14 ) від 07.12.2000 )

     12. Статтю 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня
1993 року N 7-93 ( 7-93 ) \"Про державне мито\" (Відомості Верховної
Ради України,  1993 р.,  N 13,  ст.  113, N 26, ст. 281, N 49,
ст. 459;  1994 р.,N 28,  ст.241,  N 29, ст.257, N 33, ст. 300;
1995 р.,  N 13,  ст.  85,  N 14, ст.  90; 1996 р., N 9, ст.43,  N
41,  ст. 192, N 52, ст. 306; 1997 р., N 6, ст. 46, N 9, ст.  70,
N 18,  ст.  131;  2000 р., N 19, ст. 143, N 29, ст. 232) доповнити
пунктом 43 такого змісту:

     \"43) відділи державної виконавчої служби - за позовами, з
якими вони звертаються до суду та арбітражного суду, в усіх
справах,  пов\'язаних  із  захистом  майнових  інтересів фізичних і
юридичних осіб, держави, а також з проведення аукціонів\".

     13. Частину третю статті 26 Закону України \"Про оплату праці\"
( 108/95-ВР  ) (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., N 17,
ст.  121) доповнити реченням такого змісту: \"У цих випадках розмір
відрахувань   із   заробітної   плати   не  може  перевищувати  70
відсотків\".

     14. Пункт 2 статті 29  Закону  України  \"Про  підприємства  в
Україні\" ( 887-12 ) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 24,
ст. 272;  Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 11, ст. 83;
1995 р., N 14,  ст. 90, ст. 93; 2000 р., N 35, ст. 282) після слів
\"аудиторським  організаціям\" доповнити словами  \"і  державним
виконавцям\".

     II. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

 Президент України                                   Л.КУЧМА

 м. Київ, 19 жовтня 2000 року
          N 2056-III

Держкомзем України “Про розвиток ринку землі в Україні”

Н А К А З

 N 56 від 15.05.2000                  Зареєстровано в Міністерстві
     м.Київ                           юстиції України
                                      20 червня 2000 року
 vd20000515 vn56                      за N 361/4582

                Про розвиток ринку землі в Україні

       ( Із змінами, внесеними згідно з Наказом Держкомзему
         N 165 ( z0006-01 ) від 18.12.2000 )

     Відповідно до  Положення  про  Державний  комітет  України по
земельних ресурсах, затвердженого Указом Президента України від 13
травня  1996  року  N 340/96   та Указів Президента України від 19
січня  1999  року  N   32/99   \"Про   продаж   земельних   ділянок
несільськогосподарського призначення\",  від  3  грудня  1999  року
N 1529/99 \"Про невідкладні заходи  щодо  прискорення  реформування
аграрного сектора  економіки\",  від  4  лютого  2000  року  N  168
( 168/2000 ) \"Про заходи щодо розвитку та регулювання ринку земель
населених    пунктів,    інших   земель   несільськогосподарського
призначення\" та з метою забезпечення реалізації прав власності  на
землю громадян,  юридичних осіб і держави, запровадження ринкового
механізму ціноутворення,  розвитку конкурентних засад щодо набуття
і реалізації прав на землю,  підвищення обсягів надходження коштів
до Державного бюджету України та  місцевих  бюджетів  від  продажу
земельних  ділянок,  забезпечення прозорості продажу,  запобігання
корупційним проявам  на  ринку  землі,  формування  інфраструктури
ринку  землі  та  використання  при  цьому  сучасних інформаційних
технологій Н А К А З У Ю:

     1. Республіканському комітету Автономної Республіки  Крим  по
земельних  ресурсах,  обласним,  Київському  та  Севастопольському
міським  управлінням  земельних  ресурсів  за  згодою   сільських,
селищних,  міських рад або уповноважених ними органів (щодо земель
комунальної   власності),   районних,   обласних,   Київської    і
Севастопольської  міських державних адміністрацій,  Ради міністрів
Автономної Республіки  Крим  (щодо  земель  державної  власності),
юридичних  осіб  і  громадян  з  1  серпня  2000  року забезпечити
здійснення організаційних заходів, пов\'язаних з продажем земельних
ділянок,  які  перебувають  у  їх  власності,  та  прав  на них на
конкурентних  засадах.  (  Пункт  1 із змінами, внесеними згідно з
Наказом Держкомзему N 165 ( z0006-01 ) від 18.12.2000 )

