( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 30, ст.416 )

 ( Вводиться в дію Постановою ВР
   N 2270-XII ( 2270-12 ) від 10.04.92, ВВР, 1992, N 30, ст.417 )

 ( Із змінами, внесеними згідно з Декретом
   N 9-92 від 15.12.92, ВВР, 1993, N 7, ст. 53
                                   Законом
   N 3171-XII ( 3171-12 ) від 04.05.93, ВВР, 1993, N 24, ст.253
                                  Декретом
   N  57-93 від 20.05.93, ВВР, 1993, N 30, ст.337
                                   Законом
   N 3875-XII ( 3875-12 ) від 26.01.94, ВВР, 1994, N 18, ст.103 )

       ( В редакції Закону N 98/95-ВР від 14.03.95,
         ВВР, 1995, N 15, ст. 99 )

 ( Із змінами, внесеними згідно із Законами
   N 326/95-ВР від 15.09.95, ВВР, 1995, N 31, ст.244
   N 651/97-ВР від 19.11.97, ВВР, 1998, N 11-12, ст.42
   N 768/97-ВР від 23.12.97, ВВР, 1998, N 18,   ст. 88
   N 177-XIV ( 177-14 ) від 14.10.98, ВВР, 1998, N 49, ст.301
   N 685-XIV ( 685-14 ) від 20.05.99, ВВР, 1999, N 29, ст.239
   N 1083-XIV ( 1083-14 ) від 21.09.99, ВВР, 1999, N 48, ст.411
  N 1723-III ( 1723-14 ) від 18.05.2000, ВВР, 2000, N 33-34,
ст.272 )

     Цей  Закон  покликаний  забезпечити  підвищення  ефективності
використання державного та комунального майна шляхом передачі його
в  оренду  фізичним  та  юридичним  особам. ( Преамбула в редакції
Законів  N  768/97-ВР  від  23.12.97;  N  685-XIV  (  685-14 ) від
20.05.99 ) 

     Стаття 1. Завдання Закону

     1. Цей Закон регулює:
     організаційні  відносини,  пов\'язані  з  передачею  в  оренду
майна   державних   підприємств   та   організацій,   підприємств,
заснованих  на  майні,  що належить Автономній Республіці Крим або
перебуває  у  комунальній  власності  (далі  -  підприємства),  їх
структурних підрозділів; ( Абзац другий частини першої статті  1 в
редакції Закону N 768/97-ВР від 23.12.97 )  майнові відносини  між
орендодавцями  та   орендарями   щодо господарського використання
державного майна,  майна,  що належить Автономній Республіці Крим
або перебуває у комунальній власності.
(   Абзац  третій  частини  першої  статті  1  в  редакції  Закону
N 768/97-ВР від 23.12.97 )

     (  Частину  другу  статті  1  виключено  на  підставі  Закону
N   768/97-ВР  від  23.12.97  )  2.  Оренда  об\'єктів  комунальної
власності регулюється  цим  Законом,  договором  оренди,  іншими
законами.

     2. Відносини оренди рухомого та нерухомого майна,
закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та
організаціями Збройних  Сил  України та інших утворених відповідно
до законів України військових формувань,  які ведуть його облік  у
спеціальному порядку,   регулюються   цим  Законом  з  урахуванням
особливостей, передбачених  Законом  України   \"Про   господарську
діяльність  у  Збройних  Силах  України\"  (  1076-14 ). ( Статтю 1
доповнено частиною другою згідно із Законом N 1083-XIV ( 1083-14 )
від 21.09.99 )

     3. Оренда   майна  інших  форм  власності  може  регулюватися
положеннями цього Закону,  якщо інше не передбачено
законодавством та договором оренди.

     Стаття 2. Оренда

     Орендою є засноване на договорі строкове платне  користування
майном,  необхідним  орендареві  для здійснення підприємницької та
іншої діяльності. ( Стаття 2 в редакції  Закону  N  768/97-ВР  від
23.12.97 )

     Стаття 3.   Правові засади оренди державного майна, майна, що
                 належить Автономній Республіці Крим або перебуває
                 у комунальній власності

     Відносини щодо оренди державного майна,  майна,  що  належить
Автономній  Республіці Крим або перебуває у комунальній власності,
регулюються   договором   оренди,   цим    Законом    та    іншими
нормативно-правовими   актами.   (  Стаття  3  в  редакції  Закону
N 768/97-ВР від 23.12.97 )

     Стаття 4. Об\'єкти оренди

     1. Об\'єктами оренди за цим Законом є:
      цілісні  майнові  комплекси   підприємств,   їх
структурних підрозділів   (філій,   цехів,   дільниць).   Цілісним
майновим комплексом є господарський об\'єкт з завершеним циклом
виробництва продукції (робіт, послуг), з наданою йому земельною
ділянкою,  на якій  він  розміщений,  автономними   інженерними
комунікаціями, системою енергопостачання. У разі  виділення
цілісного  майнового комплексу   структурного   підрозділу
підприємства   складається розподільчий баланс. ( Абзац другий
частини  першої  статті  4  із змінами, внесеними згідно із
Законом N 768/97-ВР від 23.12.97 )
     Грошові кошти та цінні папери з урахуванням  дебіторської  та
кредиторської  заборгованості  орендодавець  надає  орендареві  на
умовах  кредиту  за  ставкою  рефінансування  Національного  банку
України,   а   інші   оборотні  матеріальні  засоби  викуповуються
орендарем.  Порядок  викупу  оборотних  матеріальних  засобів   та
використання  грошових  коштів,  одержаних від їх викупу,  а також
грошових коштів,  наданих орендареві на умовах кредиту  відповідно
до цієї статті, визначаються Кабінетом Міністрів України;
нерухоме  майно (будівлі, споруди, приміщення) та інше окреме
індивідуально  визначене  майно  підприємств;  (  Абзац  четвертий
частини першої статті 4 в редакції Закону N 685-XIV ( 685-14 ) від
20.05.99 )
     майно, що   не  увійшло  до  статутних  фондів  господарських
товариств,  створених  у  процесі  приватизації  (корпоратизації).
( Абзац п\'ятий частини  першої  статті  4  із  змінами,  внесеними
згідно   із   Законом  N 768/97-ВР від 23.12.97; в редакції Закону
N 685-XIV ( 685-14 ) від 20.05.99 )

     2. Не можуть бути об\'єктами оренди:
     цілісні майнові    комплекси    державних   підприємств,   їх
структурних підрозділів (філій,  цехів,  дільниць),  що здійснюють
діяльність,  передбачену  частиною  першою статті 4 Закону України
\"Про підприємництво\" ( 698-12 );
     цілісні майнові комплекси  казенних  підприємств;  (  Частину
другу статті 4  доповнено  абзацом  третім  згідно  із  Законом  N
177-XIV ( 177-14 ) від 14.10.98 )
     цілісні майнові  комплекси  структурних  підрозділів  (філій,
цехів, дільниць) казенних підприємств,  що здійснюють  діяльність,
передбачену частиною   першою   статті   4   Закону  України  \"Про
підприємництво.  (  Частину  другу  статті  4  доповнено   абзацом
четвертим згідно із Законом N 177-XIV ( 177-14 ) від 14.10.98 )

     3. Законодавчими  актами  України може бути доповнено перелік
підприємств, майнові  комплекси  яких  не  можуть  бути  об\'єктами
оренди. ( Частина третя статті 4 із змінами, внесеними  згідно  із
Законом N 768/97-ВР від 23.12.97 )

     Стаття 5. Орендодавці

     Орендодавцями є:
     Фонд державного майна України, його регіональні відділення та
представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх
структурних  підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не
увійшло  до  статутних фондів господарських товариств, створених у
процесі  приватизації  (корпоратизації), що є державною власністю;
( Абзац другий статті 5 із змінами, внесеними згідно  із  Законами
N 768/97-ВР від 23.12.97; N 685-XIV ( 685-14 ) від 20.05.99 )
     органи,  уповноважені  Верховною  Радою Автономної Республіки
Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо
цілісних майнових    комплексів    підприємств,   їх   структурних
підрозділів  та  нерухомого   майна,   яке   відповідно   належить
Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності;
( Абзац  третій  статті  5  в  редакції  Закону  N  768/97-ВР  від
23.12.97 )
     підприємства - щодо  окремого індивідуально визначеного майна
(крім нерухомого),  а з  дозволу  органів,  зазначених  в  абзацах
другому   та  третьому  цієї  статті,  -  також  щодо  структурних
підрозділів підприємств (філій,  цехів,  дільниць)  та  нерухомого
майна.  (  Абзац четвертий статті 5 в редакції Законів N 768/97-ВР
від 23.12.97; N 685-XIV ( 685-14 ) від 20.05.99 )

