N 2 від 31.01.92
                        м.Київ

vd920131 vn2

     ( Із змінами, внесеними  згідно з Постановами Пленуму
                                   Верховного Суду України
       N 13 ( v0013700-92 ) від 25.12.92
       N  2 ( v0002700-95 ) від 13.01.95
       N 12 ( v0012700-96 ) від 01.11.96
       N 15 ( v0015700-98 ) від 25.05.98 )

     Розгляд судами  справ  за  скаргами  на  нотаріальні  дії або
відмову  в  їх  вчиненні  є  важливою  гарантією  прав   громадян,
юридичних осіб і інтересів держави.  Вивчення судової практики в
цих справах свідчить,  що вони  в основному  вирішуються  судами
правильно.  Разом з тим є випадки, коли  суди  розглядають  ці
вимоги  в  окремому  провадженні  при наявності   спору   про
право   цивільне;   неточно   визначають процесуальне становище
осіб, які беруть участь у справі, вирішують справи   всупереч
законодавству,   що  регулює  вчинення  певних нотаріальних дій;
не реагують окремими ухвалами або поданнями  на причини виявлених
правопорушень.

     Пленум Верховного Суду України П О С Т А Н О В Л Я Є:

     1. Звернути  увагу  судів на необхідність усунення недоліків,
що мають місце у практиці  розгляду  ними  справ  за  скаргами  на
нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні.  Вирішення цих справ у
точній відповідності  з  законодавством має  сприяти зміцненню
законності в сфері цивільних правовідносин, що  виникають  із
нотаріально-посвідчених  договорів,  оформлення спадкових  прав і
виконавчих написів,  вчинення інших нотаріальних дій.

     2. При  розгляді  справ  даної  категорії належить керуватись
статтями 285-288 Цивільного процесуального кодексу  України  (ЦПК)
( 1502-06 ), відповідними нормами законів України  \"Про  нотаріат\"
( 3425-12 ),  \"Про власність\" ( 697-12 ) та нормами  цивільного  і
іншого законодавства України, що стосується нотаріальних дій,  які
належить  вчинити.  (  Пункт  2  в  редакції   Постанови   Пленуму
Верховного Суду України N 2 ( v0002700-95 ) від 13.01.95 )

     3. За правилами глави 39 ЦПК ( 1501-06 ) в  порядку  окремого
провадження розглядаються  скарги на нотаріальні дії або відмову в
їх вчиненні громадян  і  юридичних  осіб,  відносно  яких  вчинена
нотаріальна дія або одержана відмова на її вчинення.  В  такому  ж
порядку  розглядаються  справи,  порушені  у  зв\'язку  з протестом
прокурора на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні.
Особи, які  не брали участі у вчиненні нотаріальних дій,  але
вважають,  що їх права і  охоронювані  законом  інтереси  порушені
нотаріальною   дією,  вправі  звернутись  до  суду  з  відповідним
позовом. Якщо така особа звернулась зі скаргою на нотаріальну дію,
суддя стосовно до  правил  ч.3  ст.255 ЦПК ( 1502-06 ) відмовляє у
прийнятті заяви і роз\'яснює заявникові його право на  пред\'явлення
позову.

     4. Скарга  (протест)  на  нотаріальні  дії  або  відмову в їх
вчиненні подається на ім\'я районного (міського) народного суду  за
місцем  знаходження  державної  нотаріальної  контори,  державного
нотаріального архіву,  іншого відповідного органу,  робочого місця
приватного  нотаріуса,  до  відання  яких  віднесено  їх  вчинення
(частини 1-3 ст.285 ЦПК, ст.50  Закону  України  \"Про  нотаріат\"),
через цей орган. ( Абзац перший пункту 4 із змінами, внесеними
згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 2  (
v0002700-95 ) від 13.01.95 )
     Нотаріальна контора або інший орган,  що виконує  нотаріальні
дії,  зобов\'язані  направити  суду  скаргу (протест) з необхідними
матеріалами та своїми поясненнями не  пізніше  трьох  днів  з  дня
одержання  скарги,  незалежно  від  строку її подачі.  Питання про
додержання заявником встановленого для  подачі  скарги  (протесту)
десятиденного   строку  вирішує  суд.  Цей  строк  обчислюється  з
наступного дня після  вчинення  оскарженої  нотаріальної  дії  або
відмови  вчинити нотаріальну дію і вважається не пропущеним,  якщо
до його закінчення скарга була подана (здана на пошту) органу,  що
виконує нотарільні дії, або безпосередньо до суду.
     Пропущений  з  поважних  причин  строк  на   подання   скарги
(протесту)  може бути поновлений судом на прохання заінтересованої
особи (прокурора). Скарга (протест), подана після закінчення цього
строку,  залишається  без   розгляду   відповідно   до   ст.85 ЦПК
( 1501-06 ), якщо суд не знайде підстав для  його  поновлення  або
про поновлення строку не заявлялось прохання. Ухвала про залишення
скарги без розгляду не є перешкодою для пред\'явлення  відповідного
позову.
     Оскільки  справи  даної   категорії  розглядаються  судом  за
правилами  ЦПК  (  1501-06,  1502-06,  1503-06  )  з  винятками  і
доповненнями, зазначеними в главі 39, скарга (протест) за формою і
змістом мають відповідати вимогам ст.137 ЦПК.  При  подачі  скарги
без  додержання  вимог  цієї  норми  закону  суддя   на   підставі
ст.139 ЦПК  постановляє  ухвалу  про залишення скарги без  руху  і
надає заявникові  строк  для  виправлення  її  недоліків,  а  якщо
протягом цього строку вони не  будуть  усунені,  повертає  скаргу,
постановивши про це мотивовану ухвалу.

     5. Роз\'яснити судам,  що в справах за скаргами на нотаріальні
дії або відмову в їх вчиненні відповідно нотаріуси та інші органи,
що  виконують  нотаріальні  дії,  беруть  участь як заінтересовані
особи (ст.98 ЦПК) і  несуть  обов\'язки  та  користуються  правами,
передбаченими   ст.99 ЦПК   (  1501-06  ),  в  тому  числі  правом
оскаржувати рішення і ухвали суду. (  Абзац  перший  пункту  5  із
змінами, внесеними згідно з  Постановою  Пленуму  Верховного  Суду
України N 2 ( v0002700-95 ) від 13.01.95 )
     Якщо справа порушується за протестом прокурора,  суд притягує
до участі  в  справі  як  заявника  особу  (осіб),  відносно  якої
вчинялась  опротестована  нотаріальна  дія  або відмовлено вчинити
таку дію.

     6. Судам   слід   мати   на  увазі,  що  в  порядку  окремого
провадження справи за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх
вчиненні розглядаються за умови,  що у заявника відсутній спір про
право цивільне, підвідомчий суду.
     Якщо заявник оспорює достовірність засвідченого факту,  права
і обов\'язки,  основані   на   вчиненій   нотаріальній   дії,   чи
правильність  документів,  необхідних  для цього,  або коли іншими
особами оспорюються права і обов\'язки,  набуття яких  пов\'язане  з
вчиненням   нотаріальних   дій,   заяви  розглядаються  в  порядку
позовного  провадження.  Не  можуть,  наприклад,  розглядатись   в
порядку  окремого  провадження за правилами глави 39 ЦПК скарги на
відмову у видачі свідоцтва про  право  на  спадщину  за  пропуском
строку  на  прийняття її з посиланням на поважність причини цього,
скарги,  в яких  оспорюється  правильність  (дійсність)  прийнятої
відмови від спадщини, достовірність документів про правоздатність,
дієздатність, повноваження учасників договору.
     Відповідно до  вимог  ч.3 ст.255 ЦПК,  якщо в матеріалах,  що
надійшли  зі  скаргою,  є  дані  про  наявність  спору  про  право
цивільне,  підвідомчого суду, суддя відмовляє в прийнятті скарги і
роз\'яснює заінтересованим особам,  що вони вправі подати позов  на
загальних підставах,  а коли це виявлено при розгляді справи - суд
залишає скаргу без розгляду із зазначеними роз\'ясненнями. 

     7. Для забезпечення правильного та своєчасного розгляду скарг
(протестів) суддя,  порушуючи справу,  зобов\'язаний відповідно  до
вимог  ст.143 ЦПК  (  1502-06  )  провести  всі  необхідні дії для
підготовки   її   до   судового  розгляду.  Зокрема,   витребувати
документи, що  стосуються  вчиненої  нотаріальної  дії  (оригінали
нотаріально посвідченого договору,  заповіту,  свідоцтва про право
на спадщину, про  право власності  на  частку  в  спільному  майні
подружжя,  довіреності,  іншого  документу,  виданого нотаріальним
органом: документи, що підтверджують  безспірність  заборгованості
або іншої відповідальності боржника тощо): постанову нотаріуса або
відповідний  акт  іншого  органу  (службової  особи),  що  виконує
нотаріальні  дії,  про  відмову  вчинити  дану  нотаріальну   дію;
витребувати   документи,   які   заявник   просив  посвідчити  або
засвідчити.
( Пункт 7  із  змінами,  внесеними  згідно  з  Постановою  Пленуму
Верховного Суду України N 2 ( v0002700-95 ) від 13.01.95 )

     8. При вирішенні питання про обгрунтованість скарг суди мають
виходити з того,  що нотаріальні дії повинні вчинятись  у  суворій
відповідності з встановленими для даного органу чи службової особи
компетенцією і порядком їх вчинення,  не допускаючи при  цьому  як
потурання  відхиленням від зазначеного порядку,  так і формального
скасування нотаріальної дії,  коли ці відхилення не вплинули на її
вчинення.  Зокрема,  нотаріальна дія не може бути скасована лише з
мотивів недодержання таємниці її вчинення,  оскільки за  ч.7  ст.8
Закону України \"Про нотаріат\" ( 3425-12 ) правовим наслідком цього
порушення   є   притягнення   до    встановленої    законодавством
відповідальності винних службових осіб. ( Абзац перший пункту 8 із
змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного  Суду
України N 2 ( v0002700-95 ) від 13.01.95 )
     Відмова у вчиненні нотаріальної дії визнається обгрунтованою,
якщо  вчинення такої дії суперечить закону,  дія підлягає вчиненню
іншим нотаріусом або іншою посадовою  особою, або з проханням  про
вчинення  нотаріальної  дії  звернулась  недієздатна  особа  чи її
представник,  який не має необхідних повноважень, або якщо  угода,
що  укладається  від  імені  юридичної  особи,  суперечить  цілям,
вказаним в її статуті  чи  положенні,  а  також  коли  подані  для
вчинення нотаріальної  дії  документи  не   відповідають   вимогам
діючого законодавства  або  містять відомості,  що порочать честь,
гідність громадян (ст.49 Закону України \"Про нотаріат\"). ( Абзац
другий пункту 8  в  редакції  Постанови  Пленуму  Верховного  Суду
України N 2 ( v0002700-95 ) від 13.01.95 )

     9.  Судам  необхідно  враховувати,  що  нотаріуси,  а   також
посадові особи виконавчих комітетів сільських,  селищних,  міських
Рад,  на  яких  рішенням  виконавчого  комітету  відповідної  Ради
покладено вчинення нотаріальних дій, зобов\'язані  посвідчувати  не
тільки угоди, щодо  яких  законодавством  встановлена  обов\'язкова
нотаріальна форма, а й інші угоди, які сторони бажають  укласти  в
такій формі (ст.54 Закону України \"Про нотаріат\"). ( Абзац  перший
пункту 9 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України N  2
( v0002700-95 ) від 13.01.95 )
     Громадянин вправі    вимагати    нотаріального    посвідчення
будь-якої  незабороненої  угоди  щодо  свого   майна   (наприклад,
продати, обміняти автомобіль, в тому числі і куплений на пільгових
умовах щодо черговості і переваг на продаж).  Склад,  кількість  і
вартість   майна,   що   може  набути  за  угодою  громадянин,  не
обмежується,  крім випадків,  передбачених законом  (ст.13  Закону
України \"Про власність\" ( 697-12 ).
     Для  укладання  угоди  про  відчуження  майна,  яке  придбане
внаслідок  спільної праці членів сім\'ї чи за їх спільні кошти,  чи
майна осіб,  що ведуть селянське (фермерське)  господарство,  коли
вони  його придбали спільно,  а інше не передбачалось їх письмовою
угодою, або про передачу такого майна  у  користування,  володіння
іншим  особам,  у відповідності зі ст.4,  п.1 ст.17,  ст.18 Закону
України \"Про власність\" необхідна згода  всіх  учасників  спільної
сумісної власності. ( Абзац третій пункту 9 в  редакції  Постанови
Пленуму Верховного Суду України N 2 ( v0002700-95 ) від 13.01.95 )
( Пункт 9  із  змінами,  внесеними  згідно  з  Постановою  Пленуму
Верховного Суду України N 15 ( v0015700-98 ) від 25.05.98 )