     2. Республіканському комітету Автономної Республіки  Крим  по
земельних  ресурсах,  обласним,  Київському  та  Севастопольському
міським управлінням земельних ресурсів:
     2.1. За  погодженням  із  сільськими,  селищними  і  міськими
радами або уповноваженими ними органами (щодо  земель  комунальної
власності) та районними,  обласними,  Київською і Севастопольською
міськими державними адміністраціями,  Радою  міністрів  Автономної
Республіки   Крим  (щодо  земель  державної  власності)  визначити
земельні  ділянки  із  земель  населених  пунктів,  інших   земель
несільськогосподарського призначення та права на них - для продажу
на конкурентних засадах.
     2.2. Залучити громадян та юридичних осіб, які виявили бажання
відчужити земельні ділянки,  що перебувають  у  їх  власності,  та
права  на них, для їх продажу на конкурентних засадах. ( Пункт 2.2
із   змінами,   внесеними  згідно  з  Наказом  Держкомзему  N  165
( z0006-01 ) від 18.12.2000 )
     2.3. Створити   бази   даних   та   забезпечити  інформування
населення регіону щодо попиту та пропозицій  на  земельні  ділянки
різних  форм  власності  та  призначення, а також на права на них.
(  Пункт  2.3  із  змінами, внесеними згідно з Наказом Держкомзему
N 165 ( z0006-01 ) від 18.12.2000 )
     3. Організувати купівлю-продаж земельних ділянок та  прав  на
них шляхом проведення регіональних аукціонів (відкритих торгів) та
всеукраїнських   \"електронних\"   аукціонів   через  спеціалізовані
організації,  визначені  на  конкурентних  засадах.  (  Пункт 3 із
змінами, внесеними згідно з Наказом Держкомзему N 165 ( z0006-01 )
від 18.12.2000 )
     3.1. Управлінню   державного  земельного  кадастру  (Лихогруд
М.Г.) у  двомісячний  термін  на  конкурентних  засадах  визначити
перелік спеціалізованих організацій щодо ринкового обігу земельних
ділянок  і прав на них. ( Пункт 3.1 із змінами, внесеними згідно з
Наказом Держкомзему N 165 ( z0006-01 ) від 18.12.2000 )
     4. Управлінню  земель  несільськогосподарського   призначення
(Хвесик   М.А.)   та  Управлінню  державного  земельного  кадастру
(Лихогруд М.Г.) до 30 червня 2000  року  розробити  та  подати  на
затвердження  в установленому порядку Положення про організацію та
проведення аукціонів з продажу земельних ділянок та прав на них на
конкурентних засадах.
     5. Управлінню державного земельного кадастру (Лихогруд  М.Г.)
до  30  червня  2000  року  розробити  Положення  про створення та
ведення баз даних ринку землі та до 1 серпня 2000 року забезпечити
розробку  відповідного  програмного  забезпечення  з використанням
існуючих корпоративних комп\'ютерних мереж  та  засобів  глобальної
мережі Internet.
     6. Управлінню  земель  несільськогосподарського   призначення
(Хвесик   М.А.)   та  Управлінню  державного  земельного  кадастру
(Лихогруд М.Г.)  з  1  серпня  2000  року  запровадити  оперативну
звітність щодо ринкового обігу земельних ділянок та прав на них.
     7. Хід  запровадження  масового  ринкового  обігу   земельних
ділянок  і  прав  на  них  на  конкурентних  засадах  щоквартально
розглядати на засіданнях  колегій  регіональних  органів  Комітету
(Кулініч  В.В.).  Узагальнену  інформацію  доповідати  на колегіях
Комітету один раз у півріччя.
     8. Через   засоби  масової  інформації  запровадити  постійну
агітаційну та роз\'яснювально-освітню роботу серед  населення  щодо
умов  набуття  прав  на  землю  на ринковій основі та щодо переваг
перебування земельних ділянок  на  праві  приватної  власності  та
купівлі-продажу їх на конкурентних засадах (Жмуцький В.В.).
     9. Структурним підрозділам Комітету  (Хвесик  М.А.,  Лихогруд
М.Г.,  Волошин Г.О., Юрченко А.Д.) до 1 серпня 2000 року розробити
Концепцію  формування  інфраструктури  ринку  землі,  передбачивши
діяльність    земельних    бірж,   земельних   банків   та   інших
фінансово-кредитних установ,  страхових компаній - зі  страхування
трансакцій з земельними ділянками та ін.
     10. Контроль  за  виконанням   цього   наказу   покласти   на
заступника голови Комітету Кулініча В.В.