     Стаття 6. Орендарі

     1. Орендарями  згідно  з цим Законом можуть бути господарські
товариства, створені  членами  трудового  колективу  підприємства,
його структурного підрозділу, інші  юридичні  особи  та  громадяни
України, фізичні та юридичні особи  іноземних  держав,  міжнародні
організації та особи без  громадянства.  (  Абзац  перший  частини
першої  статті  6  із  змінами,  внесеними  згідно  із  Законом  N
768/97-ВР від 23.12.97 )
     Фізична особа,  яка бажає укласти договір  оренди  державного
майна,  до  його  укладення зобов\'язана зареєструватись як суб\'єкт
підприємницької діяльності.
     2. Особливості оренди майна  для  здійснення  підприємницької
та іншої діяльності громадянами та  юридичними  особами  іноземних
держав та особами  без  громадянства  визначаються  законодавством
України. ( Частина друга статті 6 із змінами, внесеними згідно  із
Законом N 768/97-ВР від 23.12.97 )

     Стаття 7.  Ініціатива  (пропозиція) щодо оренди майна

     1. Ініціатива щодо оренди майна може  виходити  від  фізичних
та юридичних  осіб,  які  можуть  бути  орендарями  відповідно  до
статті   6   цього   Закону,   пропозиція   може   надходити   від
орендодавців, зазначених у статті 5 цього Закону.
     2. За  наявності  ініціативи  щодо оренди цілісного майнового
комплексу орендодавець у триденний термін повинен  повідомити  про
це  трудовий колектив підприємства,  його структурного підрозділу,
щодо майна якого подано заяву про оренду.
     3. Трудовий  колектив  протягом п\'ятнадцяти днів,  враховуючи
день отримання повідомлення про наявність заяви (ініціативи)  щодо
оренди    цілісного   майнового   комплексу   підприємства,   його
структурного підрозділу,  має право прийняти  рішення  про  оренду
цілісного  майнового  комплексу  підприємства,  його  структурного
підрозділу, утворити господарське товариство та подати орендодавцю
у встановленому порядку заяву щодо оренди відповідного майна.
( Стаття 7 із змінами, внесеними згідно  із  Законом  N  768/97-ВР
від 23.12.97 )

     Стаття 8. Порядок  прийняття  рішення  трудового  колективу
               підприємства, його структурного підрозділу про
               оренду цілісного майнового комплексу

     1.   Рішення   трудового   колективу    підприємства,    його
структурного підрозділу про оренду цілісного  майнового  комплексу
вважається прийнятим,  якщо за нього проголосувало більше половини
членів трудового колективу підприємства.  Ініціативу  щодо  оренди
структурного  підрозділу  повинна  підтримати  більш  як  половина
складу трудового колективу цього підрозділу.
     2. Після  прийняття  рішення  про  оренду цілісного майнового
комплексу   члени   трудового   колективу    підприємства,    його
структурного   підрозділу   засновують   відповідно   до   чинного
законодавства господарське товариство.
     3. До    реєстрації    у    встановленому   порядку   статуту
господарського   товариства   кожен   член   трудового   колективу
підприємства або його структурного підрозділу,  цілісний  майновий
комплекс  якого  передається  в  оренду,  має  право  вступити   у
зазначене господарське товариство на підставі особистої заяви.
     4. Створене   членами   трудового   колективу    господарське
товариство  має  переважне  перед  іншими  фізичними та юридичними
особами  право   на   укладення   договору   оренди   майна   того
підприємства, структурного підрозділу, де створене це товариство.
( Стаття 8 із змінами, внесеними згідно  із  Законом  N  768/97-ВР
від 23.12.97 )