     10. При вирішенні  справ  за  скаргами  на  нотаріальні  дії,
пов\'язані  з  посвідченням  угод щодо володіння,  користування або
розпорядження  жилими  будинками,  будівлями  і  приміщеннями  або
відмовою в цьому, судам, зокрема, належить виходити з того, що:
      а) після повного внесення членом житлового, житлово-
будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або
товариства внеску за  квартиру,  дачу,  гараж,  іншу  будівлю  або
приміщення, надані йому в користування, викупу наймачем (придбання
на інших підставах) жилого  приміщення  в  будинку  державного  чи
громадського  житлового  фонду  вони  стають власниками зазначених
приміщень чи будівель і відповідно до ст.15  Закону  України  \"Про
власність\"  їм не може бути відмовлено в посвідченні укладеного на
їх розсуд на це майно договору купівлі-продажу,  міни,  дарування,
оренди  або іншої угоди,  що не суперечить закону,  в тому числі в
залежності від прийняття набувача до кооперативу, знаходження його
на обліку для поліпшення житлових умов;
     б)  чинне  законодавство  не  пов\'язує  можливість  укладення
громадянином  договору  купівлі-продажу,  міни,  дарування  жилого
будинку  (частини  його)  залежно  від  дозволу  на  це  виконкому
місцевої  Ради,  наявності   у   набувача   прописки   за   місцем
знаходження  будинку;  (  Підпункт  \"б\"  пункту  10  із   змінами,
внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N  2
( v0002700-95 ) від 13.01.95 )
     в) ( Підпункт \"в\" пункту 10 виключено на підставі Постанови
Пленуму Верховного Суду України N 2 ( v0002700-95 ) від 13.01.95 )
     г) оскільки відповідно до  ст.30 ЗК ( 561-12 )  при  переході
права  власності  на будівлю і  споруду  разом  з  цими  об\'єктами
переходить і право  володіння  та  користування земельною ділянкою
без  зміни  її  цільового  призначення,  тому  і   при   укладенні
громадянами  договору  купівлі-продажу,  міни,  дарування   жилого
будинку  в  сільській місцевості не потрібне  попереднє  вирішення
питання  про  надання  набувачу  у володіння земельної ділянки при
будинку. ( Підпункт \"г\" пункту 10 із змінами, внесеними  згідно  з
Постановою Пленуму Верховного  Суду  N  13  (  v0013700-92  )  від
25.12.92 )
( Пункт 10 із  змінами,  внесеними  згідно  з  Постановою  Пленуму
Верховного Суду України N 15 ( v0015700-98 ) від 25.05.98 )

     11. Розглядаючи  справи  за  скаргами  на  нотаріальні   дії,
пов\'язані  з оформленням права на спадщину або відмову вчинити їх,
судам слід мати на увазі, що:
     а) скарги на відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину
спадкоємцю,  який у шестимісячний строк вчинив передбачені  ст.549
ЦК  (  1540-06  )  дії,  що  свідчать  про   прийняття   спадщини,
розглядаються  за  правилами  глави  39 ЦПК   (  1501-06  ),  крім
випадків, коли у заявника відсутні необхідні для  одержання  цього
свідоцтва документи   і   вимоги   мають  вирішуватись  в  порядку
позовного провадження,  або в  порядку,  передбаченому  главою  37
цього ж Кодексу, коли вони полягають у встановленні факту вступу в
управління або  володіння  спадковим  майном  (п.1  ст.549  ЦК)  і
відсутній спір про право цивільне;
     б) видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям,  які у
встановлений  строк  вчинили  передбачені законом дії по прийняттю
спадщини, не обмежена певним строком давності;
     в) фактичний  вступ  в  управління  або  володіння  спадковим
майном,  яке  спадкодавець  заповів  іншій  особі  (якщо  вона  не
відмовилась   від   спадщини)   або   одержання  за  заповідальним
розпорядженням  вкладу,   не   може   розглядатись   як   вчинення
передбачених законом дій по прийняттю спадщини;
     г) зроблене в останньому заповіті розпорядження  на  вклад  в
Ощадному банку України або в іншій відповідній кредитній  установі
України згідно зі ст.544 ЦК  (  1540-06  )  скасовує  дані  раніше
вкладником зазначеним установам на випадок  смерті  вказівки  щодо
цих вкладів;
     д) при  вирішенні  питання  про додержання вимог про право на
обов\'язкову  частку  в  спадщині  (ст.535  ЦК)  враховуються   всі
спадкоємці за законом,  які могли бути закликані до спадкування (і
ті,  що  не  прийняли  спадщину  або  відмовились   від   неї)   і
незаповідане  майно,  що  перейшло  до особи,  яка має право на цю
частку  як  до  спадкоємця  за  законом,  в  тому  числі  предмети
домашньої обстановки та вжитку;
     е) за змістом ст.562 ЦК і ст.67 Закону України \"Про нотаріат\"
(  3425-12  ) при  наявності  угоди  між  спадкоємцями  про  поділ
спадкового  майна  свідоцтво  про  право  на спадщину видається на
реальні його частки згідно з цією угодою; (  Підпункт  \"е\"  пункту
11 із змінами, внесеними згідно з  Постановою  Пленуму  Верховного
Суду України N 2 ( v0002700-95 ) від 13.01.95 )
     ж) питання про правильність дій  щодо  видачі  свідоцтва  про
право  на  спадщину  на  землю,  надану  громадянам  для   ведення
селянського (фермерського) й особистого  підсобного  господарства,
садівництва,  будівництва  та  обслуговування  жилих  будинків   і
задоволення   інших   потреб,   передбачених   законом,   належить
вирішувати з урахуванням вимог ЗК про  порядок  та  умови  надання
землі у приватну власність і розміри земельних  ділянок,  а  також
положень постанов Верховної Ради України від 18 грудня  1990  року
\"Про порядок введення в дію Земельного Кодексу Української РСР\"
( 562-12 ) і \"Про  земельну  реформу\"  (  563-12  )  та  постанови
Верховної Ради України від 13 березня 1992 року  \"Про  прискорення
земельної реформи та приватизації землі\" ( 2200-12 ).  (  Підпункт
\"ж\" пункту 11 із змінами, внесеними згідно  з  Постановою  Пленуму
Верховного Суду N 13 ( v0013700-92 ) від 25.12.92 ) ( Пункт 11 із
змінами,  внесеними  згідно  з  Постановою  Пленуму Верховного
Суду України N 15 ( v0015700-98 ) від 25.05.98 )

     12. Роз\'яснити судам, що згідно  з  статтями  34,  70  Закону
України \"Про нотаріат\" ( 3425-12 ) свідоцтво про  право  власності
на частку в спільному майні подружжя може бути  видане  не  тільки
державним, а й  приватним  нотаріусом.  До  виключної  компетенції
державного нотаріуса відноситься  видача  таких  свідоцтв  лише  у
разі смерті одного з подружжя (статті  36,  71  Закону).  (  Абзац
перший пункту 12 в  редакції  Постанов  Пленумів  Верховного  Суду
України N 2 ( v0002700-95 ) від 13.01.95, N  12  (  v0012700-96  )
від 01.11.96 )
     Такі свідоцтва   про   право   власності  на  жилий  будинок,
квартиру,  дачу,  садовий будинок, гараж, земельну ділянку та інше
нерухоме майно видаються за місцем їх знаходження. ( Абзац  другий
пункту 12 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду  України
N 2 ( v0002700-95 ) від 13.01.95 )
     У разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності
на  частку  в  їх спільному майні видається державною нотаріальною
конторою за місцем відкриття спадщини. ( Абзац третій пункту 12  в
редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України N 2 ( v0002700-
95 ) від 13.01.95 )
     В період шлюбу і після його розірвання це свідоцтво на частку
видається на  підставі  і  відповідно  до спільної письмової заяви
подружжя.  У разі смерті одного з подружжя другому з них  за  його
письмовою  заявою свідоцтво може бути видане на половину спільного
майна  з  обов\'язковим  повідомленням  про  це  спадкоємців,   які
прийняли спадщину.
     При відсутності спору про право на майно скарги подружжя і їх
спадкоємців щодо вчинення або відмови у вчиненні цієї нотаріальної
дії  вирішуються в порядку окремого провадження за правилами глави
39 ЦПК ( 1501-06 ).
     Включення  в  свідоцтво  про  право  власності  на  частку  в
спільному майні подружжя частини вкладу, внесеного  відповідно  до
Закону України \"Про банки і банківську діяльність\" (  872-12  )  в
Ощадний банк України чи  іншу  передбачену  цим  Законом  кредитну
установу,  на  який  є  заповідальне   розпорядження   другого   з
подружжя, який помер,  може  бути  визнано  обгрунтованим  у  тому
разі, коли  немає  іншого  спільного  майна  подружжя  або  частка
спадкодавця в спільному майні була  менша  на  суму,  зазначену  в
цьому свідоцтві. ( Пункт 12 із  змінами,  внесеними  згідно  з
Постановою  Пленуму Верховного Суду України N 15 ( v0015700-98 )
від 25.05.98 )

     13. При вирішенні справ,  пов\'язаних з оскарженням відмови  у
видачі  виконавчого  напису  або його видачею,  судам слід мати на
увазі,  що відповідно до статей 34, 36, 87, 88 Закону України \"Про
нотаріат\"  виконавчий напис  може  бути  вчинено  нотаріусом  і
за умови,  що   наявність   безспірної   заборгованості   або
іншої відповідальності   боржника   перед   стягувачем
підтверджується документами, передбаченими затвердженим постановою
Ради  Міністрів України від 12 жовтня 1976 року N  483  Переліком
документів,  за якими стягнення заборгованості провадиться у
безспірному  порядку на підставі виконавчих написів державних
нотаріальних  контор  (з наступними змінами) і що з дня виникнення
права вимоги  минуло  не більше трьох років, а у випадках, коли
законом  встановлено  інший строк давності - не минув цей строк. (
Абзац перший пункту  13  із змінами, внесеними згідно з
Постановами  Пленуму  Верховного  Суду України N 2 ( v0002700-95 )
від 13.01.95, N  12  (  v0012700-96  ) від 01.11.96 )
     За змістом ст.385 ЦПК ( 1503-06 ) у  передбаченому  главою 39
цього Кодексу  порядку  оскаржується  тільки  відмова  у  вчиненні
виконавчого напису, а правильність вимог, зазначених у виконавчому
напису, може бути оспорена боржником лише в позовному порядку. При
безпідставності  цих  вимог  суд  скасовує  виконавчий   напис   і
відмовляє у їх задоволенні,  а у разі часткової їх обгрунтованості
-   постановляє   рішення  про  скасування  виконавчого  напису  і
стягнення з боржника на користь кредитора дійсної  суми  боргу.  У
цих   випадках   справа  розглядається  в  позовному  провадженні,
позивачем в якому є кредитор, а відповідачем - боржник.
     14. Оскільки на справи за скаргами  на  нотаріальні  дії  або
відмову    в    їх    вчиненні    поширюються   загальні   правила
цивільно-процесуального законодавства  (ст.255  ЦПК  (  1502-06 ),
рішення в цих справах мають відповідати вимогам статей  203,  231,
283 ЦПК ( 1502-06 ).
     В  резолютивній  частині  рішення,  зокрема,   повинно   бути
зазначено про  задоволення  скарги  або  про  повне  або  часткове
залишення її без задоволення.
     При задоволенні  скарги  на  нотаріальні  дії  суд   має   їх
скасувати,  зазначивши,  які  саме  нотаріальні  дії,  коли  і ким
вчинені,  скасовуються. Задовольняючи скаргу на відмову у вчиненні
нотаріальної дії,  суд в резолютивній частині рішення зазначає про
скасування  постанови  (іншого  відповідного  акта)  про   це   (з
наведенням дати і органу,  що її прийняв) і яку нотаріальну дію та
хто повинен вчинити.
     Суд не  може  в таких справах замість скасування нотаріальних
дій визнавати недійсними посвідчені угоди;  сам вирішувати питання
про  відповідні  дії  (наприклад,  дозволити подарувати чи продати
певне майно замість  зобов\'язання  нотаріального  органу  виконати
відповідну   нотаріальну   дію);  зобов\'язати  орган,  що  виконує
нотаріальні дії,  вчинити дію,  яка суперечить закону  (посвідчити
договір  дарування  державним  підприємством  своєму  працівникові
жилого будинку при відсутності на це дозволу власника  тощо),  або
вчинити  нотаріальну  дію  у зв\'язку з поданням суду документів чи
доказів,  відсутність яких у заявника викликала відмову у вчиненні
цих  дій,  оскільки  зазначена  обставина  є  підставою для нового
звернення до  нотаріального  органу,  а  не  для  скасування  його
постанови.