 Голова Комітету                                     А.С.Даниленко

Держкомзем ” Про затвердження Інструкції про порядок видачі довідок-характеристик на об\’єкти нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб та зареєстровані в бюро технічної інвентаризації”

Н А К А З

 N 35 від 30.04.96                    Зареєстровано в Міністерстві
     м.Київ                           юстиції України
                                      6 червня 1996 р.
 vd960430 vn35                        за N 273/1298

         Про затвердження Інструкції про порядок  видачі
         довідок-характеристик  на  об\'єкти   нерухомого
         майна,  що знаходяться у власності юридичних та
         фізичних осіб та зареєстровані в бюро технічної
                          інвентаризації

     Відповідно до Правил державної реєстрації об\'єктів нерухомого
майна, що знаходяться у  власності  юридичних  та  фізичних  осіб,
затверджених наказом  Держжитлокомунгоспу  України від 13.12.95 р.
N 56 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України  19.01.96  р.
N 31/1056  (  z0031-96  ),  та  положень  Інструкції  про  порядок
вчинення  нотаріальних  дій  нотаріусами  України  (п.п.50,  117),
затвердженої наказом Міністерства юстиції України  від 14.06.94 р.
N 18/5 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.07.94 р.
за N 152/361 ( z0152-94 ), Н А К А З У Ю:

     1. Затвердити      Інструкцію      про     порядок     видачі
довідок-характеристик на об\'єкти нерухомого майна,  що знаходяться
у  власності  юридичних  та  фізичних осіб та зареєстровані в бюро
технічної інвентаризації (додається).
     2. Інструкцію  про  порядок  видачі  довідок-характеристик на
жилі будинки (домоволодіння) для подання  в  державні  нотаріальні
контори, затверджену       Міністерством      житлово-комунального
господарства УРСР за  погодженням  з  Міністерством  юстиції  УРСР
07.10.77 р., вважати такою, що втратила чинність.
     3. Контроль  за  виконанням  наказу   покласти   на   Житлове
управління (Орловський).

 Перший заступник Голови Комітету                      Г.М.Семчук

                                          Затверджено
                              наказом  Державного комітету України
                              по житлово-комунальному господарству
                              від 30.04.96 р. N 35

                            Інструкція
       про порядок видачі довідок-характеристик на об\'єкти
       нерухомого   майна,  що   знаходяться  у  власності
       юридичних та фізичних осіб  та зареєстровані в бюро
                     технічної інвентаризації

                      1. Загальні положення

     1.1. Інструкція визначає порядок видачі довідок-характеристик
на об\'єкти нерухомого майна,  що знаходяться у власності юридичних
та фізичних осіб.
     1.2. Довідка-характеристика  може  бути  видана  тільки на ті
об\'єкти нерухомого майна,  що знаходяться у власності юридичних та
фізичних осіб,  стосовно  яких проведено технічну інвентаризацію і
державну реєстрацію у відповідному бюро технічної  інвентаризації.
Довідка-характеристика (додаток  N  1) видається за рахунок коштів
власників нерухомого майна.