     Стаття 9. Порядок укладення договору оренди

     1. Фізичні  та  юридичні  особи,  які бажають укласти договір
оренди,  направляють  заяву,  проект договору оренди, а також інші
документи  згідно  з  переліком, що визначається Фондом державного
майна  України,  (далі  -  матеріали), відповідному орендодавцеві,
зазначеному  у  статті 5 цього Закону. ( Частина перша статті 9 із
змінами,  внесеними  згідно із Законами N 768/97-ВР  від 23.12.97;
N 685-XIV ( 685-14 ) від 20.05.99 )
     2. У   разі  надходження  до  орендодавця  заяви  про  оренду
цілісного  майнового  комплексу  підприємства,  його  структурного
підрозділу,  нерухомого майна,  а також майна,  що не  увійшло  до
статутних  фондів  господарських  товариств,  створених  у процесі
приватизації (корпоратизації),  орендодавець у  п\'ятиденний  строк
після  дати  реєстрації  заяви  надсилає  копії матеріалів органу,
уповноваженому  управляти  відповідним  майном,  а  у  разі  якщо:
(  Абзац  перший   частини  другої  статті  9  в редакції  Законів
N 768/97-ВР від 23.12.97; N 685-XIV ( 685-14 ) від 20.05.99 )
     підприємство, його   структурний  підрозділ,  щодо  цілісного
майнового комплексу якого надійшла заява про оренду, або ініціатор
укладення   договору  оренди  згідно  із  законодавством  займають
монопольне становище на ринку;
     внаслідок укладення  договору  оренди  підприємець  або група
підприємців можуть зайняти монопольне становище на ринку;
     сумарна вартість   активів   або  сумарний  обсяг  реалізації
товарів  (робіт,  послуг),   що   належать   об\'єкту   оренди   та
ініціаторові  укладення  договору  оренди,  перевищують показники,
визначені  законодавством,  -  також  до  органу  Антимонопольного
комітету України.
     Орган  Антимонопольного комітету України розглядає  надіслані
йому  матеріали  і  протягом п\'ятнадцяти днів після їх надходження
надсилає орендодавцеві висновки про  можливість  оренди  та  умови
договору оренди. ( Частину другу статті 9 доповнено абзацом згідно
із Законом N 685-XIV ( 685-14 ) від 20.05.99 )
     3. Орган,    уповноважений    управляти   державним   майном,
розглядає подані йому матеріали і протягом п\'ятнадцяти днів  після
їх  надходження  надсилає  орендодавцеві  висновки  про можливість
оренди та умови договору оренди.
     Органи, уповноважені управляти майном, що належить Автономній
Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, розглядають
подані матеріали і протягом  п\'ятнадцяти  днів  після  надходження
матеріалів  повідомляють  підприємство  про  своє рішення (надання
дозволу щодо укладення договору оренди або відмову).  При розгляді
матеріалів   щодо   передачі  в  оренду  нерухомого  майна  можуть
враховуватися   пропозиції   місцевої   державної   адміністрації,
відповідного   органу  місцевого  самоврядування  щодо  розміщення
бюджетних установ і організацій.
     У разі наявності пропозиції місцевої державної адміністрації,
відповідного   органу  місцевого  самоврядування  щодо  розміщення
бюджетних установ і  організацій  органи,  уповноважені  управляти
майном,  що  належить  Автономній  Республіці Крим або перебуває у
комунальній  власності,  можуть  у  цей  же  термін  запропонувати
підприємству,   заснованому   на  майні,  що  належить  Автономній
Республіці Крим або перебуває  у  комунальній  власності,  укласти
договір   оренди   нерухомого   майна   з   бюджетною   установою,
організацією.
     Якщо орендодавець не одержав у встановлений термін  висновків
органу,   уповноваженого   управляти  державним  майном,  дозволу,
відмови  чи  пропозицій  від  органу,   уповноваженого   управляти
відповідним  майном,  укласти  договір  оренди  нерухомого майна з
бюджетною    установою,     організацією,     висновків     органу
Антимонопольного   комітету  України,  укладення  договору  оренди
вважається з цими органами погодженим.
     У разі,  коли  підприємство  не  погоджується  з  пропозицією
укласти  договір  оренди  нерухомого  майна з бюджетною установою,
організацією,  органи,  уповноважені управляти майном, що належить
Автономній  Республіці Крим або перебуває у комунальній власності,
можуть без згоди підприємства укласти  договір  оренди  нерухомого
майна з бюджетною установою, організацією.
(  Частина  третя  статті  9  в  редакції  Законів N 768/97-ВР від
23.12.97; N 685-XIV ( 685-14 ) від 20.05.99 )
     4. Орендодавець  протягом п\'яти днів після закінчення терміну
погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти
відповідним майном, і органом Антимонопольного комітету України, а
у випадках,  коли заява про оренду майна  не  потребує  узгодження
(щодо   оренди  окремого  індивідуально  визначеного  майна,  крім
нерухомого),  протягом п\'ятнадцяти днів після дати  її  реєстрації
дає згоду або  відмовляє  в  укладенні  договору  оренди  майна  і
повідомляє про це  заявника.  (  Абзац  перший  частини  четвертої
статті 9 в редакції Закону N 768/97-ВР від 23.12.97 )
     Якщо  на  укладення  договору  оренди  потрібен  дозвіл Фонду
державного  майна  України,  його  регіонального   відділення   чи
представництва,  державне  підприємство у п\'ятиденний термін після
отримання висновків  органу,  уповноваженого  управляти  державним
майном,   органу   Антимонопольного   комітету   України  надсилає
орендодавцям,  зазначеним в абзаці другому статті 5 цього  Закону,
копії  проекту  договору та інших документів,  висновки зазначених
органів, розрахунок орендної плати. ( Частину  четверту  статті  9
доповнено  абзацом  другим  згідно  із  Законом  N  768/97-ВР  від
23.12.97 )
     Фонд  державного  майна України,  його регіональне відділення
чи представництво  протягом  п\'ятнадцяти  днів  після  надходження
матеріалів  повідомляє  державне  підприємство  про  своє  рішення
(надання дозволу щодо укладення договору оренди або відмову).  При
розгляді матеріалів щодо передачі в оренду нерухомого майна можуть
враховуватися   пропозиції   місцевої   державної   адміністрації,
відповідного   органу  місцевого  самоврядування  щодо  розміщення
бюджетних  установ  і  організацій.  (  Частину  четверту статті 9
доповнено  абзацом  третім  згідно  із  Законом  N  768/97-ВР  від
23.12.97; в редакції Закону N 685-XIV ( 685-14 ) від 20.05.99 )
     У  разі     наявності     пропозиції    місцевої    державної
адміністрації,  відповідного органу місцевого самоврядування  щодо
розміщення  бюджетних  установ і організацій Фонд державного майна
України,  його регіональне відділення чи представництво може у цей
же  термін  запропонувати  державному підприємству укласти договір
оренди  нерухомого  майна  з  бюджетною  установою,  організацією.
(  Частину четверту статті 9 доповнено абзацом четвертим згідно із
Законом  N 685-XIV ( 685-14 ) від 20.05.99 )
     У разі,  коли  підприємство  не  погоджується  з  пропозицією
укласти  договір  оренди  нерухомого  майна з бюджетною установою,
організацією,  Фонд державного  майна  України,  його  регіональне
відділення  чи  представництво може без згоди підприємства укласти
договір   оренди   нерухомого   майна   з   бюджетною   установою,
організацією.  (  Частину  четверту  статті  9  доповнено  абзацом
п\'ятим згідно із Законом N 685-XIV ( 685-14 ) від 20.05.99 )
     Державне підприємство протягом  п\'яти  днів  після  отримання
зазначеного   рішення   Фонду   державного   майна  України,  його
регіонального відділення чи представництва дає згоду або відмовляє
в  укладенні  договору оренди державного майна і повідомляє про це
заявника.  ( Частину четверту статті 9 доповнено абзацом згідно із
Законом N 768/97-ВР від 23.12.97 )
     У передачі в оренду об\'єктів може бути відмовлено, якщо:
     було     прийнято     рішення     про     приватизацію    або
передприватизаційну  підготовку  цих  об\'єктів;  (  Абзац  восьмий
частини четвертої статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1723-III ( 1723-14 ) від 18.05.2000 )
     об\'єкт включено  до  переліку  підприємств,   що   потребують
залучення   іноземних   інвестицій   згідно  з  рішенням  Кабінету
Міністрів України чи місцевих органів влади;
     орган Антимонопольного   комітету  України  не  дає  згоди  з
підстав, перелічених у абзацах другому - четвертому частини другої
цієї статті;
     орган, уповноважений  управляти  майном,  не  дає  згоди   на
виділення структурного підрозділу підприємства;
     з  інших  підстав,  передбачених  законами;  (  Абзац частини
четвертої  статті  9  із  змінами,  внесеними  згідно  із  Законом
N 768/97-ВР від 23.12.97 )
     орендодавець, зазначений в абзацах другому та третьому статті
5  цього  Закону,  прийняв  рішення  про укладення договору оренди
нерухомого  майна  з  бюджетною установою, організацією. ( Частину
четверту  статті  9  доповнено абзацом згідно із Законом N 685-XIV
( 685-14 ) від 20.05.99 )
     5. З моменту надходження  до  орендодавця  заяви  та  проекту
договору  оренди  цілісного  майнового комплексу щодо відповідного
підприємства,  його структурного підрозділу припиняється  чинність
пунктів 3, 5, 6 статті 10, пунктів 1, 3 статті 12, пункту 2 статті
24, пункту 3 статті 25 Закону України \"Про підприємства в Україні\"
( 887-12 ) в частині купівлі,  продажу,  передачі, обміну, надання
безоплатно,  списання майна,  а також у частині  придбання  цінних
паперів,   одержання   кредитів   у   розмірах,   що   перевищують
середньорічний рівень за останніх три роки  у  порівнянних  цінах.
Якщо   зазначені  дії  необхідні  для  ефективного  функціонування
підприємства,   вони   здійснюються   з    дозволу    відповідного
орендодавця. (  Частина  п\'ята  статті  9  із  змінами,  внесеними
згідно із Законом N 768/97-ВР від 23.12.97 )
     6.  Укладення  договору  оренди  майна   підприємства,   його
структурного підрозділу з іншими фізичними та  юридичними  особами
здійснюється   за   умови   відсутності    заяви    господарського
товариства,  створеного  трудовим  колективом  підприємства,  його
структурного підрозділу впродовж двадцяти днів з  дня  направлення
їм повідомлення про намір орендувати відповідно цілісний  майновий
комплекс підприємства, структурного підрозділу.  (  Частина  шоста
статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N  768/97-ВР  від
23.12.97 )

     7. За  наявності  заяв  про    оренду   цілісного   майнового
комплексу  підприємства,  його  структурного  підрозділу (за умови
відсутності заяви господарського  товариства,  створеного  членами
трудового  колективу  підприємства,  його структурного підрозділу)
або заяв про оренду нерухомого майна (за умови  відсутності  заяви
бюджетної  установи,  організації) від двох або більше фізичних чи
юридичних осіб орендар  визначається  орендодавцем  на  конкурсних
засадах.  ( Абзац перший частини сьомої статті 9 в редакції Закону
N 685-XIV ( 685-14 ) від 20.05.99 )
     Порядок проведення конкурсу визначається:  Фондом  державного
майна   України   -  для  об\'єктів,  що  перебувають  у  державній
власності;  органами,  визначеними  Верховною   Радою   Автономної
Республіки Крим, - для об\'єктів, що належать Автономній Республіці
Крим;  органами  місцевого  самоврядування  -  для  об\'єктів,   що
перебувають у комунальній власності.
     У разі  проведення  конкурсу  орендодавець   надсилає   копії
проекту   договору   та   інших  матеріалів  відповідним  органам,
зазначеним у частині другій  цієї  статті,  у  п\'ятиденний  термін
після дати затвердження результатів конкурсу.
(  Статтю  9  доповнено  частиною  сьомою  згідно  із  Законом   N
768/97-ВР від 23.12.97 )

     8. У  разі  відмови  в  укладенні  договору  оренди,  а також
неодержання відповіді у встановлений термін  заінтересовані  особи
мають  право  звернутися  за  захистом  своїх  інтересів  до суду,
арбітражного суду.
     Стаття 10. Істотні умови договору оренди

     1. Істотними умовами договору оренди є:
     об\'єкт оренди  (склад  і  вартість  майна  з  урахуванням  її
індексації);
     термін, на  який  укладається  договір  оренди;
     орендна плата  з урахуванням її індексації;
     порядок використання  амортизаційних   відрахувань;
     відновлення орендованого  майна  та  умови  його  повернення;
     виконання зобов\'язань;
     відповідальність сторін;
     страхування орендарем взятого ним в оренду майна;
     обов\'язки   сторін   щодо   забезпечення   пожежної   безпеки
орендованого майна. ( Пункт 1 статті 10 доповнено абзацом  десятим
згідно із Законом N 651/97-ВР від 19.11.97 )

     2. За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені
й інші умови.
     3. Умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору
і   у   випадках,   коли   після   його  укладення  (приведення  у
відповідність з цим Законом) законодавством  встановлено  правила,
які погіршують становище орендаря.
     4. Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов чи
розірвання договору оренди.

     Стаття 11. Оцінка об\'єкта оренди

     Оцінка об\'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою
Кабінетом Міністрів України.
     Оцінка об\'єкта оренди передує укладенню договору оренди.