     При невиконанні рішення суду вживаються  заходи,  передбачені
ст.417 ЦПК ( 1503-06 ).

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 24, ст.350 )

 ( Вводиться в дію Постановою ВР
   N 2172-XII ( 2172-12 ) від 06.03.92, ВВР, 1992, N 24, ст.351 )

 ( Вводиться в дію з 07.07.92 згідно з Постановою ВР
   N 2545-XII ( 2545-12 ) від 07.07.92, ВВР, 1992, N 38, ст.567 )

 ( Із змінами, внесеними згідно із Законом
   N 2544-XII ( 2544-12 ) від 07.07.92, ВВР, 1992, N 38, ст.562
                                 Декретами
   N  9-92 від 15.12.92, ВВР, 1993, N  7, ст. 53
   N 15-93 від 19.02.93, ВВР, 1993, N 17, ст.184
                                  Законами
   N 3875-XII ( 3875-12 ) від 26.01.94, ВВР, 1994, N 18, ст.103
   N 54/96-ВР від 20.02.96, ВВР, 1996, N  9, ст.44 )

      ( В редакції Закону N 189/96-ВР від 15.05.96,
        ВВР, 1996, N 34, ст.160 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законом
  N 1882-III ( 1882-14 ) від 13.07.2000, ВВР, 2000, N 41, ст.342 )

          ( Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні
                                    Конституційного Суду
            N 14-рп/2000 ( v014р710-00 ) від 13.12.2000 )

 ( Із змінами, внесеними згідно із Законом
   N 2182-III ( 2182-14 ) від 21.12.2000, ВВР, 2001, N 9, ст.39 )

     Цей   Закон   встановлює   правовий   механізм   приватизації
цілісних  майнових  комплексів  невеликих  державних   підприємств
шляхом  їх  відчуження  на  користь  одного  покупця  одним  актом
купівлі-продажу.

                          Р о з д і л  I

                        ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 1. Сфера застосування Закону

     1. Сферою  застосування  Закону  є  галузі,  які   підлягають
першочерговій  приватизації:  переробна  і  місцева промисловість,
промисловість   будівельних   матеріалів,    легка    і    харчова
промисловість,  будівництво,  окремі  види транспорту,  торгівля і
громадське   харчування,   побутове   обслуговування    населення,
житлово-експлуатаційне і ремонтне господарство.

     2. Відповідно  до  цього  Закону можуть також приватизуватися
підприємства інших галузей, якщо вони відповідають вимогам частини
першої  статті  2  цього Закону або якщо це передбачено планами їх
приватизації.  До відносин щодо приватизації  невеликих  державних
підприємств,  не  врегульованих цим Законом,  застосовується Закон
України   \"Про    приватизацію    майна   державних   підприємств\"
( 2163-12 ).

     Стаття 2. Об\'єкти малої приватизації

     1. Об\'єктами малої приватизації є:
     цілісні майнові комплекси  невеликих  державних  підприємств,
віднесених Державною програмою приватизації до групи А;
     окреме індивідуально визначене майно;
     об\'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об\'єкти.

     2. У випадках,  коли до складу підприємств входять структурні
підрозділи (магазини,  перукарні,  майстерні,  їдальні тощо),  які
можуть  бути  виділені у самостійні підприємства,  об\'єктами малої
приватизації є названі структурні підрозділи.

     3. Будівлі  (споруди,  приміщення)  приватизуються  разом   з
розташованими в них об\'єктами приватизації,  крім випадків відмови
покупця від приватизації будівлі  (споруди,  приміщення),  в  якій
розташований об\'єкт,  що приватизується шляхом викупу, або якщо на
це  немає  прямої  заборони  відповідно  Фонду  державного   майна
України,  Верховної  Ради  Автономної  Республіки Крим чи місцевої
Ради відповідного рівня.
     Не можуть бути об\'єктами малої приватизації будівлі (споруди,
приміщення)  або  їх  окремі частини,  які становлять національну,
культурну  та  історичну  цінність  і  перебувають  під   охороною
держави.
     За наявності  заборони  на  приватизацію  будівлі   (споруди,
приміщення),  в якій розташований об\'єкт приватизації,  або у разі
відмови покупця від приватизації будівлі (споруди,  приміщення), в
якій   розташований   об\'єкт,  що  приватизується  шляхом  викупу,
зазначені   будівлі   (споруди,    приміщення)    передаються    у
встановленому  порядку  власникам приватизованих об\'єктів в оренду
на строк не менш як десять років.

     4. Якщо  в  нежилих  приміщеннях  будинку,  що  є   державною
власністю,  розміщується два або більше державних чи заснованих на
оренді державного майна підприємств,  то у разі прийняття  рішення
про приватизацію одного чи кількох із них займані ними приміщення,
за   відсутності   заборони   на   приватизацію   цього   будинку,
приватизуються разом з іншим майном підприємства після закріплення
за названими співкористувачами займаних ними  приміщень  на  праві
повного  господарського  відання,  оперативного  управління або на
договірних засадах.

     5. Не  підлягають  приватизації  визначені  у   встановленому
порядку  спеціалізовані  підприємства  торгівлі,  що  обслуговують
виключно   громадян,   які   мають   пільги   згідно   з    чинним
законодавством.

     6. Заклади      культури,      приміщення      та     будівлі
соціально-побутового призначення,  споруджені  за  рахунок  коштів
державних підприємств, які обслуговують населені пункти, райони чи
мікрорайони у містах,  громадські організації або певні професійні
(виробничі)   колективи   можуть   бути  у  встановленому  порядку
виключені з переліку об\'єктів малої приватизації за рішенням Фонду
державного   майна   України,   його   регіональних  відділень  та
представництв  у  районах  та  містах,  Фонду   майна   Автономної
Республіки  Крим  та  його  представництв,  а  також  за  рішенням
Верховної  Ради   Автономної   Республіки   Крим,   місцевих   Рад
відповідного рівня.

     Стаття 3. Способи малої приватизації

     Приватизація об\'єктів малої приватизації здійснюється шляхом:
     викупу;
     продажу на аукціоні, за конкурсом.

     Стаття 4. Продавці

     Продавцями об\'єктів  малої  приватизації,  що  перебувають  у
загальнодержавній та комунальній власності, є відповідно:
     Фонд державного майна України, його регіональні відділення та
представництва;
     органи приватизації, створені місцевими Радами.

     Продавцями об\'єктів приватизації,  що перебувають у власності
Автономної Республіки Крим,  є органи  по  управлінню  її  майном,
створювані Верховною Радою Автономної Республіки Крим *.

____________________
     * Далі органи,  уповноважені виступати продавцями відповідних
об\'єктів приватизації, іменуються \"органи приватизації\".

     Стаття 5. Покупці

     1. Покупцями  об\'єктів малої приватизації можуть бути фізичні
та юридичні особи,  які визнаються покупцями відповідно до  Закону
України  \"Про  приватизацію    майна    державних     підприємств\"
( 2163-12 ).

     2. Не можуть бути покупцями:
     юридичні особи,  у  майні  яких  частка  державної  власності
перевищує 25 відсотків;
     органи  державної влади; ( Абзац третій частини другої статті
5  із  змінами, внесеними згідно із Законом N 2182-III ( 2182-14 )
від 21.12.2000 )
     працівники органів   приватизації   та   інші   особи,   яким
відповідно   до   чинного   законодавства   заборонено   займатися
підприємницькою  діяльністю.  (  Абзац  четвертий  частини  другої
статті  5  із  змінами,  внесеними  згідно  із  Законом N 1882-III
( 1882-14 ) від 13.07.2000 )

     Стаття 6. Джерела коштів для малої приватизації

     1. Об\'єкти малої приватизації можуть бути придбані  покупцями
за  рахунок  власних  чи позичених грошових коштів. ( Абзац перший
частини  першої  статті  6 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1882-III ( 1882-14 ) від 13.07.2000 )
     У разі   придбання  об\'єкта  малої  приватизації  за  рахунок
грошових  коштів  покупці  -  фізичні  особи  подають  до   органу
приватизації декларацію про доходи.

     2.  Оплата придбаних об\'єктів малої приватизації здійснюється
у  національній  валюті.  (  Частина  друга  статті  6 із змінами,
внесеними   згідно   із   Законом  N  1882-III  (  1882-14  )  від
13.07.2000 )

     (  Частину  третю  статті  6  виключено  на  підставі  Закону
N 1882-III ( 1882-14 ) від 13.07.2000 )

     4. Покупці  вправі  використовувати  для  придбання  об\'єктів
малої  приватизації  грошові  кошти  лише шляхом їх безготівкового
перерахування з відкритих ними у банках України рахунків.

     5. Кошти  громадських  організацій  інвалідів   можуть   бути
використані  для придбання об\'єктів малої приватизації членами цих
організацій у випадках, коли ці об\'єкти перебувають у користуванні
громадських організацій інвалідів.
                            Розділ II

                    ПІДГОТОВКА ДО ПРИВАТИЗАЦІЇ

     Стаття 7. Визначення  переліків  об\'єктів,   що   підлягають
               приватизації відповідно до цього Закону

(  Офіційне  тлумачення  положень  частин  першої, третьої, п\'ятої
статті   7  див.  в  Рішенні  Конституційного  Суду  N  14-рп/2000
( v014р710-00 ) від 13.12.2000 )

     1. Фонд  державного  майна України,  Верховна Рада Автономної
Республіки Крим,  місцеві Ради затверджують  за  поданням  органів
приватизації  переліки  об\'єктів,  які  перебувають  відповідно  у
загальнодержавній власності,  власності Автономної Республіки Крим
та комунальній власності і підлягають:
     продажу  на  аукціоні,  за  конкурсом; ( Абзац другий частини
першої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1882-III
( 1882-14 ) від 13.07.2000 )
     викупу.

     2. Орган приватизації зобов\'язаний  повідомити  адміністрацію
підприємства   про   включення   даного   підприємства   або  його
структурного  підрозділу  до  одного  із  зазначених  переліків  у
місячний строк з дня прийняття відповідного рішення.

     3. Включення   об\'єктів   малої  приватизації  до  переліків,
зазначених у частині першій цієї статті,  здійснюється  відповідно
до  Державної  та  місцевих  програм  приватизації чи з ініціативи
відповідних органів приватизації або покупців.

     4. Покупці подають до відповідного органу приватизації  заяву
про  включення  підприємства  до одного із зазначених у цій статті
переліків об\'єктів, що підлягають приватизації.
     Заява повинна містити:
     назву об\'єкта  малої  приватизації,  його   місцезнаходження;
     запропоновані умови купівлі та експлуатації об\'єкта.