           2. Порядок оформлення довідок-характеристик

     2.1. Кожній видачі довідки-характеристики обов\'язково передує
обстеження об\'єктів нерухомості  незалежно  від  того,  коли  була
видана попередня довідка-характеристика.
     2.2. Довідка-характеристика видається на замовлення  власника
нерухомого майна  або  за  його  дорученням на підставі матеріалів
інвентаризаційної справи з урахуванням всіх  змін,  виявлених  при
обстеженні об\'єкта  нерухомості,  а  також даних про його державну
реєстрацію в бюро технічної інвентаризації.
     2.3. Довідка-характеристика для оформлення спадщини видається
згідно з   письмовим   запитом   нотаріуса   за   рахунок   коштів
зацікавленої особи за даними технічної інвентаризації,  проведеної
на найближчий до дня відкриття спадщини час,  і ця дата вказується
в довідці.
     2.4. Виявлені   при   обстеженні    самовільно    побудовані,
прибудовані чи реконструйовані об\'єкти нерухомого майна заносяться
у довідку-характеристику.
     2.5. Якщо        власник,       який       звернувся       за
довідкою-характеристикою, подає      відповідні      документальні
підтвердження, що він не має відношення до самовільно  побудованих
чи  реконструйованих  об\'єктів  нерухомого майна,  то ця обставина
вказується у довідці-характеристиці.
     2.6. В  разі  виявлених  при  обстеженні   змін   в   об\'єкті
нерухомого майна, внаслідок чого змінилась жила чи загальна площа,
в довідці-характеристиці вказується номер і дата рішення місцевого
органу державної  виконавчої влади,  місцевого самоврядування,  на
підставі якого   зроблені    побудова,    добудова,    перебудова,
реконструкція.
     2.7. При видачі довідки-характеристики на  об\'єкт,  до  якого
здійснена на  підставі  належно  оформлених  документів  добудова,
надбудова, або  будується  новий  об\'єкт,  вказуються  усі  наявні
будівлі з  їх  характеристикою,  процент  готовності об\'єктів,  що
будуються, і номер та  дата  рішення  місцевого  органу  державної
виконавчої влади,   місцевого   самоврядування,   що  дозволив  це
будівництво.
     2.8. Якщо  один  із  співвласників  об\'єкта  нерухомого майна
відчужує належну йому частку,  в довідці-характеристиці вказується
розмір жилої (загальної) площі, що знаходиться в його власності, з
розшифруванням приміщень, будівель тощо.
     2.9. При видачі довідки-характеристики для відчуження частини
від цілого об\'єкта або частини від частини об\'єкта бюро  технічної
інвентаризації    розраховує    ідеальну    частку   об\'єкта,   що
відчужується,  і в примітці вказує найменування і площу приміщень,
що відчужуються, а також вартість і розмір ідеальної частки.
     2.10. Ідеальні  частки  всіх  співвласників  у  сумі  повинні
складати одиницю.
     2.11. У випадках, коли сума ідеальних часток складає величину
більше або  менше  одиниці,  то  довідка-характеристика  видається
після уточнення   ідеальних   часток   у   встановленому    чинним
законодавством порядку.
     2.12. Якщо частина об\'єкта нерухомого майна не  зареєстрована
в бюро технічної інвентаризації або не перереєстрована після зміни
ідеальних часток,    то    ця    обставина    відображається     в
довідці-характеристиці.
     2.13. У  довідці-характеристиці   для   оформлення   продажу,
дарування, обміну,  спадщини  на  квартиру  в багатоповерховому чи
багатоквартирному будинку вказується тільки власник (співвласники)
квартири, правовстановлюючий документ і номер квартири.
     2.14. При відчуженні незакінченого  будівництва  об\'єкта  або
оформленні на   нього   спадщини,  бюро  технічної  інвентаризації
визначає вартість об\'єкта,  процент його готовності і на  підставі
цих даних видає спеціальну довідку (додаток N 2).
     2.15. На прохання  замовника  бюро  технічної  інвентаризації
може провести  експертну  оцінку  об\'єкта  нерухомого  майна,  яка
вказується у довідці-характеристиці.
     2.16. У довідці-характеристиці на об\'єкт нерухомого майна, що
знаходиться у власності юридичної особи,  а також  на  квартири  в
багатоквартирному будинку вказується  балансова  вартість  об\'єкта
згідно з довідкою власника.