     Стаття 12. Момент укладення договору оренди

     1. Договір  оренди  вважається укладеним з моменту досягнення
домовленості з усіх істотних умов і  підписання  сторонами  тексту
договору.
     У  разі   укладення   договору   оренди  цілісного  майнового
комплексу підприємства, його структурного підрозділу та нерухомого
майна  з  орендодавцем,  зазначеним  в абзацах другому та третьому
статті 5 цього Закону,  орендодавець у  п\'ятиденний  термін  після
підписання   сторонами   договору   повідомляє   про   це   орган,
уповноважений  управляти  відповідним  майном  (у  разі  укладення
договору  оренди  державного майна),  та у випадках,  передбачених
абзацами другим - четвертим  частини  другої  статті  9,  -  орган
Антимонопольного комітету  України.  (  Частину  першу  статті  12
доповнено  абзацом  другим  згідно  із  Законом  N  768/97-ВР  від
23.12.97 )
     У разі укладення  договору  оренди  з  підприємством  воно  у
п\'ятиденний  термін  повідомляє про це орендодавців,  зазначених в
абзацах другому та третьому  статті  5  цього  Закону,  та  орган,
уповноважений  управляти  відповідним  майном  (у  разі  укладення
договору оренди державного майна),  а в  разі  укладення  договору
оренди    структурного    підрозділу    підприємства    -    орган
Антимонопольного комітету  України.  (  Частину  першу  статті  12
доповнено  абзацом  третім  згідно  із  Законом  N  768/97-ВР  від
23.12.97 )

     2. У разі передачі спору на розгляд суду,  арбітражного  суду
договір  оренди  вважається  укладеним з моменту набрання чинності
рішенням суду,  арбітражного суду про укладення договору оренди  і
на умовах, зазначених у ньому.

     Стаття 13. Передача об\'єкта оренди

     1. Передача    об\'єкта    оренди    орендодавцем   орендареві
здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.
     2. Орендоване  майно (крім окремого індивідуально визначеного
майна)  включається  до   балансу   підприємства,   господарського
товариства із зазначенням, що це майно є орендованим.
     Орендоване нерухоме  та  інше  окреме індивідуально визначене
майно  залишається  на  балансі  підприємства  чи   господарського
товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації), із
зазначенням,  що це майно передано в оренду,  та зараховується  на
позабалансовий  рахунок  орендаря  із  зазначенням,  що це майно є
орендованим.
(  Частина  друга статті 13 в редакції Закону N 685-XIV ( 685-14 )
від 20.05.99 )
     3. Якщо орендодавець у  строки  і  на  умовах,  визначених  у
договорі  оренди,  не передасть орендареві об\'єкт оренди,  орендар
має  право  вимагати   від   орендодавця   передачі   об\'єкта   та
відшкодування   збитків,   завданих   затриманням   передачі,  або
відмовитися  від  договору  і  вимагати   відшкодування   збитків,
завданих йому невиконанням договору оренди.

     Стаття 14.  Припинення  діяльності підприємства,
                 майно якого передано в оренду

     Припинення  діяльності  підприємства  або  його  структурного
підрозділу   здійснюється   шляхом   його   реорганізації    через
приєднання  до  орендаря,  а  структурного  підрозділу  -   шляхом
виділення з підприємства з наступним  приєднанням  до  орендаря  з
дати видання про це  відповідного  наказу  органу,  уповноваженого
управляти майном.
     Приєднання підприємства або його структурного  підрозділу  до
орендаря  здійснюється  за  відповідним рішенням органу управління
орендаря.
( Стаття 14 із змінами, внесеними згідно із  Законом  N  768/97-ВР
від 23.12.97 )

     Стаття 15. Правонаступництво у разі оренди

     Орендар   стає   правонаступником    прав    та    обов\'язків
підприємства відповідно  до  договору  оренди,  а  у  разі  оренди
цілісного майнового  комплексу  структурного  підрозділу  -  також
правонаступником прав та  обов\'язків  підприємства,  пов\'язаних  з
діяльністю цього структурного підрозділу. ( Стаття 15 із  змінами,
внесеними згідно із Законом N 768/97-ВР від 23.12.97 )

     Стаття 16.  Гарантії прав працівників підприємств,
                 що припинили свою діяльність

     Працівникам   підприємств,   структурних   підрозділів,    що
припинили свою діяльність відповідно до статті 14 цього Закону,  з
якими  орендар   не   уклав   трудові   договори,   забезпечуються
соціально-правові      гарантії,      передбачені      відповідним
законодавством України для працівників, що звільняються у  зв\'язку
із змінами в організації виробництва  і  праці.  (  Стаття  16  із
змінами, внесеними згідно із Законом N 768/97-ВР від 23.12.97 )

     Стаття 17. Термін договору оренди

     1. Термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
     2. У  разі  відсутності заяви однієї із сторін про припинення
або зміну  умов  договору  оренди  протягом  одного  місяця  після
закінчення  терміну дії договору він вважається продовженим на той
самий  термін  і  на  тих  самих  умовах,  які  були   передбачені
договором.  (  Частина  друга  статті  17  в  редакції  Закону   N
768/97-ВР від 23.12.97 )
     3. Після  закінчення  терміну  договору оренди орендар,  який
належним чином виконував свої обов\'язки,  має переважне право,  за
інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін.

     Стаття 18. Основні обов\'язки орендаря

     1. За   договором   оренди  орендаря  може  бути  зобов\'язано
використовувати об\'єкт оренди за цільовим призначенням  відповідно
до   профілю   виробничої  діяльності  підприємства,  майно  якого
передано в оренду,  та виробляти продукцію в  обсягах,  необхідних
для задоволення потреб регіону.
     2. Орендар   зобов\'язаний   використовувати   та    зберігати
орендоване  майно  відповідно  до  умов договору,  запобігати його
пошкодженню, псуванню.
     3. Орендар  зобов\'язаний  вносити орендну плату своєчасно і у
повному обсязі.

     Стаття 19. Орендна плата

     1. Орендар  за користування об\'єктом оренди  вносить  орендну
плату  незалежно  від  наслідків  господарської діяльності.  Річна
орендна  плата  за  користування  цілісним   майновим   комплексом
підприємства,  його  структурним  підрозділом не може перевищувати
десяти відсотків вартості орендованого майна.  У  разі  визначення
орендаря   на   конкурсних  засадах  умовами  конкурсу  може  бути
передбачено більший розмір орендної плати.
( Частина перша статті  19  в  редакції  Законів  N  768/97-ВР від
23.12.97; N 685-XIV ( 685-14 ) від 20.05.99 )
     2. Методика розрахунку та порядок використання орендної плати
визначаються:  Кабінетом  Міністрів  України  -  для  об\'єктів, що
перебувають   у   державній  власності;  органами,  уповноваженими
Верховною  Радою  Автономної  Республіки  Крим, - для об\'єктів, що
належать    Автономній   Республіці   Крим;   органами   місцевого
самоврядування  -  для  об\'єктів,  що  перебувають  у  комунальній
власності. ( Частина друга статті 19 в редакції Закону N 768/97-ВР
від  23.12.97;  із  змінами, внесеними згідно із Законом N 685-XIV
( 685-14 ) від 20.05.99 )
     3. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
     4. Орендарям збиткових і  низькорентабельних  підприємств,  а
також об\'єктів, що мають важливе соціальне значення,  орендодавець
може надавати  пільги  щодо  орендної  плати.  Порядок  визначення
таких підприємств (об\'єктів), а  також  умови  надання  цих  пільг
встановлюються: Кабінетом  Міністрів  України  -  для  підприємств
(об\'єктів),  що  перебувають  у  державній  власності;   органами,
уповноваженими  Верховною  Радою Автономної Республіки Крим, - для
підприємств (об\'єктів), що належать  Автономній  Республіці  Крим;
органами місцевого самоврядування -  для  підприємств  (об\'єктів),
що перебувають у комунальній власності. ( Частина четверта  статті
19  із  змінами, внесеними  згідно  із  Законом  N  768/97-ВР  від
23.12.97 )
     5. Державні  підприємства  (крім  тих,  щодо  яких   прийнято
рішення  про  приватизацію)  мають  право  використовувати орендну
плату,  одержану   від   переданого   ними   в   оренду     окремо
індивідуально  визначеного  майна,  на поповнення власних обігових
коштів.
     6. Стягнення  заборгованості по орендній платі провадиться  в
безспірному  порядку  на  підставі  виконавчого  напису нотаріуса.
(  Статтю 19 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 685-XIV
( 685-14 ) від 20.05.99 )

     Стаття 20. Форми орендної плати

     Орендна плата встановлюється,  як правило,  у грошовій формі.
Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата
за  згодою  сторін  може   встановлюватись   у   натуральній   або
грошово-натуральній формі.

     Стаття 21. Зміна розмірів орендної плати

     1. Розмір  орендної  плати  може  бути змінено за погодженням
сторін.
     2. Розмір  орендної  плати може бути змінено на вимогу однієї
із сторін у  разі  зміни  цін  і  тарифів  та  в  інших  випадках,
передбачених законодавчими актами України.
     3. Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної
плати,  якщо  з  незалежних  від  нього  обставин  змінилися умови
господарювання, передбачені договором, або істотно погіршився стан
об\'єкта оренди.
     4. Спори з питань зміни орендної плати вирішуються відповідно
до чинного законодавства.