     Разом із заявою покупці - фізичні  особи  подають:
     відомості про  особу,  домашню адресу,  громадянство;
     номери рахунків   у    банківських    установах,    з    яких
здійснюватимуться розрахунки за придбаний об\'єкт приватизації.

     Покупці - юридичні особи подають:
     повну назву заявника та його юридичну адресу;
     прізвище, ім\'я, по батькові керівника;
     номери розрахункових рахунків у банківських установах, з яких
здійснюватимуться розрахунки за придбаний об\'єкт приватизації.

     До заяви додаються:
     документ про внесення плати за подання заяви;
     нотаріально   посвідчені   копії  установчих  документів,  що
підтверджують  право  юридичної  особи  бути покупцем згідно з цим
Законом    (копію    відповідного    рішення    органу   місцевого
самоврядування  - для  органів  місцевого самоврядування); ( Абзац
чотирнадцятий  частини  четвертої  статті  7 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 2182-III ( 2182-14 ) від 21.12.2000 )
     декларація про  доходи  (для  покупців  -  фізичних  осіб)  у
випадках, передбачених частиною першою статті 6 цього Закону.

     Форму заяви  та  розмір  плати за її подання встановлює орган
приватизації.  При цьому розмір плати за подання заяви не  повинен
перевищувати  половини розміру неоподатковуваного мінімуму доходів
громадян.
     Додаткові відомості    та    документи    подаються    органу
приватизації лише за згодою заявника.

     5. Орган   приватизації  розглядає  подану  заяву  і  в  разі
відсутності   підстав   для   відмови   у   приватизації   включає
підприємство  до  переліків,  зазначених  у  частині  першій  цієї
статті.  Результати розгляду не  пізніш  як  через  місяць  з  дня
подання заяви доводяться до заявника у письмовій формі.
     Відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли:
     особа, яка  подала  заяву,  не  може  бути  визнана  покупцем
підприємства згідно з цим Законом;
     є законодавчо  встановлене  обмеження  на  приватизацію цього
підприємства;
     не затверджено  переліків,  передбачених частиною першою цієї
статті.

     6. З моменту  прийняття  рішення  про  включення  об\'єкта  до
одного з переліків,  зазначених у частині першій цієї статті, щодо
нього припиняється чинність частин третьої,  п\'ятої, шостої статті
10,  частин першої,  третьої статті 12,  частини другої статті 24,
частини третьої статті  25  Закону  України  \"Про  підприємства  в
Україні\" ( 887-12 ) у частині купівлі,  продажу, передачі, обміну,
здачі в оренду,  надання безоплатно,  списання майна,  випуску  та
придбання   цінних   паперів,  надання  та  одержання  кредитів  у
розмірах,  що перевищують середньорічний рівень таких операцій  за
останні   три   роки.   Якщо  ці  дії  необхідні  для  ефективного
функціонування підприємства,  що приватизується, вони здійснюються
підприємством з дозволу органу приватизації.

     Стаття 8. Підготовка об\'єкта малої приватизації до продажу

     1. З  моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства
здійснюється його підготовка до приватизації.
     Підготовка об\'єкта малої приватизації до продажу здійснюється
органами приватизації, які:
     визначають ціну  продажу  об\'єкта,  що  підлягає приватизації
шляхом викупу,  або початкову ціну продажу об\'єкта на аукціоні, за
конкурсом;
     готують та   публікують   інформацію   про   об\'єкти    малої
приватизації  у  відповідних  інформаційних  бюлетенях та місцевій
пресі,   інших   друкованих    виданнях,    визначених    органами
приватизації;
     проводять у разі необхідності  реорганізацію  або  ліквідацію
державного підприємства.
     Для забезпечення   виконання   зазначених   функцій    органи
приватизації    можуть    залучати   відповідні   організації   та
спеціалістів у порядку  і  на  умовах,  що  встановлюються  Фондом
державного майна України.
     Покупець, який  у  встановленому  порядку  подав  заяву   про
приватизацію   підприємства,  може  за  власний  рахунок  замовити
проведення аудиторської  перевірки  фінансового  стану зазначеного
підприємства.

     2. Строк  підготовки об\'єкта малої приватизації до продажу не
повинен перевищувати двох місяців  з  дня  прийняття  рішення  про
включення  його  до відповідного переліку об\'єктів,  що підлягають
приватизації.
     Стаття 9. Визначення ціни продажу об\'єкта малої приватизації

     1. За    рішенням    органів     приватизації     проводиться
інвентаризація  майна об\'єкта малої приватизації із залученням,  у
разі необхідності,  аудитора (аудиторської фірми) та  здійснюється
оцінка його вартості. Акт інвентаризації затверджується керівником
та головним бухгалтером підприємства,  акт оцінки вартості об\'єкта
приватизації - керівником органу приватизації.

     2. Ціна  продажу  об\'єкта,  що  підлягає  приватизації шляхом
викупу,  та початкова ціна продажу об\'єкта малої  приватизації  на
аукціоні  або  за  конкурсом  визначаються відповідно до методики,
затвердженої Кабінетом Міністрів України.
                            Розділ III

         ПРОДАЖ ОБ\'ЄКТА МАЛОЇ ПРИВАТИЗАЦІЇ ШЛЯХОМ ВИКУПУ

     Стаття 10. Опублікування переліку  об\'єктів,  що  підлягають
                приватизації шляхом викупу

     Відповідний орган   приватизації  публікує  в  інформаційному
бюлетені та місцевій пресі,  інших друкованих виданнях, визначених
органами    приватизації,    перелік   об\'єктів,   що   підлягають
приватизації   шляхом   викупу,   який   містить   назву   об\'єкта
приватизації та його місцезнаходження.
     Зазначений перелік публікується не пізніш як за 15 днів з дня
прийняття   рішення   про   затвердження   переліку  об\'єктів,  що
підлягають приватизації шляхом викупу.

     Стаття 11. Продаж об\'єкта приватизації шляхом викупу

     1. Викуп застосовується щодо об\'єктів малої приватизації:
     не проданих на аукціоні, за конкурсом;
     включених до переліку об\'єктів,  що  підлягають  приватизації
шляхом викупу;
     зданих в  оренду,  якщо  право  на  викуп  було   передбачено
договором  оренди,  укладеним до набрання чинності Законом України
\"Про оренду державного майна\".

     Викуп майна  підприємств,  зданих  в  оренду,  проводиться  з
додержанням вимог,  передбачених чинним законодавством України про
приватизацію.
     Порядок викупу   об\'єкта   приватизації  визначається  Фондом
державного майна України.

     2. Інформація  про  здійснення  викупу  об\'єкта  приватизації
публікується   в  інформаційних  бюлетенях  органів  приватизації,
місцевій пресі,  інших друкованих  виданнях,  визначених  органами
приватизації,   протягом  15  календарних  днів  з  дня  укладення
договору купівлі-продажу.

     Стаття 12. Особливості визначення ціни продажу  об\'єкта,  що
                підлягає приватизації шляхом викупу

     1. Ціна  продажу  об\'єкта,  що  підлягає  приватизації шляхом
викупу,  визначається  експертним   шляхом   або   способами,   що
враховують   потенційну  прибутковість,  відповідно  до  методики,
затвердженої Кабінетом Міністрів  України  (за  винятком  об\'єктів
приватизації,  розташованих  у  зоні  гарантованого  добровільного
відселення  території,  що  зазнала   радіоактивного   забруднення
внаслідок Чорнобильської катастрофи).

     2. Не  допускається  безоплатна передача у власність будівель
(споруд,   приміщень),   крім   випадків,   передбачених    чинним
законодавством.
                         Розділ IV

  ПРОДАЖ ОБ\'ЄКТІВ МАЛОЇ ПРИВАТИЗАЦІЇ НА АУКЦІОНІ, ЗА КОНКУРСОМ

     Стаття 13. Продаж на аукціоні

     Продаж об\'єктів малої  приватизації  на  аукціоні  полягає  у
передачі права власності покупцю,  який запропонував у ході торгів
найвищу ціну.

     Стаття 14. Продаж за конкурсом

     Продаж об\'єктів малої приватизації  за  конкурсом  полягає  у
передачі права власності покупцю, який запропонував найкращі умови
подальшої експлуатації об\'єкта або за рівних умов - найвищу ціну.

     Стаття 15. Інформація про об\'єкти,  що підлягають продажу на
                аукціоні, за конкурсом

     Інформація про об\'єкти, що підлягають продажу на аукціоні, за
конкурсом, повинна містити такі відомості:
     назву об\'єкта приватизації, його місцезнаходження;
     обсяг та основну номенклатуру продукції  (робіт,  послуг),  у
тому числі експортної;
     кількість та склад робочих місць;
     баланс активів і пасивів, рентабельність за останні три роки;
     відомості про  будівлі  (споруди,  приміщення)  та   земельну
ділянку, на якій розташований об\'єкт, умови користування ними;
     початкову ціну  продажу,  умови   продажу   та   експлуатації
об\'єкта;  ( Абзац сьомий статті 15 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 1882-III ( 1882-14 ) від 13.07.2000 )
     суму грошових коштів, що має вноситися покупцями,  у  розмірі
10 відсотків початкової ціни продажу об\'єкта;
     назву банку,   адресу   та   номер  рахунку,  відкритого  для
розрахунків за придбані об\'єкти приватизації;
     кінцевий термін   прийняття   заяви  на  участь  в  аукціоні,
конкурсі;
     час та місце особистого ознайомлення з об\'єктом;
     час та місце проведення аукціону, конкурсу;
     адресу, номер  телефону,  час  роботи  служби  по організації
аукціону, конкурсу;
     іншу інформацію, яку визначає орган приватизації.

     Зазначена інформація   публікується   не   пізніш  як  за  30
календарних  днів  до  дати  проведення   аукціону,   конкурсу   в
інформаційних  бюлетенях  органів  приватизації,  місцевій  пресі,
інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації.

     Стаття 16. Умови участі покупців в аукціоні, конкурсі

     1. Продаж об\'єктів приватизації  на  аукціоні,  за  конкурсом
здійснюється за наявності не менш як двох покупців.

     2. Фонд  державного  майна України,  Верховна Рада Автономної
Республіки  Крим  та  місцеві  Ради  мають   право   встановлювати
додаткові  умови  участі  покупців  в  аукціоні,  конкурсі,  що не
суперечить цілям і змісту цього Закону.

     3. Для реєстрації покупців як  учасників  аукціону,  конкурсу
вони  сплачують  встановлений  органом  приватизації реєстраційний
внесок,  розмір  якого  не  може   перевищувати   розміру   одного
неоподатковуваного  мінімуму  доходів  громадян,  а  також вносять
грошові кошти в  розмірі  10  відсотків  початкової  ціни  продажу
об\'єкта.
     Зазначені грошові  кошти  вносяться   шляхом   безготівкового
перерахування на відповідний розрахунковий рахунок.
     Якщо покупець висловлює  бажання  брати  участь  у  придбанні
кількох   об\'єктів,   то   розмір   зазначених   грошових   коштів
визначається на основі суми початкової ціни цих об\'єктів.

     4. Після  закінчення  аукціону,  конкурсу  внесені  покупцями
грошові  кошти  у  розмірі  10  відсотків  початкової ціни продажу
об\'єкта у десятиденний строк повертаються усім учасникам аукціону,
конкурсу. Покупцеві,  який  придбав об\'єкт приватизації, зазначені
грошові  кошти   зараховуються   у   встановленому   порядку   при
остаточному розрахунку за придбаний об\'єкт приватизації.