       3. Порядок заповнення і видачі довідок-характеристик

     3.1. Лицьова сторона довідки-характеристики  заповнюється  за
даними реєстрової   книги   про   державну   реєстрацію   об\'єктів
нерухомого майна, де вказується:
     - назва  юридичної  особи,  прізвище,  ім\'я  та  по  батькові
фізичної особи, якій видається довідка-характеристика;
     - адреса об\'єкта;
     - реєстраційний номер об\'єкта;
     - назва  юридичної  особи,  прізвище,  ім\'я  та  по  батькові
фізичних осіб,  які зареєстровані  власниками  об\'єкта  нерухомого
майна, та  правовстановлюючі  документи,  що  підтверджують  право
власності;
     - часткова  участь  кожного співвласника в спільній власності
на об\'єкт нерухомого майна.
     3.2. Розділ    довідки-характеристики    \"Коротка    технічна
характеристика\" заповнюється на підставі наявних в бюро  технічної
інвентаризації інвентаризаційних матеріалів, де вказуються:
     - відомості  про  земельну  ділянку,  на  якій   розташований
об\'єкт;
     - найменування будівель, споруд та їх літеровка;
     - матеріали стін кожної будівлі та споруди;
     - розмір жилої та нежилої площі;
     - вартість будівель і споруд за даними інвентаризації, у тому
числі й самовільних з урахуванням діючої індексації;
     - процент зношеності.
     3.3. Довідка-характеристика має бути виготовлена  і  повністю
оформлена до  дня,  призначеного  замовнику  для  її одержання,  з
урахуванням бажання  замовника.  Ця  дата  вказується  в  кутовому
штампі довідки-характеристики.
     3.4. Довідка-характеристика  підписується  посадовою  особою,
яка її  склала  та  керівником  бюро  технічної інвентаризації або
уповноваженою особою і скріплюється печаткою бюро.
     3.5. Термін  дії  довідки-характеристики  - 3 місяці з дня її
видачі.

                                         Додаток N 1
                              до Інструкції   про  порядок  видачі
                              довідок-характеристик   на   об\'єкти
                              нерухомого  майна,  що знаходяться у
                              власності юридичних та фізичних осіб
                              та  зареєстровані  в  бюро технічної
                              інвентаризації

                              Дійсна протягом 3-х місяців

                      Довідка-характеристика

     Видана ______________________________________________________
            (назва юридичної особи, прізвище, ім\'я та по батькові
__________________________________________________________________
                         фізичної особи)
для ______________________________________________________________
про те що ________________________________________________________
                         (назва об\'єкта)
в місті, селі, селищі ________________ по вул/пров.пл.____________
N _____________  зареєстровано  в  ______________  бюро  технічної
інвентаризації в реєстровій книзі N ______ під реєстровим N ______
за:
 -----------------------------------------------------------------
 |NN|Назва юридичної особи, |Документи, що  |Частки  |Примітка   |
 |пп|прізвище,ім\'я та по    |підтверджують  |        |           |
 |  |батькові фізичної особи|право власності|        |           |
 |--+-----------------------+---------------+--------+-----------|
 |1 |           2           |      3        |    4   |     5     |
 -----------------------------------------------------------------
  ________________________________________________________________
  ________________________________________________________________
  ________________________________________________________________
  ________________________________________________________________
  ________________________________________________________________
  ________________________________________________________________
  ________________________________________________________________
  ________________________________________________________________
  ________________________________________________________________
                 Коротка технічна характеристика