     Стаття 22. Суборенда

     1. Передача   цілісних   майнових   комплексів   у  суборенду
забороняється.
     2. Орендар  має  право  передати в суборенду нерухоме та інше
окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання,
транспортні   засоби,   нежилі  приміщення  тощо),  якщо  інше  не
передбачено договором оренди.  При цьому  строк  надання  майна  у
суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди.
     3. Плата за суборенду цього  майна  не  повинна  перевищувати
орендної плати орендаря.

     Стаття 23. Право власності орендаря

     1. Передача майна в оренду не припиняє права власності на  це
майно. ( Частина перша статті 23 із  змінами,  внесеними згідно із
Законом N 768/97-ВР від 23.12.97 )
     В разі  переходу права власності до інших осіб договір оренди
зберігає чинність для нового власника.
     2. Орендареві    належить   право  власності  на  виготовлену
продукцію,  в тому числі у  незавершеному  виробництві,  та  доход
(прибуток),   отриманий   від  орендованого  майна,  амортизаційні
відрахування на майно,  що є власністю орендаря, а також на набуте
орендарем  відповідно до законодавства інше майно. ( Частина друга
статті 23 в редакції Закону N 685-XIV ( 685-14 ) від 20.05.99 )
     3. Амортизаційні   відрахування на орендовані цілісні майнові
комплекси  підприємств,  їх  структурні  підрозділи  нараховує  та
залишає у своєму розпорядженні орендар.
     Амортизаційні відрахування  на  орендоване  нерухоме  та інше
окреме індивідуально визначене майно нараховує та залишає у своєму
розпорядженні  підприємство,  господарське товариство,  створене в
процесі   приватизації   (корпоратизації),   на   балансі    якого
знаходиться це майно.
     Амортизаційні відрахування  використовуються  на  відновлення
орендованих основних фондів.
     Орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не
передбачено   договором   оренди,   за   рахунок   власних  коштів
здійснювати  реконструкцію,  технічне  переоснащення,   поліпшення
орендованого майна.
     Право власності  на  майно,  придбане  орендарем  за  рахунок
амортизаційних відрахувань,  належить власнику орендованого майна,
якщо інше не передбачено договором оренди.
(  Частина  третя статті 23 в редакції Закону N 685-XIV ( 685-14 )
від 20.05.99 )

     Стаття 24.  Ризик випадкової загибелі чи пошкодження об\'єкта
                 оренди

     Ризик випадкової  загибелі чи пошкодження об\'єкта оренди несе
орендодавець, якщо інше не встановлено договором оренди.
     Орендоване майно   страхується   орендарем  на  користь  того
учасника договору оренди,  який  бере  на  себе  ризик  випадкової
загибелі чи пошкодження об\'єкта оренди.
     Стаття 25. Приватизація об\'єкта оренди

     Приватизація об\'єкта  оренди   здійснюється   відповідно   до
чинного законодавства.
     У  разі  приватизації орендованих нежилих приміщень у будинку
між новим власником та іншими співкористувачами нежилих  приміщень
цього  будинку,  в  тому числі закріплених за ними в установленому
порядку на праві повного господарського відання  або  оперативного
управління,  повинна  укладатися  угода  про  спільне користування
будинком і прибудинковою територією. ( Статтю 25 доповнено абзацом
другим згідно із Законом N 685-XIV ( 685-14 ) від 20.05.99 )
( Стаття 25 в редакції Закону N 326/95-ВР від 15.09.95 )

     Стаття 26. Припинення договору оренди

     1. Одностороння відмова від договору оренди не допускається.
     2. Договір оренди припиняється в разі:
     закінчення строку, на який його було укладено;
     приватизації об\'єкта оренди орендарем (за участю орендаря);
     банкрутства орендаря;
     загибелі об\'єкта оренди.
     3. Договір оренди може бути розірвано за погодженням  сторін.
На  вимогу  однієї  із  сторін договір оренди може бути достроково
розірвано за рішенням суду,  арбітражного суду у разі  невиконання
сторонами  своїх  зобов\'язань  та  з  інших підстав,  передбачених
законодавчими актами України.

     Стаття 27.  Правові наслідки припинення або розірвання
                 договору оренди

     1. У разі розірвання договору оренди,  закінчення строку його
дії та відмови від його продовження або банкрутства  орендаря  він
зобов\'язаний    повернути    орендодавцеві    об\'єкт   оренди   на
умовах, зазначених  у  договорі  оренди.  Якщо  орендар   допустив
погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен
відшкодувати орендодавцеві збитки,  якщо не доведе,  що погіршення
або загибель майна сталися не з його вини.
     2. Орендар вправі залишити за собою проведені ним  поліпшення
орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони
можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди.
     Якщо орендар  за  рахунок  власних  коштів здійснив за згодою
орендодавця   поліпшення   орендованого   майна,   які   неможливо
відокремити  від  майна  без  заподіяння йому шкоди,  орендодавець
зобов\'язаний компенсувати  йому  зазначені  кошти,  якщо  інше  не
визначено договором оренди.
     Вартість поліпшень орендованого  майна,  зроблених  орендарем
без  згоди  орендодавця,  які  не  можна відокремити без шкоди для
майна, компенсації не підлягає.
     3. У разі припинення договору оренди за обставин,  зазначених
у частині першій цієї статті,  орендар  за  вказівкою  орендодавця
зобов\'язаний передати об\'єкт оренди відповідному  підприємству.
( Частина третя статті 27 із змінами, внесеними згідно із  Законом
N 768/97-ВР від 23.12.97 )

     Стаття 28. Захист права орендаря на орендоване майно

     1. Орендареві забезпечується  захист  його  права  на  майно,
одержане   ним   за   договором   оренди,   нарівні  із  захистом,
встановленим законодавством щодо захисту права власності.
     2. Орендар  може  зажадати  повернення  орендованого  майна з
будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні
ним,  відшкодування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними
особами, включаючи орендодавця.

     Стаття 29. Відповідальність сторін за невиконання зобов\'язань
                за договором оренди

     За невиконання зобов\'язань за договором оренди,  в тому числі
за  зміну  або  розірвання  договору  в  односторонньому  порядку,
сторони несуть відповідальність,  встановлену законодавчими актами
України та договором.

     Стаття 30. Відповідальність орендаря в разі його банкрутства

     У разі банкрутства орендаря  він  відповідає  за  свої  борги
майном,  яке  належить  йому  на  праві  власності,  відповідно до
законодавства України.

     ( Статтю 31 виключено на підставі Закону N 326/95-ВР
       від 15.09.95 ) Стаття 31. Заключні положення

     Зміни  та  доповнення  до  Закону  України  \"Про оренду майна
державних  підприємств  та  організацій\"  не поширюються на раніше
укладені  договори  оренди  державного  майна, у тому числі і щодо
викупу  орендованого  майна,  за  винятком  питань, які стосуються
оцінки вартості майна.

 Президент України                                       Л.КРАВЧУК

 м. Київ, 10 квітня 1992 року
        N 2269-XII

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, N 50, ст.436 )

   ( Із змінами, внесеними згідно із Законом
   N 2121-III ( 2121-14 ) від 07.12.2000, ВВР, 2001, N 5-6, ст.30 )

     Верховна Рада України  п о с т а н о в л я є:

     I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

     1. У     Цивільному     процесуальному     кодексі    України
( 1501-06, 1502-06, 1503-06, 1504-06 ):

     1) доповнити Кодекс главою 31-Г такого змісту:

                           \"Глава 31-Г
             СКАРГИ НА РІШЕННЯ, ДІЇ АБО БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ
             ДЕРЖАВНОГО ВИКОНАВЦЯ ЧИ ІНШОЇ ПОСАДОВОЇ
                ОСОБИ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ

     Стаття 248-20. Право на звернення із скаргою до суду

     Учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до
проведення  виконавчих  дій,  мають  право  звернутися  до суду зі
скаргою,  якщо  вважають,  що  рішенням,  дією  або  бездіяльністю
державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої
служби порушено їх права чи свободи.

     Стаття 248-21. Подання скарги

     Скаргу може  бути  подано  до  суду  безпосередньо  або після
оскарження рішення,  дії або бездіяльності державного виконавця чи
іншої  посадової  особи  державної виконавчої служби до начальника
відповідного відділу державної виконавчої служби.

     Скарга подається до суду  за  місцезнаходженням  відповідного
відділу  державної  виконавчої  служби або до іншого суду згідно з
вимогами закону.

     Про подання  скарги   суд   повідомляє   відповідний   відділ
державної  виконавчої  служби  не пізніше ніж наступного дня після
прийняття її судом.

     Стаття 248-22. Строки для звернення зі скаргою

     Скаргу може бути подано до суду:

     у десятиденний строк з дня,  коли особа дізналася або повинна
була дізнатися про порушення її прав чи свобод;

     у триденний  строк  з  дня,  коли особа дізналася або повинна
була дізнатися про порушення її прав чи свобод,  у разі оскарження
постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

     Пропущений з  поважних  причин  строк для подання скарги може
бути поновлено судом.