     5. Фізична  або юридична особа,  яка бажає зареєструватись як
учасник аукціону, конкурсу, повинна мати при собі:
     документ, що   посвідчує   фізичну   особу  або  представника
юридичної особи, їх повноваження;
     квитанцію про сплату реєстраційного внеску;
     документ про внесення грошових коштів у розмірі 10  відсотків
початкової ціни продажу об\'єкта;
     декларацію про доходи  у  разі придбання об\'єкта приватизації
за рахунок грошових коштів - для покупців - фізичних осіб;
     нотаріально  посвідчені  копії  установчих  документів  - для
покупців  -  юридичних  осіб (копію рішення про участь в аукціоні,
конкурсі  -  для органів місцевого самоврядування). ( Абзац шостий
частини п\'ятої статті 16 із змінами, внесеними згідно  із  Законом
N 2182-III ( 2182-14 ) від 21.12.2000 )

     6. Відомості  про учасників аукціону,  конкурсу заносяться до
книги  реєстрації  окремо  щодо  кожного  об\'єкта,  який  підлягає
приватизації, і повинні містити:
     порядковий номер (відповідно до реєстрації);
     прізвище, ім\'я,  по  батькові фізичної особи або представника
юридичної особи (назву юридичної особи);
     номер рахунку,  назву та адресу банківської установи, до якої
зроблено внески.

     Відомості про учасників аукціону або конкурсу, їх кількість і
пропозиції покупців щодо умов конкурсу не підлягають  розголошенню
до визначення остаточного переможця.

     7. Кінцевий термін прийняття заяв на участь в аукціоні -  три
дні  до  початку  аукціону,  для  участі  у конкурсі - сім днів до
початку проведення конкурсу.

     8. Інформація про остаточну ціну та  переможця  конкурсу  або
аукціону    публікується   в   інформаційних   бюлетенях   органів
приватизації,  місцевій  пресі  та  інших   друкованих   виданнях,
визначених  органами  приватизації,  протягом  15 календарних днів
після укладення договору купівлі-продажу.
     Стаття 17. Порядок проведення аукціону

     1. Аукціон проводиться відповідним органом  приватизації  або
уповноваженою ним особою.

     2. Уповноважена  особа  діє  відповідно  до  угоди  з органом
приватизації. Угода повинна передбачати:
     строки проведення аукціону;
     початкову ціну продажу  об\'єкта  приватизації  і  порядок  її
зниження;
     розмір і порядок виплати винагороди;
     взаємні зобов\'язання,   умови  розірвання  угоди  та  майнову
відповідальність сторін;
     інші умови на розсуд сторін договору.

     3. Для  участі  в аукціоні покупці одержують квитки учасників
аукціону, які повинні містити такі відомості:
     номер, під яким покупець бере участь у торгах;
     назву об\'єкта  (об\'єктів),  у  торгах   якого   бере   участь
покупець;
     умови проведення аукціону.
     На публічних  торгах можуть бути присутні й інші особи,  якщо
вони внесуть  вхідну  плату.  Розмір  вхідної  плати  визначається
органом приватизації.

     4. Аукціон  проводиться  безпосередньо ведучим (ліцитатором).
До початку торгів ліцитатор описує об\'єкт  приватизації  та  умови
його   продажу.   Початком  торгів  вважається  момент  оголошення
початкової ціни продажу об\'єкта.  Якщо протягом трьох хвилин після
оголошення не буде запропоновано вищу ціну,  ліцитатор одночасно з
ударом  молотка  робить  оголошення  про  придбання  об\'єкта  тією
особою,  яка запропонувала найвищу ціну.  При цьому кожна наступна
ціна,  запропонована покупцями на аукціоні,  повинна  перевищувати
попередню  не  менш  як  на  10  відсотків початкової ціни продажу
об\'єкта.

     5. Якщо протягом трьох  хвилин  після  оголошення  початкової
ціни  продажу  покупці  не  висловлюють бажання придбати об\'єкт за
оголошеною початковою ціною, ліцитатор, відповідно до умов угоди з
органом приватизації, має право знизити ціну об\'єкта, але не більш
як на 10 відсотків.  Якщо після такого зниження об\'єкт не вдається
продати, торги припиняються.

     6. Під  час  аукціону ведеться протокол,  до якого заноситься
початкова ціна продажу  об\'єкта,  пропозиції  учасників  аукціону,
відомості про учасників аукціону,  результат торгів (ціна продажу,
відомості про фізичну або юридичну особу,  яка одержала  право  на
придбання об\'єкта).
     Протокол підписується   ліцитатором   та    покупцем    (його
представником), який одержав право на придбання об\'єкта.
     Протокол у триденний термін надсилається відповідному  органу
приватизації та затверджується ним.

     Стаття 18. Порядок проведення конкурсу

     1. Відбір  покупців  за конкурсом здійснює конкурсна комісія,
яка  створюється  органом  приватизації.  Комісія  створюється  із
спеціалістів, експертів, представника відповідної місцевої Ради та
представника трудового  колективу  об\'єкта,   що   приватизується.
Кількість членів комісії може становити від 5 до 9 чоловік. Голова
комісії призначається відповідним органом приватизації.
     Делегування представників  до  складу  комісії є обов\'язковим
для керівництва державних установ та організацій.  На час роботи у
складі комісії за її членами зберігається місце роботи та середній
заробіток згідно з чинним законодавством про працю.

     2. Конкурсна комісія  визначає  умови  та  термін  проведення
конкурсу.
     До умов конкурсу відносяться зобов\'язання покупця щодо:
     здійснення програм   технічного   переозброєння  виробництва,
впровадження прогресивних технологій;
     виконання вимог антимонопольного законодавства;
     збереження та створення протягом  визначеного  терміну  нових
робочих місць;
     початкової ціни продажу об\'єкта та дотримання строків оплати;
     збереження досягнутих   на  час  укладання  договору  профілю
діяльності,  номенклатури або  обсягу  виробництва,  зазначених  у
договорі, видів продукції (послуг);
     виконання встановлених   для   підприємства    мобілізаційних
завдань;
     створення безпечних або нешкідливих умов праці;
     умов утримання об\'єктів соціально-культурного призначення;
     здійснення заходів  щодо  захисту  навколишнього   природного
середовища,  дотримання  екологічних  норм чи досягнення найкращих
екологічних наслідків експлуатації об\'єкта.
     Умови конкурсу затверджує відповідний орган приватизації.

     3. Для участі в конкурсі покупець подає до конкурсної комісії
план приватизації об\'єкта, який повинен включати:
     назву і місцезнаходження об\'єкта;
     відомості про покупця;
     запропоновану покупцем ціну придбання об\'єкта;
     зобов\'язання щодо виконання умов конкурсу;
     додаткові зобов\'язання щодо подальшої експлуатації об\'єкта.

     4. Конкурс   здійснюється  у  два  етапи.  На  першому  етапі
оголошується попередній переможець конкурсу.  Інформація про  його
пропозиції  доводиться  до всіх учасників конкурсу.  Якщо протягом
п\'яти робочих днів від них не надійдуть додаткові  пропозиції,  то
попередній   переможець  оголошується  остаточним  переможцем.  За
наявності  інших  пропозицій   проводиться   додаткове   засідання
конкурсної  комісії,  яка розглядає додаткові пропозиції учасників
конкурсу та визначає остаточного переможця.
     Господарське товариство,  до  складу якого увійшло не менш як
50 відсотків працівників підприємства, що приватизується, яке бере
участь  у конкурсі,  за інших рівних умов має пріоритетне право на
його придбання.

     5. Засідання конкурсної  комісії  є  закритими.  Рішення  про
вибір  попереднього  та остаточного переможця конкурсу приймається
2/3 голосів присутніх членів комісії.

     6. Ціна продажу визначається  у  ході  конкурсного  розгляду.
Продаж об\'єкта не може здійснюватися за ціною, нижчою 50 відсотків
його  початкової  ціни.  (  Частина  шоста  статті  18 із змінами,
внесеними   згідно   із   Законом  N  1882-III  (  1882-14  )  від
13.07.2000 )

     7. Після закінчення засідання конкурсною комісією складається
протокол, в якому зазначаються такі відомості:
     умови конкурсу;
     пропозиції учасників конкурсу;
     обгрунтування вибору переможця конкурсу;
     відомості про учасників конкурсу.

     Протокол підписується всіма членами конкурсної комісії  та  в
триденний   строк   з   дня   проведення   конкурсу   надсилається
відповідному органу приватизації.
     Результати конкурсу затверджує орган приватизації.

(  Статтю  19  виключено на підставі Закону N 1882-III ( 1882-14 )
від 13.07.2000 )

     Стаття 20. Припинення та визнання недійсними угод, укладених
                на аукціоні, конкурсі

     1. Аукціон, конкурс може бути припинено і об\'єкт знімається з
торгів,  конкурсного відбору на вимогу будь-кого з його  учасників
або органу приватизації у випадках, коли:
     не виконано  вимог  щодо  змісту   інформації,   передбаченої
статтею 15 цього Закону, та терміну її опублікування;
     об\'єкт включено  до  відповідного   переліку   об\'єктів,   що
підлягають приватизації, з порушенням чинного законодавства;
     покупець не визнається як такий згідно з  законодавством  про
приватизацію;
     істотно порушувались інші правила  оголошення  та  проведення
аукціону, конкурсу, передбачені цим Законом.

     2. Зазначені  порушення  можуть  бути  підставою для визнання
судом недійсними угод,  укладених на аукціоні, конкурсі. Заява про
визнання  угод недійсними подається будь-ким з учасників аукціону,
конкурсу  або  органом  приватизації  у  місячний  строк  з   дати
проведення аукціону, завершення конкурсу.

     Стаття 21. Повторний продаж об\'єкта на аукціоні, за конкурсом

     1. Орган приватизації складає переліки об\'єктів,  не проданих
або  знятих  з  аукціонів,  конкурсів,  та  приймає  рішення   про
повторний   їх  продаж  на  аукціоні,  за  конкурсом  або  про  їх
приватизацію  шляхом  викупу  іншими  покупцями,  продажу   часток
(акцій, паїв), ліквідацію об\'єкта тощо.
     Об\'єкт приватизації може бути запропонований для  продажу  на
аукціоні,  за  конкурсом не більше двох разів,  якщо власник майна
або уповноважений ним орган не прийме іншого рішення.

     2. У разі повторного проведення  аукціону,  конкурсу  можлива
зміна  умов  продажу,  включаючи  початкову  ціну.  В  цьому  разі
початкову ціну може бути зменшено до початку торгів не більш як на
30 відсотків.
     Повторний аукціон, конкурс проводиться відповідно до порядку,
визначеного цим Законом.
                             Розділ V

          ВСТУП У ПРАВА ВЛАСНОСТІ І ПОРЯДОК РОЗРАХУНКІВ
                        ЗА ПРИДБАНЕ МАЙНО

     Стаття 22. Право власності

     1. Право  володіння,  користування  і  розпорядження об\'єктом
приватизації  переходить  до  покупця  з   моменту   нотаріального
посвідчення договору купівлі-продажу.

     2. Після   придбання   об\'єкта   його   новий   власник  стає
правонаступником прав і обов\'язків приватизованого підприємства.

     3. До набуття покупцем права власності  на  придбаний  об\'єкт
приватизації  відповідальність  за  збереження  зазначеного  майна
у встановленому  порядку   несе    керівник    підприємства,    що
приватизується,  або  підприємства  (установи,  організації),   на
балансі якого знаходиться об\'єкт приватизації.

     Стаття 23. Договір купівлі-продажу

     1. Право  власності   на   державне   майно   підтверджується
договором   купівлі-продажу,  який  укладається  між  покупцем  та
уповноваженим представником відповідного органу приватизації.
     Договір купівлі-продажу     державного     майна     підлягає
нотаріальному посвідченню.
     У разі   придбання   об\'єкта  приватизації  на  аукціоні,  за
конкурсом  договір  купівлі-продажу  між  покупцем   і   продавцем
укладається  не  пізніш як у п\'ятиденний термін з дня затвердження
органом приватизації результатів аукціону, конкурсу.

     2. Договір включає:
     назву підприємства, його адресу;
     відомості про продавця та покупця;
     остаточну ціну продажу об\'єкта на аукціоні,  за конкурсом або
розмір викупу;
     взаємні зобов\'язання продавця і покупця;
     номери їх розрахункових рахунків;
     назви і адреси банківських установ;
     умови внесення платежів.

     3.  До  договору  включаються  зобов\'язання  сторін, які були
визначені  умовами  аукціону, конкурсу чи викупу, відповідальність
та правові наслідки їх невиконання.
     Зобов\'язання  покупця, передбачені договором купівлі-продажу,
зберігають свою дію для осіб,  які придбають об\'єкт  у  разі  його
подальшого відчуження протягом терміну дії цих зобов\'язань.