     1. Розташований на земельній ділянці площею ___________ кв.м.
крім того лишки __________ кв.м. (рішення від ________ N_________)
__________________________________________________________________
   (найменування місцевого органу державної виконавчої влади,
__________________________________________________________________
                    місцевого самоврядування)
самовільно зайнятої землі площею ________________________ кв.м.
     2. Будівлі та споруди
 -----------------------------------------------------------------
 |Літер і |Назва   |Матеріа-|Розмір  |Вартість  |Процент|Примітка|
 |номер за|будівель|ли стін |жилої   |(інвента- |зносу  |        |
 |планом  |та спо- |будівель|(нежи-  |ризаційна,|       |        |
 |земель- |руд     |та спо- |лої)    |балансова,|       |        |
 |ної ді- |        |руд     |площі   |експертна)|       |        |
 |лянки   |        |        |        |          |       |        |
 |--------+--------+--------+--------+----------+-------+--------|
 |   1    |   2    |   3    |   4    |     5    |  6    |   7    |
 -----------------------------------------------------------------

Всього вартість ___________________________ крб.
                     (сума прописом)
у тому числі побудовано самовільно _______________________________
вартістю __________________________________ крб.
                  (сума прописом)
За заявою власника відчужуються __________________________________
__________________________________________________________________
               (приміщення, будівлі, споруди)
жила площа ________________ кв.м., вартістю ______________________
__________________ крб., згідно з проведеним розрахунком складають
ідеальну частку __________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________

 Начальник бюро
 технічної інвентаризації                    _____________________
                                                   (підпис)
              М.П.                     Склав _____________________
                                             (прізвище, ініціали)

                                         Додаток N 2
                              до Інструкції   про  порядок  видачі
                              довідок-характеристик   на   об\'єкти
                              нерухомого  майна,  що знаходяться у
                              власності юридичних та фізичних осіб
                              та  зареєстровані  в  бюро технічної
                              інвентаризації

                             Довідка

     Видана ______________________________________________________
__________________________________________________________________
      (назва юридичної особи, прізвище, ім\'я та по батькові
__________________________________________________________________
                         фізичної особи)
в тому, що готовність незавершеного будівництва об\'єкта нерухомого
майна, що знаходиться в місті, селищі, селі ______________________
по вул.(пров.) _______________________ N _________________________
складає __________ відсотків і його вартість з урахуванням  діючої
індексації становить _____________________________________________
__________________________________________________________________
     Крім того на земельній ділянці знаходяться __________________
__________________________________________________________________
                        (будівлі, споруди)
__________________________________________________________________
вартістю _________________________________________________________
__________________________________________________________________
                (з урахуванням діючої індексації)
     Довідка видана для подання в ________________________________
__________________________________________________________________

 Начальник бюро
 технічної інвентаризації   _________       ______________________
                            (підпис)        (прізвище, ініціали)
             М.П.

 Склав ____________________
       (прізвище, ініціали)