     Стаття 248-23. Розгляд скарги

     Скарга розглядається  у   десятиденний   строк   у   судовому
засіданні  за  участю  заявника  і  державного виконавця або іншої
посадової особи  державної  виконавчої  служби,  рішення,  дія  чи
бездіяльність якої оскаржується.

     Якщо заявник,  державний  виконавець  або інша посадова особа
державної виконавчої служби не можуть з\'явитися до суду з
поважних причин, справу може бути розглянуто за участю їх
представників.

     Якщо суд встановить,  що особа, рішення, дія чи бездіяльність
якої оскаржуються,  не працює на попередній посаді, він залучає до
участі  в  справі  посадову  особу,  до  компетенції якої належить
вирішення питання про усунення порушення прав чи свобод заявника.

     Стаття 248-24. Рішення суду по скарзі

     За результатами розгляду скарги суд постановляє рішення.

     У разі  встановлення  обгрунтованості   скарги   суд   визнає
оскаржувані   рішення,   дії  чи  бездіяльність  неправомірними  і
зобов\'язує державного виконавця або іншу посадову особу  державної
виконавчої   служби   задовольнити   вимогу  заявника  та сунути
порушення  або  іншим  шляхом  поновлює  його  порушені  права  чи
свободи.

     Якщо оскаржувані рішення,  дії чи бездіяльність були прийняті
або вчинені відповідно до закону,  в межах повноважень  державного
виконавця  або іншої посадової особи державної виконавчої служби і
права чи  свободи  заявника  не  було  порушено,  суд  постановляє
рішення про відмову в задоволенні скарги.

     При задоволенні  скарги  суд може допустити негайне виконання
рішення.

     Рішення суду у справі може бути оскаржено.

     Стаття 248-25. Розподіл витрат, пов\'язаних з розглядом скарги

     Витрати, пов\'язані з розглядом скарги,  включаючи  й  витрати
для  надання  юридичної  допомоги,  а  також витрати,  пов\'язані з
поїздками,  покладаються судом на заявника, якщо було постановлено
рішення  про  відмову  в  задоволенні  його скарги,  або на відділ
державної виконавчої служби,  якщо було постановлено  рішення  про
задоволення скарги заявника.

     Стаття 248-26. Виконання рішення суду

     Рішення суду  за  скаргою надсилається не пізніше десяти днів
після набрання ним законної сили до відповідного відділу державної
виконавчої служби для виконання, а також заявнику.

     Про виконання  рішення відповідний орган державної виконавчої
служби повідомляє суд і заявника не пізніше ніж у місячний строк з
дня одержання рішення суду\";

     2) назву розділу V та главу 44 викласти у такій редакції:

                            \"Розділ V
             ЗВЕРНЕННЯ СУДОВОГО РІШЕННЯ ДО ВИКОНАННЯ
                       ТА ПОВОРОТ ВИКОНАННЯ

                             Глава 44
             ЗВЕРНЕННЯ СУДОВОГО РІШЕННЯ ДО ВИКОНАННЯ

     Стаття 348. Звернення судового рішення до виконання

     За кожним рішенням, яке набрало законної сили або допущено до
негайного виконання, за заявою особи, на користь якої постановлено
рішення,  видається  один  виконавчий  лист.  Коли   на   підставі
постановленого  рішення  належить  передати майно,  що є в кількох
місцях, або коли рішення постановлено на користь кількох позивачів
чи  проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів
видати  кілька  виконавчих  листів,  точно зазначивши, яку частину
рішення треба виконати за кожним листом.

     Стаття 349. Виконання рішень судів

     Виконання рішень  судів  здійснюється  відповідно  до  Закону
України \"Про виконавче провадження\" ( 606-14 ).

     Стаття 350. Поновлення пропущеного строку для пред\'явлення
                 виконавчого документа до виконання

     Стягувачам,     які   пропустили   строк   для   пред\'явлення
виконавчого  документа  до  виконання  з  причин,  визнаних  судом
поважними, пропущений строк може бути поновлено.

     Заява про  поновлення  пропущеного  строку подається до суду,
який видав виконавчий лист,  або до суду  за  місцем  виконання  і
розглядається  в  судовому  засіданні з повідомленням сторін,  які
беруть участь у справі,  проте  їх  неявка  не  є  перешкодою  для
вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає
таку заяву в десятиденний строк.

     На ухвалу суду з питання поновлення строку може  бути  подано
скаргу, внесено окреме подання.

     Стаття 351. Відстрочка або розстрочка виконання, зміна
                 способу і порядку виконання рішення

     За наявності обставин,  що ускладнюють виконання рішення  або
роблять  його  неможливим,  за  заявою державного виконавця або за
заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний
строк  розглядає  питання про відстрочку або розстрочку
виконання, зміну способу і порядку виконання рішення в судовому
засіданні  з викликом  сторін  і  у  виняткових  випадках  може
відстрочити або розстрочити виконання, змінити спосіб і порядок
виконання рішення.

     На ухвалу суду про відстрочку або розстрочку виконання, зміну
способу  і  порядку  виконання  рішення  може  бути подано скаргу,
внесено окреме подання.

     Стаття 352. Мирова угода і відмова від примусового виконання
рішення

     Мирова угода,  укладена між сторонами, або відмова  стягувача
від примусового виконання в процесі виконання рішення подається  в
письмовій формі державному виконавцеві, який не пізніше триденного
строку  передає  її  до  суду  за  місцем  виконання  рішення   на
затвердження.

     Суд має  право перевірити і не затвердити мирову угоду або не
прийняти  відмови  стягувача  від  примусового  виконання, якщо це
суперечить закону або порушує права чи свободи інших осіб.

     За результатами   розгляду  мирової  угоди  або  відмови  від
примусового виконання суд постановляє ухвалу відповідно до  правил
статті 179 цього Кодексу.

     Стаття 353. Видача дубліката виконавчого листа

    Замість втраченого оригіналу  виконавчого  листа  суд,  який
постановив рішення,  може  видати  дублікат.  Заява  про   видачу
дубліката  розглядається  в судовому засіданні з викликом сторін і
заінтересованих  осіб,  проте  їх  неявка  не  є перешкодою для
вирішення питання про видачу дубліката.

     На ухвалу  суду  з  питання видачі дубліката може бути подано
скаргу, внесено окреме подання.

     Стаття 354. Вирішення питання про тимчасове влаштування
                 дитини до дитячого або лікувального закладу

     Питання про  тимчасове  влаштування  дитини  до  дитячого або
лікувального закладу  вирішується  судом  за  поданням  державного
виконавця.

     Суд у  десятиденний  строк  розглядає  це  питання в судовому
засіданні  з   викликом   сторін   та   за   обов\'язковою   участю
представників органів опіки та піклування.  Проте неявка сторін не
є перешкодою  для  вирішення  питання  про  тимчасове влаштування
дитини до дитячого або лікувального закладу.

     На ухвалу  суду  про тимчасове влаштування дитини до дитячого
або лікувального закладу може бути подано скаргу,  внесено окреме
подання.

     Стаття 355. Вирішення питання про оголошення розшуку
                 боржника або дитини

     Розшук оголошується  за  місцем  виконання  рішення  або   за
останнім  відомим  місцем  проживання  (знаходження)  боржника  чи
місцезнаходженням його майна,   або за місцем проживання
(знаходження) стягувача.

     Суд має   право  витребувати  від  державного  виконавця  всі
необхідні документи для вирішення питання про оголошення розшуку.

     Суд розглядає подання  державного  виконавця  у  десятиденний
строк.

     На ухвалу  суду  з  питання  оголошення  розшуку боржника або
дитини може бути подано скаргу, внесено окреме подання\";

     3) пункт 4 частини другої статті 63 виключити;

     4) у частині першій статті 82 цифри і слово \"358,  386 і 407\"
виключити;

     5) частину п\'яту статті 97 виключити;

     6) у статті 215:

     у частині  першій  слова  \"органу виконання судового рішення,
вправі  роз\'яснити\"  замінити   словами   \"державного   виконавця,
роз\'яснює\",   а   слова  і  цифри  \"(стаття  359  цього  Кодексу)\"
виключити;

     частину другу  після  слів  \"розглядається  судом\"  доповнити
словами \"у десятиденний строк\";

     7) статтю 218 доповнити пунктом 1-1 такого змісту:

     \"1-1) стягнення  всієї  суми  боргу при присудженні платежів,
передбачених пунктами 1 і 2 статті 217 цього Кодексу\";

      пункт 1 статті 219 та статтю 248-10 виключити;

     9) статтю 236 доповнити пунктом 3-3 такого змісту:

     \"3-3) по скаргах на рішення, дії або бездіяльність державного
виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби\";

     10) у  пункті  1  частини першої статті 323 цифри \"357,  360,
366,  370,  372,  373,  378, 379, 417\" замінити цифрами \"350, 351,
353, 354, 355\";

     11) глави 45, 46, 47, 48, 49 виключити.