     4. У   разі   невиконання   покупцем  передбачених  договором
купівлі-продажу зобов\'язань  щодо  строку  внесення  інвестицій  у
встановленому обсязі він сплачує на користь місцевого бюджету пеню
у розмірі 0,1 відсотка вартості не внесених у строк інвестицій  за
кожний день прострочення.
     При недотриманні   покупцем   зобов\'язань   щодо   збереження
протягом  визначеного терміну кількості робочих місць (за винятком
скорочення   робочих   місць,   пов\'язаного   із    санацією    та
реструктуризацією   підприємства)  він  сплачує  штраф  у  розмірі
12-кратної суми середньої  заробітної  плати  кожного  звільненого
працівника  та  у  місячний  термін  поновлює кількість скорочених
робочих місць.  Кошти  від  штрафних  санкцій  перераховуються  на
рахунок  служби  зайнятості  за  місцезнаходженням приватизованого
об\'єкта.

     5. Договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів  у
банківську  установу на обумовлений договором рахунок як оплату за
придбаний об\'єкт приватизації.
     Покупець зобов\'язаний  внести  зазначені  платежі протягом 30
календарних днів з моменту переходу до нього  права  власності  на
об\'єкт  приватизації.  Термін оплати може бути продовжено ще на 30
календарних днів за умови сплати не  менш  як  50  відсотків  ціни
продажу об\'єкта.

     6. У   триденний   термін   після  нотаріального  посвідчення
договору   купівлі-продажу   уповноважений   представник    органу
приватизації    і    новий   власник   підписують   акт   передачі
приватизованого об\'єкта.

     7. Договір купівлі-продажу  підлягає  реєстрації  відповідною
місцевою Радою.

     8. Органи  приватизації  здійснюють  контроль  за  виконанням
покупцем умов договору купівлі-продажу,  а в разі  їх  невиконання
застосовують санкції, передбачені чинним законодавством, та можуть
у  встановленому  порядку  порушувати   питання   про   розірвання
договору.

 Президент України                                      Л.КРАВЧУК

 м. Київ, 6 березня 1992 року
     N 2171-XII

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1998, N 36-37, ст.243 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законами
  N 376-XIV  ( 376-14 ) від 31.12.98, ВВР, 1999, N 8, ст.57
  N 1459-III ( 1459-14 ) від 17.02.2000, ВВР, 2000, N 13, ст.102 )

     Цей Закон визначає основи організації та діяльності державної
виконавчої  служби,  її  завдання,   правовий   статус   державних
виконавців та їх соціальний захист.

     РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 1. Завдання державної виконавчої служби

     Державна виконавча служба входить до системи органів
Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів  та
інших органів (далі - рішень) відповідно до законів України.

     Завданням державної  виконавчої  служби є своєчасне,  повне і
неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

     Стаття 2. Правова основа діяльності державної виконавчої
служби

     Правову основу діяльності державної виконавчої служби
становлять Конституція України ( 254к/96-ВР  ),  цей  Закон,  інші
закони та підзаконні нормативно-правові акти, що прийняті на їх
виконання.

     Стаття 3. Органи державної виконавчої служби

     Органами державної виконавчої служби є:
     Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції
України;
     відділи державної   виконавчої  служби  Головного  управління
юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим,
обласних,   Київського   та  Севастопольського  міських  управлінь
юстиції;
     районні, міські  (міст обласного значення),  районні у містах
відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

     Виконання рішень, перелік яких встановлено законом,
покладається на  державних  виконавців  районних,  міських  (міст
обласного  значення),  районних  у   містах відділів державної
виконавчої служби.

     Районні, міські  (міст обласного значення),  районні у містах
відділи державної виконавчої служби є  юридичними  особами,  мають
розрахункові та інші рахунки в установах банків, гербову печатку.

     Стаття 4. Державні виконавці

     Відповідно до цього Закону державними виконавцями є
начальник,  заступник начальника, старший державний виконавець,
державний виконавець районного, міського (міста обласного
значення), районного у місті відділу державної виконавчої служби.

     Державний виконавець здійснює примусове  виконання  рішень  у
порядку, передбаченому законом.

     Стаття 5. Компетенція органів юстиції з організації
               діяльності державної виконавчої служби

     Міністерство юстиції  України  через  Департамент   державної
виконавчої  служби  Міністерства  юстиції  України  здійснює добір
кадрів,  методичне керівництво  діяльністю  державних  виконавців,
підвищення їх професійного рівня, фінансове і матеріально-технічне
забезпечення органів державної виконавчої служби, розглядає скарги
на дії державних виконавців.

     Головне управління  юстиції  Міністерства  юстиції  України в
Автономній Республіці Крим,  управління юстиції в областях, містах
Києві  та  Севастополі  організують виконання законів і здійснюють
керівництво  відділами  державної  виконавчої   служби   Головного
управління  юстиції  Міністерства  юстиції  України  в  Автономній
Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських
управлінь юстиції,  районними, міськими (міст обласного значення),
районними  у містах  відділами   державної   виконавчої   служби,
координують  і  контролюють їх діяльність;
організують професійну підготовку і атестацію державних
виконавців; розглядають скарги на дії державних  виконавців;
заохочують  за  успіхи  в  роботі і накладають стягнення за
порушення трудової дисципліни;  здійснюють матеріально-технічне
забезпечення державної виконавчої служби.

     Структура, склад   та  функціональні  обов\'язки  Департаменту
державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділів
державної   виконавчої   служби   Головного   управління   юстиції
Міністерства  юстиції  України  в Автономній   Республіці   Крим,
обласних,   Київського   та  Севастопольського міських  управлінь
юстиції;  районних,  міських (міст обласного значення), районних у
містах  відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь
юстиції затверджуються в  межах  своїх  повноважень  Міністерством
юстиції України.

     РОЗДІЛ II. ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕРЖАВНИХ
                ВИКОНАВЦІВ

     Стаття 6. Правовий статус державних виконавців

     Державні виконавці є державними службовцями.

     Державним виконавцям  видаються  службові посвідчення єдиного
зразка, який затверджується Міністром юстиції України.

     Державний виконавець під час виконання  службових  обов\'язків
носить   формений  одяг,  зразок  якого  затверджується  Кабінетом
Міністрів України.

     Державний виконавець користується правами і виконує
обов\'язки, передбачені законом.

     Стаття 7. Забезпечення прав громадян і юридичних осіб

     Державний виконавець зобов\'язаний сумлінно виконувати
службові обов\'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав
громадян та  юридичних  осіб, гарантованих  Конституцією  України
( 254к/96-ВР ) та законами України.

     РОЗДІЛ III. ПОРЯДОК ПРИЗНАЧЕННЯ ДЕРЖАВНИХ
                 ВИКОНАВЦІВ

     Стаття 8. Вимоги, що пред\'являються до державних виконавців

     Державним виконавцем може бути громадянин України,  який  має
юридичну освіту,  здатний за своїми особистими і діловими якостями
виконувати покладені на нього обов\'язки.

     Начальником районного,  міського (міста обласного  значення),
районного    у   місті   відділу   державної   виконавчої   служби
призначається громадянин України з вищою юридичною  освітою  і  зі
стажем юридичної роботи не менше трьох років.

     Не можуть  бути  призначеними  на посаду державного виконавця
особи,  відносно яких існують обмеження, передбачені Законом
України \"Про державну службу\" ( 3723-12 ).

     Стаття 9. Порядок призначення і звільнення державних
виконавців

     Державні виконавці призначаються на  посаду,  звільняються  з
посади  начальниками районних,  міських (міст обласного значення),
районних у містах відділів державної виконавчої служби відповідних
управлінь юстиції.

     Начальники районних,   міських   (міст  обласного  значення),
районних   у   містах   відділів   державної   виконавчої   служби
призначаються  на  посаду  та звільняються  з посади начальниками
Головного  управління  юстиції  Міністерства  юстиції  України   в
Автономній Республіці Крим, обласних, Київського  та
Севастопольського   міських   управлінь   юстиції   за    поданням
начальників   відділів  державної  виконавчої  служби  відповідних
управлінь юстиції.

     Директор Департаменту державної виконавчої служби
Міністерства   юстиції   України,  начальники  відділів  державної
виконавчої  служби  Головного  управління   юстиції   Міністерства
юстиції України в Автономній Республіці Крим, управлінь юстиції в
областях,  містах Києві  та  Севастополі  призначаються  Міністром
юстиції України.

     РОЗДІЛ IV. КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ДЕРЖАВНИХ
                ВИКОНАВЦІВ

     Стаття 10. Контроль за діяльністю державних виконавців

     Контроль за   діяльністю   державних   виконавців  здійснюють
Міністерство   юстиції   України   через   Департамент   державної
виконавчої   служби Міністерства   юстиції  України,  а  Головне
управління  юстиції  Міністерства  юстиції  України  в Автономній
Республіці  Крим,  управління юстиції в областях,  містах Києві та
Севастополі  -  через  відповідні  відділи  державної   виконавчої
служби.  Контроль  за діяльністю державних виконавців здійснюють й
інші державні органи в порядку, передбаченому законом.

     Стаття 11. Відповідальність державних виконавців

     Державні виконавці несуть  дисциплінарну  відповідальність  в
порядку, встановленому законом.

     У разі   вчинення  державним  виконавцем  під  час  виконання
службових  обов\'язків діяння, що має ознаки злочину чи
адміністративного  правопорушення,  він  підлягає  кримінальній чи
адміністративній   відповідальності   у   порядку,  встановленому
законом.

     Шкода, заподіяна  державним  виконавцем фізичним чи юридичним
особам  під  час  виконання  рішення,  підлягає  відшкодуванню   у
порядку, передбаченому законом.

     Стаття 12. Заохочення за успіхи в роботі

     За успіхи  в  роботі по виконанню рішень державний виконавець
може  бути  заохочений Міністром юстиції України, начальником
Головного   управління  юстиції  Міністерства  юстиції  України  в
Автономній  Республіці  Крим,  начальниками  управлінь  юстиції  в
областях,  містах  Києві та Севастополі з їх власної ініціативи та
за поданням начальника відповідного відділу  державної  виконавчої
служби.

     Стаття 13. Оскарження дій або бездіяльності державних
                виконавців

     Дії або  бездіяльність  державного  виконавця   можуть   бути
оскаржені  до  вищестоящої  посадової особи або до суду у порядку,
встановленому законом.

     РОЗДІЛ V. ПРАВОВИЙ І СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ
               ДЕРЖАВНИХ ВИКОНАВЦІВ

     Стаття 14. Правовий захист державних виконавців

     Державний виконавець перебуває під захистом закону.

     Держава гарантує захист здоров\'я, честі, гідності, житла,
майна  державних  виконавців та членів їхніх сімей  від злочинних
посягань та інших протиправних дій.

     Образа державного виконавця,  опір,  погроза,  насильство  та
інші   дії,   які  перешкоджають  виконанню  покладених  на  нього
обов\'язків, тягнуть за собою встановлену законом відповідальність.

     Стаття 15. Соціально-побутове забезпечення державних
                виконавців

     Державні виконавці,  які потребують поліпшення житлових умов,
забезпечуються  житлом  у  першочерговому  порядку  відповідно  до
законодавства.

     Державні виконавці  мають  право на першочергове встановлення
квартирних телефонів.

     Стаття 16. Державне страхування та відшкодування шкоди у
                разі загибелі або каліцтва державного виконавця

     Державний виконавець    підлягає   обов\'язковому   державному
страхуванню на суму десятирічного заробітку за останньою  посадою,
яку він займає.

     Порядок та умови страхування державних виконавців
встановлюються Кабінетом Міністрів України.

     У разі  загибелі державного виконавця під час виконання
службових   обов\'язків   сім\'ї   загиблого   або  його  утриманцям
виплачується одноразова допомога у розмірі десятирічного заробітку
загиблого  за останньою посадою,  яку він займав,  і призначається
пенсія у зв\'язку  з  втратою  годувальника  відповідно  до  Закону
України \"Про пенсійне забезпечення\" ( 1788-12 ).