Державна податкова адміністрація України

Л И С Т

 N 15749/7/18-0617 від 27.11.2000
     м.Київ

 vd20001127 vn15749/7/18-0617

     Государственная налоговая администрация Украины предоставляет
разъяснения    относительно    платы    за    землю     субъектами
предпринимательской деятельности, признанными банкротами.
     В соответствии с Законом Украины от  19  сентября  1996  года
N 378/96-ВР  (  378/96-ВР  )  \"О  плате за землю\" (с изменениями и
дополнениями) использование  земли  в  Украине  является  платным.
Плательщиками   платы  за  землю  являются  собственники  земли  и
землепользователи, в том числе арендаторы.
     Объектом платы   за   землю   является   земельный   участок,
находящийся в  собственности  или  пользовании,  в  том  числе  на
условиях   аренды.   Размер   земельного   налога  не  зависит  от
результатов  хозяйственной  деятельности  собственников  земли   и
землепользователей (статьи 4, 5 указанного Закона ( 378/96-ВР ).
     Исчисление земельного налога юридическими лицами производится
самостоятельно  по  состоянию  на 1 января и ежегодно до 1 февраля
представляются расчеты  в  соответствующий  орган  государственной
налоговой  службы  (статьи  13  -  14  Закона  Украины \"О плате за
землю\" ( 2535-12 ).
     Основанием для  начисления  земельного налога являются данные
государственного   земельного   кадастра.   Документом   налоговой
отчетности  по  земельному  налогу  является расчет,  утвержденный
приказом ГНА Украины от 14 января 1998 года N 18 (  z0046-98  )  и
зарегистрированный  в  Министерстве юстиции Украины 22 января 1998
года под N 46/2486.
     Согласно Земельному  кодексу  Украины  ( 561-12 ) прекращение
права пользования земельным участком или его частью осуществляется
в   случае   прекращения   деятельности  предприятия,  учреждения,
организации, крестьянского (фермерского хозяйства).
     Одним из   условий   прекращения   деятельности  предприятия,
учреждения,  организации  является  принятие   арбитражным   судом
постановления   о   признании   должника   банкротом   и  открытие
ликвидационной процедуры,  со дня принятия которого в соответствии
с Законом  Украины  от  30  июня 1999 года N 784-XIV ( 784-14 ) \"О
возобновлении  платежеспособности  должника  или   признании   его
банкротом\" (с изменениями и дополнениями):
     предпринимательская деятельность     банкрота     завершается
окончанием  технологического цикла изготовления продукции в случае
возможности ее продажи;
     срок исполнения   всех   денежных   обязательств  банкрота  и
обязательств по уплате налогов и  сборов  (обязательных  платежей)
считается наступившим;
     прекращается начисление неустойки (штрафа, пени), процентов и
других экономических санкций по всем видам задолженности банкрота.
     Согласно статье  25  указанного  Закона  со  дня   назначения
ликвидатора   к   нему   переходят   права  руководителя  (органов
управления) юридического лица  -  банкрота.  Однако  в  полномочия
ликвидатора и членов ликвидационной комиссии не входят обязанности
по уплате налогов и сборов (обязательных платежей).
     В соответствии  с  Инструкцией  о  порядке  ведения  органами
государственной налоговой  службы  оперативного  учета  налогов  и
сборов (обязательных платежей) в бюджеты и государственные целевые
фонды,  утвержденной приказом  Главной  государственной  налоговой
инспекции Украины от 12 мая  1994  года  N  37  (  z0114-94  )  (в
редакции  приказа  Государственной налоговой администрации Украины
от 2 апреля 1999 года N 174 (  z0304-99  ),  зарегистрированной  в
Министерстве  юстиции  Украины  13  мая  1999  года под N 304/3597
решение  (определение,  постановление)  суда,  арбитражного   суда
является    документом,    на   основании   которого   в   органах
государственной налоговой  службы  производится  учет  платежей  в
бюджет.
     На указанном документе проставляется пометка о регистрации  в
органе   государственной   налоговой   службы,  виза  руководителя
(заместителя руководителя) \"К учету\" и пометка  инспектора  отдела
учета  о  проведении  соответствующих  операций  в  лицевых счетах
плательщиков датой  принятия  постановления  арбитражного  суда  о
признании должника банкротом и открытии ликвидационной процедуры.
     Учитывая приведенное и с целью правильности учета  земельного
налога  по субъектам предпринимательской деятельности,  которые по
установленному   порядку   в   соответствии    с    постановлением
Арбитражного   суда   признаны  банкротами,  и  недопущения  роста
задолженности,  Государственная  налоговая  администрация  Украины
отмечает,  что начисление земельного налога в лицевых счетах таких
плательщиков    прекращается    датой    принятия    постановления
Арбитражного  суда  о  признании  должника  банкротом  и  открытии
ликвидационной процедуры.
     Просим приведенное      довести      подчиненным      органам
государственной налоговой службы.

 Заместитель Председателя                               В.Онищенко

 \"Ориентир\", N 48, 22.12.2000
Rambler's Top100