     2. В  Арбітражному процесуальному кодексі України ( 1798-12 )
(Відомості Верховної Ради України,  1992 р., N 6, ст. 56; 1997 р.,
N 25, ст. 171; 1999 р., N 42-43, ст. 378):

     1) доповнити Кодекс статтею 115-1 такого змісту:

     \"Стаття 115-1. Порядок виконання рішень, ухвал, постанов

     Рішення, ухвали,  постанови  арбітражного  суду виконуються в
порядку,  встановленому  цим  Кодексом  та  Законом  України  \"Про
виконавче провадження\" ( 606-14 );

     2) у  частині  першій  статті  89  слова  \"Суддя має право за
заявою сторони  роз\'яснити\"  замінити  словами  \"Суддя  за  заявою
сторони  чи  державного виконавця роз\'яснює\",  а слово \"виправити\"
замінити словом \"виправляє\";

     3) у статті 116:

     у назві слово \"надіслання\" замінити словом \"пред\'явлення\";

     у частині другій слова \"судовими виконавцями\" замінити
словами \"державними виконавцями\";

     4) у статті 117:
     частину першу доповнити пунктом 3 у такій редакції:

     \"3) найменування  стягувача  і  боржника,  їх адреси,  номери
рахунків у банках\";

     частину третю виключити;

     5) статті 118, 119 виключити;

     6) в  абзаці  другому  частини  третьої  статті   120   слова
\"судового виконавця\" замінити словами \"державного виконавця\";

     7) у статті 121:

     частину першу викласти в такій редакції:

     \"При наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або
роблять його неможливим,  за заявою сторони, державного виконавця,
за  поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою
арбітражний суд,  який видав виконавчий документ,  у  десятиденний
строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін,
прокурора чи його заступника і у виняткових випадках,  залежно від
обставин   справи,  може  відстрочити  або  розстрочити  виконання
рішення,  ухвали,  постанови,  змінити  спосіб та порядок їх
виконання\";

     у частині  третій слова \"судовому виконавцю\" замінити словами
\"державному виконавцю\";

      у частині другій статті  122  слова  \"судовим  виконавцем\"
замінити словами \"державним виконавцем\".

     3. У   Кодексі  України  про  адміністративні  правопорушення
(80731-10,  80732-10) (Відомості Верховної Ради УРСР,  1984  р.,
додаток до N 51, ст. 1122):

     1) доповнити Кодекс статтею 188-13 такого змісту:

     \"Стаття 188-13. Невиконання законних вимог державного
виконавця

     Невиконання законних вимог державного виконавця щодо усунення
порушень  законодавства  про  виконавче  провадження,  втрата або
несвоєчасне відправлення  виконавчого  документа,  неподання  або
подання   неправдивих   відомостей  про  доходи  і  майновий стан
боржника,  неповідомлення  боржником  про   зміну   місця   роботи
(знаходження),  а  також  неявка  без  поважних причин за викликом
державного виконавця -

     тягне за собою накладення штрафу від двох до десяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян\";

     2) статті 301, 308, 312, 313 викласти у такій редакції:

     \"Стаття 301. Відстрочка виконання постанови про накладення
                  адміністративного стягнення

     За наявності обставин, що ускладнюють виконання постанови про
накладення адміністративного стягнення у вигляді
адміністративного арешту чи виправних робіт або  роблять  її
виконання  неможливим, орган (посадова особа),  який виніс
постанову, може відстрочити її виконання на строк до одного
місяця.

     Відстрочка виконання постанови про накладення
адміністративного стягнення у вигляді штрафу (за винятком
стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного
правопорушення) здійснюється в порядку, встановленому законом\";

     \"Стаття 308. Примусове виконання постанови про стягнення
штрафу

     У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений
частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення
штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної
виконавчої  служби  за місцем проживання порушника, роботи або за
місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом\";

     \"Стаття 312. Виконання постанови про оплатне вилучення
предмета

     Предмет, вилучений  на  підставі  постанови  про його оплатне
вилучення, здається державним виконавцем для реалізації в порядку,
встановленому законом.

     Суми, виручені  від  реалізації  оплатно вилученого предмета,
відповідно до статті 28 цього Кодексу передаються колишньому
власникові   з  відрахуванням  витрат,  пов\'язаних  з  проведенням
виконавчих дій.

     Стаття 313. Органи, що виконують постанови про конфіскацію
                 предмета, грошей

     Постанови про конфіскацію предмета, який став знаряддям
вчинення або безпосереднім об\'єктом адміністративного
правопорушення, та грошей, одержаних внаслідок вчинення
адміністративного правопорушення, виконуються державними
виконавцями в порядку, встановленому законом\";

     3) статтю 221 після цифр \"188-1\" доповнити цифрами \"188-13;

     4) пункт  3-2  частини  першої  статті  255  викласти у такій
редакції:

     \"3-2) державні виконавці (статті 51-1, 188-13)\";

     5) частину першу статті  294  після  цифр  \"188-1\"  доповнити
цифрами \"188-13\";

     6) статтю 305 після слів \"який виніс постанову\" доповнити
словами \"та іншими органами державної влади в порядку,
встановленому законом\";

     7) у статті 311 слова \"органом (посадовою особою), який виніс
постанову\" замінити словами \"державним виконавцем\"; 

      у частині першій статті 329 слова \"законодавством Союзу
РСР, цим Кодексом та цивільним процесуальним законодавством\"
замінити словами \"цим Кодексом та іншими законами України\";

     9) у статті 330 слова \"передбаченому цивільним процесуальним
законодавством\" виключити.

     4. У Митному кодексі України ( 1970-12 ) (Відомості Верховної
Ради України, 1992 р., N 16, ст. 203; 1994 р., N 20, ст. 116):

     1) статтю 149 викласти у такій редакції:

     \"Стаття 149. Виконання постанови суду (судді) про конфіскацію

     Постанова суду (судді) про накладення адміністративного
стягнення за порушення митних правил у частині  конфіскації
виконується державним виконавцем в порядку, встановленому законом.

     Предмети, вилучені митним органом України, щодо яких винесена
постанова судді про конфіскацію, передаються державному
виконавцеві.

     У разі коли неможливо конфіскувати предмети, що є
безпосереднім  об\'єктом порушення митних правил, а також предмети
із спеціально виготовленими тайниками, що використовувалися для
прихованого переміщення цих предметів через митний кордон, з осіб,
які  вчинили  порушення   митних   правил,   стягується   вартість
зазначених   предметів  у  порядку,  встановленому  законодавством
України.

     Витрати митного органу України, пов\'язані із зберіганням
предметів,  щодо яких прийнято постанову про конфіскацію, повинні
бути відшкодовані особою, яка вчинила порушення митних правил у
порядку, встановленому законом України\"; 

     2) у  статті  96 слова і цифри \"зазначені у статтях 94 та 149
цього Кодексу, а також предмети контрабанди та предмети із
спеціально   виготовленими  тайниками,  що  використовувалися  для
вчинення контрабанди\" замінити словами і цифрами \"зазначені у
статті 94 цього Кодексу\";

     3) у  статті  99  слова  \"митним  органом  або судом чи\",  \"з
адміністративного  і  виконавчого  провадження\" та слова \"для
цільового  використання  на розбудову державного кордону України у
порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України\" виключити;

     4) назву глави 3 розділу  VIII  після  слів  \"МИТНОГО  ОРГАНУ
УКРАЇНИ\" доповнити словами \"АБО СУДУ\";

     5) у статті 147:

     частини першу   та   другу   після   слів  \"адміністративного
стягнення\" доповнити словами \"у вигляді штрафу\";

     у частині другій слова та цифри \"у випадках, передбачених
статтями 148, 149 цього Кодексу, - через судового виконавця\"
замінити словами і цифрами \"у випадку,  передбаченому статтею 148
цього Кодексу, - через державного виконавця\";

     доповнити статтю  після  частини другої новою частиною такого
змісту:

     \"Постанова суду (судді) про накладення адміністративного
стягнення за порушення митних правил надсилається до виконання
через державного виконавця районного,  міського  (міста  обласного
значення), районного у місті відділу державної виконавчої служби\".

     У зв\'язку  з  цим частини третю і четверту вважати відповідно
частинами четвертою і п\'ятою;

     у частині  п\'ятій  слова  \"передбаченого  частиною   третьою\"
замінити словами \"передбаченого частиною четвертою\";

     6) у статті 148:

     назву статті  після  слів  \"митного органу України\" доповнити
словами \"або суду\";

     частину першу після слів \"надіслання їй постанови\"  доповнити
словами \"митного органу України або судді\";

     частину третю викласти у такій редакції:

     \"У разі  коли  штраф  не  буде  сплачено  в  установлені цією
статтею строки,  постанова митного органу України та суду  (судді)
надсилається для примусового виконання районному,  міському (міста
обласного  значення),  районному   у   місті   відділу   державної
виконавчої служби\";

     частину четверту   після   слів   \"Постанова  митного  органу
України\" доповнити словами \"або судді\" і після слів \"повертається
до митного органу України\" доповнити словами \"або до суду\".