     За сім\'єю загиблого державного виконавця зберігається право
на одержання жилої площі.

     У разі каліцтва, одержаного державним виконавцем під час
виконання службових обов\'язків, а також інвалідності, що настала у
період проходження служби або не пізніш як через три місяці  після
звільнення  зі  служби  чи  після  закінчення  цього терміну,  але
внаслідок захворювання  або  нещасного  випадку,  що  сталися  при
виконанні   службових  обов\'язків,  йому  виплачується  одноразова
допомога  в  розмірі  від  трирічного  до  п\'ятирічного  заробітку
(залежно від ступеня втрати працездатності) і призначається пенсія
по інвалідності.

     Збитки, завдані майну державного  виконавця  чи  членів  його
сім\'ї   у   зв\'язку   з   виконанням   ним  службових  обов\'язків,
відшкодовуються у встановленому законом порядку в  повному  обсязі
за рахунок коштів Державного бюджету України.

     РОЗДІЛ VI. ФІНАНСУВАННЯ І МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ,
                ОПЛАТА ПРАЦІ ДЕРЖАВНИХ ВИКОНАВЦІВ

     Стаття 17. Оплата праці державних виконавців

     Заробітна плата державного виконавця складається з посадового
окладу,  премії,  доплати за ранг та надбавки за вислугу років,  а
також інших надбавок згідно із законодавством.
     Стаття 18. Фінансування і матеріальне забезпечення
                діяльності державних виконавців

     Фінансування і  матеріальне забезпечення діяльності державних
виконавців  здійснюється  за  рахунок  коштів  Державного  бюджету
України.

     Чисельність державних  виконавців, порядок та норми
матеріального забезпечення їх діяльності встановлюються  Кабінетом
Міністрів України за поданням Міністерства юстиції України.

     Державним виконавцям,  які  використовують  у службових цілях
власний транспорт,  виплачується грошова компенсація  в  розмірах,
встановлених законодавством.

     Державний виконавець    під    час   службового   відрядження
користується правом придбання без черги проїзних документів на всі
види транспорту і влаштування в готелі.

     (  Частину  п\'яту  статті  18  виключено  на  підставі Закону
N  1459-III  (  1459-14  )  від  17.02.2000  )  Державні виконавці
забезпечуються   безоплатним   форменим   одягом  за  нормами,  що
визначаються Кабінетом Міністрів України.

     РОЗДІЛ VII. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

     1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

     2. До приведення законів України,  інших  нормативно-правових
актів у відповідність з нормами цього Закону вони застосовуються у
частині, що не суперечить цьому Закону.      Положення частини
першої  статті  8   цього   Закону    щодо наявності у  державного
виконавця юридичної освіти вводиться в дію
з 1  січня  2002 року. ( Пункт другий доповнено частиною другою
згідно із Законом N 376-XIV ( 376-14 ) від 31.12.98 )

     3. Кабінету Міністрів України  у  тримісячний  термін  з  дня
набрання чинності цим Законом:

     подати на розгляд  Верховної  Ради  України  пропозиції  щодо
внесення змін до законів України, що випливають з цього Закону;

     привести у відповідність з цим Законом свої нормативно-
правові акти;

     забезпечити  перегляд  міністерствами  та іншими центральними
органами  виконавчої влади України їхніх нормативно-правових актів
і скасування тих актів, що суперечать цьому Закону;

     вирішити  питання про формування державного замовлення  через
Міністерство освіти  України,  інші  центральні  органи виконавчої
влади на  підготовку  спеціалістів   з   юридичною   освітою   для
забезпечення кадрових    потреб    державної   виконавчої   служби
Міністерства  юстиції  України.  (  Пункт третій доповнено абзацом
п\'ятим згідно із Законом N 376-XIV ( 376-14 ) від 31.12.98 )

 Президент України                               Л.КУЧМА

 м. Київ, 24 березня 1998 року
          N 202/98-ВР

Н А К А З

 N 56 від 15.05.2000                  Зареєстровано в Міністерстві
     м.Київ                           юстиції України
                                      20 червня 2000 року
 vd20000515 vn56                      за N 361/4582

                Про розвиток ринку землі в Україні

       ( Із змінами, внесеними згідно з Наказом Держкомзему
         N 165 ( z0006-01 ) від 18.12.2000 )

     Відповідно до  Положення  про  Державний  комітет  України по
земельних ресурсах, затвердженого Указом Президента України від 13
травня  1996  року  N 340/96   та Указів Президента України від 19
січня  1999  року  N   32/99   \"Про   продаж   земельних   ділянок
несільськогосподарського призначення\",  від  3  грудня  1999  року
N 1529/99 \"Про невідкладні заходи  щодо  прискорення  реформування
аграрного сектора  економіки\",  від  4  лютого  2000  року  N  168
( 168/2000 ) \"Про заходи щодо розвитку та регулювання ринку земель
населених    пунктів,    інших   земель   несільськогосподарського
призначення\" та з метою забезпечення реалізації прав власності  на
землю громадян,  юридичних осіб і держави, запровадження ринкового
механізму ціноутворення,  розвитку конкурентних засад щодо набуття
і реалізації прав на землю,  підвищення обсягів надходження коштів
до Державного бюджету України та  місцевих  бюджетів  від  продажу
земельних  ділянок,  забезпечення прозорості продажу,  запобігання
корупційним проявам  на  ринку  землі,  формування  інфраструктури
ринку  землі  та  використання  при  цьому  сучасних інформаційних
технологій Н А К А З У Ю:

     1. Республіканському комітету Автономної Республіки  Крим  по
земельних  ресурсах,  обласним,  Київському  та  Севастопольському
міським  управлінням  земельних  ресурсів  за  згодою   сільських,
селищних,  міських рад або уповноважених ними органів (щодо земель
комунальної   власності),   районних,   обласних,   Київської    і
Севастопольської  міських державних адміністрацій,  Ради міністрів
Автономної Республіки  Крим  (щодо  земель  державної  власності),
юридичних  осіб  і  громадян  з  1  серпня  2000  року забезпечити
здійснення організаційних заходів, пов\'язаних з продажем земельних
ділянок,  які  перебувають  у  їх  власності,  та  прав  на них на
конкурентних  засадах.  (  Пункт  1 із змінами, внесеними згідно з
Наказом Держкомзему N 165 ( z0006-01 ) від 18.12.2000 )

     2. Республіканському комітету Автономної Республіки  Крим  по
земельних  ресурсах,  обласним,  Київському  та  Севастопольському
міським управлінням земельних ресурсів:
     2.1. За  погодженням  із  сільськими,  селищними  і  міськими
радами або уповноваженими ними органами (щодо  земель  комунальної
власності) та районними,  обласними,  Київською і Севастопольською
міськими державними адміністраціями,  Радою  міністрів  Автономної
Республіки   Крим  (щодо  земель  державної  власності)  визначити
земельні  ділянки  із  земель  населених  пунктів,  інших   земель
несільськогосподарського призначення та права на них - для продажу
на конкурентних засадах.
     2.2. Залучити громадян та юридичних осіб, які виявили бажання
відчужити земельні ділянки,  що перебувають  у  їх  власності,  та
права  на них, для їх продажу на конкурентних засадах. ( Пункт 2.2
із   змінами,   внесеними  згідно  з  Наказом  Держкомзему  N  165
( z0006-01 ) від 18.12.2000 )
     2.3. Створити   бази   даних   та   забезпечити  інформування
населення регіону щодо попиту та пропозицій  на  земельні  ділянки
різних  форм  власності  та  призначення, а також на права на них.
(  Пункт  2.3  із  змінами, внесеними згідно з Наказом Держкомзему
N 165 ( z0006-01 ) від 18.12.2000 )
     3. Організувати купівлю-продаж земельних ділянок та  прав  на
них шляхом проведення регіональних аукціонів (відкритих торгів) та
всеукраїнських   \"електронних\"   аукціонів   через  спеціалізовані
організації,  визначені  на  конкурентних  засадах.  (  Пункт 3 із
змінами, внесеними згідно з Наказом Держкомзему N 165 ( z0006-01 )
від 18.12.2000 )
     3.1. Управлінню   державного  земельного  кадастру  (Лихогруд
М.Г.) у  двомісячний  термін  на  конкурентних  засадах  визначити
перелік спеціалізованих організацій щодо ринкового обігу земельних
ділянок  і прав на них. ( Пункт 3.1 із змінами, внесеними згідно з
Наказом Держкомзему N 165 ( z0006-01 ) від 18.12.2000 )
     4. Управлінню  земель  несільськогосподарського   призначення
(Хвесик   М.А.)   та  Управлінню  державного  земельного  кадастру
(Лихогруд М.Г.) до 30 червня 2000  року  розробити  та  подати  на
затвердження  в установленому порядку Положення про організацію та
проведення аукціонів з продажу земельних ділянок та прав на них на
конкурентних засадах.
     5. Управлінню державного земельного кадастру (Лихогруд  М.Г.)
до  30  червня  2000  року  розробити  Положення  про створення та
ведення баз даних ринку землі та до 1 серпня 2000 року забезпечити
розробку  відповідного  програмного  забезпечення  з використанням
існуючих корпоративних комп\'ютерних мереж  та  засобів  глобальної
мережі Internet.
     6. Управлінню  земель  несільськогосподарського   призначення
(Хвесик   М.А.)   та  Управлінню  державного  земельного  кадастру
(Лихогруд М.Г.)  з  1  серпня  2000  року  запровадити  оперативну
звітність щодо ринкового обігу земельних ділянок та прав на них.
     7. Хід  запровадження  масового  ринкового  обігу   земельних
ділянок  і  прав  на  них  на  конкурентних  засадах  щоквартально
розглядати на засіданнях  колегій  регіональних  органів  Комітету
(Кулініч  В.В.).  Узагальнену  інформацію  доповідати  на колегіях
Комітету один раз у півріччя.
     8. Через   засоби  масової  інформації  запровадити  постійну
агітаційну та роз\'яснювально-освітню роботу серед  населення  щодо
умов  набуття  прав  на  землю  на ринковій основі та щодо переваг
перебування земельних ділянок  на  праві  приватної  власності  та
купівлі-продажу їх на конкурентних засадах (Жмуцький В.В.).
     9. Структурним підрозділам Комітету  (Хвесик  М.А.,  Лихогруд
М.Г.,  Волошин Г.О., Юрченко А.Д.) до 1 серпня 2000 року розробити
Концепцію  формування  інфраструктури  ринку  землі,  передбачивши
діяльність    земельних    бірж,   земельних   банків   та   інших
фінансово-кредитних установ,  страхових компаній - зі  страхування
трансакцій з земельними ділянками та ін.
     10. Контроль  за  виконанням   цього   наказу   покласти   на
заступника голови Комітету Кулініча В.В.

 Голова Комітету                                     А.С.Даниленко

Н А К А З

 N 35 від 30.04.96                    Зареєстровано в Міністерстві
     м.Київ                           юстиції України
                                      6 червня 1996 р.
 vd960430 vn35                        за N 273/1298

         Про затвердження Інструкції про порядок  видачі
         довідок-характеристик  на  об\'єкти   нерухомого
         майна,  що знаходяться у власності юридичних та
         фізичних осіб та зареєстровані в бюро технічної
                          інвентаризації

     Відповідно до Правил державної реєстрації об\'єктів нерухомого
майна, що знаходяться у  власності  юридичних  та  фізичних  осіб,
затверджених наказом  Держжитлокомунгоспу  України від 13.12.95 р.
N 56 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України  19.01.96  р.
N 31/1056  (  z0031-96  ),  та  положень  Інструкції  про  порядок
вчинення  нотаріальних  дій  нотаріусами  України  (п.п.50,  117),
затвердженої наказом Міністерства юстиції України  від 14.06.94 р.
N 18/5 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.07.94 р.
за N 152/361 ( z0152-94 ), Н А К А З У Ю:

     1. Затвердити      Інструкцію      про     порядок     видачі
довідок-характеристик на об\'єкти нерухомого майна,  що знаходяться
у  власності  юридичних  та  фізичних осіб та зареєстровані в бюро
технічної інвентаризації (додається).
     2. Інструкцію  про  порядок  видачі  довідок-характеристик на
жилі будинки (домоволодіння) для подання  в  державні  нотаріальні
контори, затверджену       Міністерством      житлово-комунального
господарства УРСР за  погодженням  з  Міністерством  юстиції  УРСР
07.10.77 р., вважати такою, що втратила чинність.
     3. Контроль  за  виконанням  наказу   покласти   на   Житлове
управління (Орловський).