     5. У Кодексі про шлюб та сім\'ю України ( 2006-07 ) (Відомості
Верховної  Ради  УРСР, 1969 р., додаток до N 26, ст. 204; 1987 р.,
N  8,  ст.  149;  1991  р.,  N 9, ст. 89; Відомості Верховної Ради
України, 1992 р., N 36, ст. 528; 1996 р., N 7, ст. 26):

     1)  у  частині  п\'ятій  статті 65 слова та цифри \"статтею 417
Цивільного процесуального кодексу України\" замінити словами
\"Законом України \"Про виконавче провадження\" ( 606-14 ); 

     2) частину першу статті 82 доповнити словами \"а з  осіб,  які
працюють  за контрактом в іноземних державах, - не менше двадцяти
п\'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на кожну
дитину\";

     3) у статті 93:

     частину другу  після  слова  \"відповідача\"  доповнити словами
\"або якщо відповідач працював за контрактом в іноземній державі\";

     частину третю доповнити словами \"а для осіб, які працювали за
контрактом   в   іноземній  державі, - виходячи з розміру ста
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на час проведення
розрахунків\";

     у частині   четвертій  слова  \"судовим  виконавцем\" замінити
словами \"державним виконавцем\".

     6. У Кодексі законів про працю України ( 322-08 )  (Відомості
Верховної Ради УРСР,  1971 р.,  додаток до N 50, ст. 375; 1987 р.,
N 8,  ст.  149;  Відомості Верховної Ради України,  1992 р., N 22,
ст. 302; 1995 р., N 28, ст. 204):

     1) частину третю статті 128 доповнити реченням такого змісту:
\"У цих випадках розмір відрахувань із  заробітної  плати  не  може
перевищувати сімдесяти відсотків\";

     2) у статті 230:

     перше речення частини другої викласти у такій редакції:

     \"У посвідченні вказуються найменування органу, який виніс
рішення щодо трудового спору, дати прийняття і видачі та номер
рішення, прізвище, ім\'я, по батькові та адреса стягувача,
найменування та адреса боржника,  номери його рахунків  у  банках,
рішення   по суті спору, строк пред\'явлення посвідчення до
виконання\";

     у частині четвертій  слова \"до районного  (міського) суду,
судовий виконавець\" замінити словами \"до районного, міського
(міста обласного значення),  районного у місті  відділу  державної
виконавчої служби, державний виконавець\";

     частину п\'яту виключити.

     7. У  Законі  України  \"Про  судоустрій  України\" ( 2022-10 )
(Відомості Верховної Ради УРСР, 1981 р., додаток до N 24, ст. 357;
Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 26, ст. 204):

     1) розділ IV викласти у такій редакції:

                            \"Розділ IV
                     ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ

     Стаття 64. Обов\'язковість судових рішень

     Судові рішення ухвалюються судами іменем України.

     Судові рішення, що набрали законної сили, є обов\'язковими для
виконання на території України.

     Обов\'язковість виконання  на  території  України рішень судів
іноземних держав  визначається  міжнародними  договорами  України,
згода на обов\'язковість яких надана Верховною Радою України. 

     Примусове виконання судових рішень, перелік яких встановлено
законом, покладається на районні, міські (міста обласного
значення),  районні  у містах відділи державної виконавчої служби,
які входять до системи органів Міністерства юстиції України.

     Невиконання судових рішень тягне за  собою  відповідальність,
передбачену законом\";

     2) пункт  5  частини  другої  статті  19 та пункт 5 статті 26
виключити.

     8. У Законі України \"Про  заставу\"  (  2654-12  )  (Відомості
Верховної Ради України,  1992 р.,  N 47,  ст.  642; 1994 р., N 27,
ст. 223;  1995 р.,  N 1, ст. 3; 1996 р., N 2, ст. 3; 1998 р., N 2,
ст. 3, N 42, ст. 259):

     1) у частині сьомій  статті  20  слова  \"судовим  виконавцем\"
замінити словами \"державним  виконавцем\", а останнє речення
виключити;

     2) частину  першу  статті  21   після   слова   \"провадиться\"
доповнити словами \"спеціалізованими організаціями\";

     3) у частині другій статті 25 слова і цифри \"а у разі, коли
покупцем є фізична особа або юридична особа, у майні якої частка
державної власності не перевищує 25 відсотків,  - до  відповідного
позабюджетного фонду приватизації\" виключити.

     9. У  Законі  України  \"Про  нотаріат\" ( 3425-12 ) (Відомості
Верховної Ради України,  1993 р.,  N 39,  ст. 383; 1998 р., 35,
ст. 241; 2000 р., N 32, ст. 257):

     1) статті 89 і 91 викласти у такій редакції:

     \"Стаття 89. Зміст виконавчого напису

     У виконавчому написі повинні зазначатися:

     дата (рік,  місяць,  число) його вчинення,  посада, прізвище,
ім\'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;

     найменування та адреса стягувача;

     найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце
роботи (для громадян),  номери рахунків в  установах  банків  (для
юридичних осіб);

     строк, за який провадиться стягнення;

     суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають
витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до
стягнення;

     розмір плати,  сума державного мита, сплачуваного стягувачем,
або мита, яке підлягає стягненню з боржника;

     номер, за яким виконавчий напис зареєстровано.

     Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса\";

     \"Стаття 91. Строк пред\'явлення виконавчого напису

     Виконавчий напис, за яким стягувачем або боржником є
громадянин, може бути пред\'явлено до примусового виконання
протягом  трьох років, а з усіх інших вимог - протягом одного року
з моменту вчинення виконавчого напису, якщо законом не встановлено
інших строків.

     Поновлення пропущеного строку для пред\'явлення виконавчого
напису здійснюється відповідно  до Закону України \"Про виконавче
провадження\" ( 606-14 );

     2) у статті 90 слова \"цивільним процесуальним  законодавством
України  для  виконання  судових рішень\" замінити словами \"Законом
України \"Про виконавче провадження\" ( 606-14 ).

     10. Статтю  6  Закону  України \"Про страхування\" ( 85/96-ВР )
(Відомості Верховної Ради України, 1996 р., N 18, ст. 78; 1998 р.,
N 2,  ст. 4, N 11-12, ст. 50; 1999 р., N 4, ст. 35; 2000 р., N 19,
ст.  143,  N 27, ст. 213, N 38, ст. 318) після пункту 29 доповнити
новим пунктом такого місту:

     \"30) обов\'язкове державне страхування державних виконавців\".

     У зв\'язку з цим пункти 30, 31, 32 вважати відповідно пунктами
31, 32, 33.

     (  Пункт  11  розділу I втратив чинність на  підставі  Закону
N 2121-III ( 2121-14 ) від 07.12.2000 )

     12. Статтю 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня
1993 року N 7-93 ( 7-93 ) \"Про державне мито\" (Відомості Верховної
Ради України,  1993 р.,  N 13,  ст.  113, N 26, ст. 281, N 49,
ст. 459;  1994 р.,N 28,  ст.241,  N 29, ст.257, N 33, ст. 300;
1995 р.,  N 13,  ст.  85,  N 14, ст.  90; 1996 р., N 9, ст.43,  N
41,  ст. 192, N 52, ст. 306; 1997 р., N 6, ст. 46, N 9, ст.  70,
N 18,  ст.  131;  2000 р., N 19, ст. 143, N 29, ст. 232) доповнити
пунктом 43 такого змісту:

     \"43) відділи державної виконавчої служби - за позовами, з
якими вони звертаються до суду та арбітражного суду, в усіх
справах,  пов\'язаних  із  захистом  майнових  інтересів фізичних і
юридичних осіб, держави, а також з проведення аукціонів\".

     13. Частину третю статті 26 Закону України \"Про оплату праці\"
( 108/95-ВР  ) (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., N 17,
ст.  121) доповнити реченням такого змісту: \"У цих випадках розмір
відрахувань   із   заробітної   плати   не  може  перевищувати  70
відсотків\".

     14. Пункт 2 статті 29  Закону  України  \"Про  підприємства  в
Україні\" ( 887-12 ) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 24,
ст. 272;  Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 11, ст. 83;
1995 р., N 14,  ст. 90, ст. 93; 2000 р., N 35, ст. 282) після слів
\"аудиторським  організаціям\" доповнити словами  \"і  державним
виконавцям\".

     II. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

 Президент України                                   Л.КУЧМА

 м. Київ, 19 жовтня 2000 року
          N 2056-III