 Перший заступник Голови Комітету                      Г.М.Семчук

                                          Затверджено
                              наказом  Державного комітету України
                              по житлово-комунальному господарству
                              від 30.04.96 р. N 35

                            Інструкція
       про порядок видачі довідок-характеристик на об\'єкти
       нерухомого   майна,  що   знаходяться  у  власності
       юридичних та фізичних осіб  та зареєстровані в бюро
                     технічної інвентаризації

                      1. Загальні положення

     1.1. Інструкція визначає порядок видачі довідок-характеристик
на об\'єкти нерухомого майна,  що знаходяться у власності юридичних
та фізичних осіб.
     1.2. Довідка-характеристика  може  бути  видана  тільки на ті
об\'єкти нерухомого майна,  що знаходяться у власності юридичних та
фізичних осіб,  стосовно  яких проведено технічну інвентаризацію і
державну реєстрацію у відповідному бюро технічної  інвентаризації.
Довідка-характеристика (додаток  N  1) видається за рахунок коштів
власників нерухомого майна.

           2. Порядок оформлення довідок-характеристик

     2.1. Кожній видачі довідки-характеристики обов\'язково передує
обстеження об\'єктів нерухомості  незалежно  від  того,  коли  була
видана попередня довідка-характеристика.
     2.2. Довідка-характеристика видається на замовлення  власника
нерухомого майна  або  за  його  дорученням на підставі матеріалів
інвентаризаційної справи з урахуванням всіх  змін,  виявлених  при
обстеженні об\'єкта  нерухомості,  а  також даних про його державну
реєстрацію в бюро технічної інвентаризації.
     2.3. Довідка-характеристика для оформлення спадщини видається
згідно з   письмовим   запитом   нотаріуса   за   рахунок   коштів
зацікавленої особи за даними технічної інвентаризації,  проведеної
на найближчий до дня відкриття спадщини час,  і ця дата вказується
в довідці.
     2.4. Виявлені   при   обстеженні    самовільно    побудовані,
прибудовані чи реконструйовані об\'єкти нерухомого майна заносяться
у довідку-характеристику.
     2.5. Якщо        власник,       який       звернувся       за
довідкою-характеристикою, подає      відповідні      документальні
підтвердження, що він не має відношення до самовільно  побудованих
чи  реконструйованих  об\'єктів  нерухомого майна,  то ця обставина
вказується у довідці-характеристиці.
     2.6. В  разі  виявлених  при  обстеженні   змін   в   об\'єкті
нерухомого майна, внаслідок чого змінилась жила чи загальна площа,
в довідці-характеристиці вказується номер і дата рішення місцевого
органу державної  виконавчої влади,  місцевого самоврядування,  на
підставі якого   зроблені    побудова,    добудова,    перебудова,
реконструкція.
     2.7. При видачі довідки-характеристики на  об\'єкт,  до  якого
здійснена на  підставі  належно  оформлених  документів  добудова,
надбудова, або  будується  новий  об\'єкт,  вказуються  усі  наявні
будівлі з  їх  характеристикою,  процент  готовності об\'єктів,  що
будуються, і номер та  дата  рішення  місцевого  органу  державної
виконавчої влади,   місцевого   самоврядування,   що  дозволив  це
будівництво.
     2.8. Якщо  один  із  співвласників  об\'єкта  нерухомого майна
відчужує належну йому частку,  в довідці-характеристиці вказується
розмір жилої (загальної) площі, що знаходиться в його власності, з
розшифруванням приміщень, будівель тощо.
     2.9. При видачі довідки-характеристики для відчуження частини
від цілого об\'єкта або частини від частини об\'єкта бюро  технічної
інвентаризації    розраховує    ідеальну    частку   об\'єкта,   що
відчужується,  і в примітці вказує найменування і площу приміщень,
що відчужуються, а також вартість і розмір ідеальної частки.
     2.10. Ідеальні  частки  всіх  співвласників  у  сумі  повинні
складати одиницю.
     2.11. У випадках, коли сума ідеальних часток складає величину
більше або  менше  одиниці,  то  довідка-характеристика  видається
після уточнення   ідеальних   часток   у   встановленому    чинним
законодавством порядку.
     2.12. Якщо частина об\'єкта нерухомого майна не  зареєстрована
в бюро технічної інвентаризації або не перереєстрована після зміни
ідеальних часток,    то    ця    обставина    відображається     в
довідці-характеристиці.
     2.13. У  довідці-характеристиці   для   оформлення   продажу,
дарування, обміну,  спадщини  на  квартиру  в багатоповерховому чи
багатоквартирному будинку вказується тільки власник (співвласники)
квартири, правовстановлюючий документ і номер квартири.
     2.14. При відчуженні незакінченого  будівництва  об\'єкта  або
оформленні на   нього   спадщини,  бюро  технічної  інвентаризації
визначає вартість об\'єкта,  процент його готовності і на  підставі
цих даних видає спеціальну довідку (додаток N 2).
     2.15. На прохання  замовника  бюро  технічної  інвентаризації
може провести  експертну  оцінку  об\'єкта  нерухомого  майна,  яка
вказується у довідці-характеристиці.
     2.16. У довідці-характеристиці на об\'єкт нерухомого майна, що
знаходиться у власності юридичної особи,  а також  на  квартири  в
багатоквартирному будинку вказується  балансова  вартість  об\'єкта
згідно з довідкою власника.

       3. Порядок заповнення і видачі довідок-характеристик

     3.1. Лицьова сторона довідки-характеристики  заповнюється  за
даними реєстрової   книги   про   державну   реєстрацію   об\'єктів
нерухомого майна, де вказується:
     - назва  юридичної  особи,  прізвище,  ім\'я  та  по  батькові
фізичної особи, якій видається довідка-характеристика;
     - адреса об\'єкта;
     - реєстраційний номер об\'єкта;
     - назва  юридичної  особи,  прізвище,  ім\'я  та  по  батькові
фізичних осіб,  які зареєстровані  власниками  об\'єкта  нерухомого
майна, та  правовстановлюючі  документи,  що  підтверджують  право
власності;
     - часткова  участь  кожного співвласника в спільній власності
на об\'єкт нерухомого майна.
     3.2. Розділ    довідки-характеристики    \"Коротка    технічна
характеристика\" заповнюється на підставі наявних в бюро  технічної
інвентаризації інвентаризаційних матеріалів, де вказуються:
     - відомості  про  земельну  ділянку,  на  якій   розташований
об\'єкт;
     - найменування будівель, споруд та їх літеровка;
     - матеріали стін кожної будівлі та споруди;
     - розмір жилої та нежилої площі;
     - вартість будівель і споруд за даними інвентаризації, у тому
числі й самовільних з урахуванням діючої індексації;
     - процент зношеності.
     3.3. Довідка-характеристика має бути виготовлена  і  повністю
оформлена до  дня,  призначеного  замовнику  для  її одержання,  з
урахуванням бажання  замовника.  Ця  дата  вказується  в  кутовому
штампі довідки-характеристики.
     3.4. Довідка-характеристика  підписується  посадовою  особою,
яка її  склала  та  керівником  бюро  технічної інвентаризації або
уповноваженою особою і скріплюється печаткою бюро.
     3.5. Термін  дії  довідки-характеристики  - 3 місяці з дня її
видачі.

                                         Додаток N 1
                              до Інструкції   про  порядок  видачі
                              довідок-характеристик   на   об\'єкти
                              нерухомого  майна,  що знаходяться у
                              власності юридичних та фізичних осіб
                              та  зареєстровані  в  бюро технічної
                              інвентаризації

                              Дійсна протягом 3-х місяців

                      Довідка-характеристика

     Видана ______________________________________________________
            (назва юридичної особи, прізвище, ім\'я та по батькові
__________________________________________________________________
                         фізичної особи)
для ______________________________________________________________
про те що ________________________________________________________
                         (назва об\'єкта)
в місті, селі, селищі ________________ по вул/пров.пл.____________
N _____________  зареєстровано  в  ______________  бюро  технічної
інвентаризації в реєстровій книзі N ______ під реєстровим N ______
за:
 -----------------------------------------------------------------
 |NN|Назва юридичної особи, |Документи, що  |Частки  |Примітка   |
 |пп|прізвище,ім\'я та по    |підтверджують  |        |           |
 |  |батькові фізичної особи|право власності|        |           |
 |--+-----------------------+---------------+--------+-----------|
 |1 |           2           |      3        |    4   |     5     |
 -----------------------------------------------------------------
  ________________________________________________________________
  ________________________________________________________________
  ________________________________________________________________
  ________________________________________________________________
  ________________________________________________________________
  ________________________________________________________________
  ________________________________________________________________
  ________________________________________________________________
  ________________________________________________________________
                 Коротка технічна характеристика

     1. Розташований на земельній ділянці площею ___________ кв.м.
крім того лишки __________ кв.м. (рішення від ________ N_________)
__________________________________________________________________
   (найменування місцевого органу державної виконавчої влади,
__________________________________________________________________
                    місцевого самоврядування)
самовільно зайнятої землі площею ________________________ кв.м.
     2. Будівлі та споруди
 -----------------------------------------------------------------
 |Літер і |Назва   |Матеріа-|Розмір  |Вартість  |Процент|Примітка|
 |номер за|будівель|ли стін |жилої   |(інвента- |зносу  |        |
 |планом  |та спо- |будівель|(нежи-  |ризаційна,|       |        |
 |земель- |руд     |та спо- |лої)    |балансова,|       |        |
 |ної ді- |        |руд     |площі   |експертна)|       |        |
 |лянки   |        |        |        |          |       |        |
 |--------+--------+--------+--------+----------+-------+--------|
 |   1    |   2    |   3    |   4    |     5    |  6    |   7    |
 -----------------------------------------------------------------

Всього вартість ___________________________ крб.
                     (сума прописом)
у тому числі побудовано самовільно _______________________________
вартістю __________________________________ крб.
                  (сума прописом)
За заявою власника відчужуються __________________________________
__________________________________________________________________
               (приміщення, будівлі, споруди)
жила площа ________________ кв.м., вартістю ______________________
__________________ крб., згідно з проведеним розрахунком складають
ідеальну частку __________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________

 Начальник бюро
 технічної інвентаризації                    _____________________
                                                   (підпис)
              М.П.                     Склав _____________________
                                             (прізвище, ініціали)

                                         Додаток N 2
                              до Інструкції   про  порядок  видачі
                              довідок-характеристик   на   об\'єкти
                              нерухомого  майна,  що знаходяться у
                              власності юридичних та фізичних осіб
                              та  зареєстровані  в  бюро технічної
                              інвентаризації

                             Довідка

     Видана ______________________________________________________
__________________________________________________________________
      (назва юридичної особи, прізвище, ім\'я та по батькові
__________________________________________________________________
                         фізичної особи)
в тому, що готовність незавершеного будівництва об\'єкта нерухомого
майна, що знаходиться в місті, селищі, селі ______________________
по вул.(пров.) _______________________ N _________________________
складає __________ відсотків і його вартість з урахуванням  діючої
індексації становить _____________________________________________
__________________________________________________________________
     Крім того на земельній ділянці знаходяться __________________
__________________________________________________________________
                        (будівлі, споруди)
__________________________________________________________________
вартістю _________________________________________________________
__________________________________________________________________
                (з урахуванням діючої індексації)
     Довідка видана для подання в ________________________________
__________________________________________________________________

 Начальник бюро
 технічної інвентаризації   _________       ______________________
                            (підпис)        (прізвище, ініціали)
             М.П.

 Склав ____________________
       (прізвище, ініціали)