N 10-16-721 від 22.01.99
     м.Київ

 vd990122 vn10-16-721

     Склад витрат підприємств житлового господарства, затверджений
постановою Кабінету  Міністрів  України  від  22.06.98  р.  N  939
( 939-98-п ),  стосується  житлових  приміщень  і враховується при
розрахунку квартирної плати.  Нормативного акта,  який би визначав
склад витрат на утримання нежитлових приміщень, на цей час немає.
     Згідно з ч.2 ст.19 Закону України \"Про оренду  державного  та
комунального майна\"  (  2269-12  )  методика розрахунку,  граничні
розміри та порядок використання орендної плати  для  об\'єктів,  що
перебувають  у  комунальній власності (в тому числі для нерухомого
майна),  визначаються органами місцевого самоврядування.  В  такій
методиці  потрібно  передбачити  пункт  щодо компенсації орендарем
витрат на утримання орендованого майна.
     У разі,  коли  органи  місцевого  самоврядування не розробили
свою методику для розрахунку плати за оренду  комунального  майна,
можна  використовувати  Методику розрахунку і порядок використання
плати за оренду державного майна,  затверджену постановою КМУ  від
04.10.95  р.  N  786  (  786-95-п  ),  якщо відповідне рішення про
використання цієї методики прийме комунальний власник.  При  цьому
орендар   компенсує  лише  ті  реальні  витрати  орендодавця,  які
стосуються орендованого приміщення.

 Заступник голови фонду                                   С.Глушко

 Надруковано: \"Урядовий кур\'єр\", 16 березня 1999 року, N 48

( Із змінами, внесеними згідно з Указом Президента
          N 399/2000 від 09.03.2000 )

     З метою  створення  умов  для ефективного використання землі,
стимулювання підприємницької діяльності,  заохочення інвестицій та
відповідно   до   пункту   4   розділу  XV  \"Перехідні  положення\"
Конституції України ( 254к/96-ВР )  п о с т а н о в л я ю:

     1. Запровадити        продаж        земельних         ділянок
несільськогосподарського  призначення,  що перебувають у державній
або комунальній власності.

     2. Установити,  що об\'єктами  купівлі-продажу  відповідно  до
цього  Указу  є  земельні  ділянки,  на  яких  знаходяться об\'єкти
нерухомого майна,  в тому числі об\'єкти незавершеного  будівництва
та законсервовані об\'єкти, що приватизовані (відчужені) відповідно
до законодавства України.

     3. Дія цього Указу не поширюється на:

     земельні ділянки,   надані   у  користування  та  передані  у
власність громадянам України із земель, що перебувають у державній
або  комунальній  власності,  для  ведення  особистого  підсобного
господарства,  будівництва  та  обслуговування  жилого  будинку  і
господарських   будівель,   дачного   і   гаражного   будівництва,
садівництва,  а також громадянам і юридичним  особам  України  для
ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

     земельні ділянки,  що перебувають у державній або комунальній
власності  і  не  можуть  бути  передані  у колективну та приватну
власність  відповідно  до  статті  4  Земельного  кодексу  України
( 561-12 ).

     4. Установити,    що     продавцями     земельних     ділянок
несільськогосподарського призначення є:

     щодо земель комунальної власності - сільські, селищні, міські
ради або уповноважені ними органи;

     щодо земель державної власності - районні,  обласні, Київська
і Севастопольська міські державні  адміністрації,  Рада  міністрів
Автономної  Республіки Крим.  Рішення про продаж земельних ділянок
зазначені  органи  виконавчої  влади   приймають   за   попереднім
погодженням цих питань на сесіях відповідних рад.

     5. Покупцями   земельних   ділянок   несільськогосподарського
призначення можуть бути:
     громадяни України   -  суб\'єкти  підприємницької  діяльності;
     юридичні особи України.

     Земельна ділянка  несільськогосподарського  призначення  може
придбаватися одним покупцем,  а також кількома покупцями у спільну
сумісну або у спільну часткову власність.

     6. Установити,  що  земельні ділянки несільськогосподарського
призначення продаються покупцям,  яким належать об\'єкти нерухомого
майна, що розташовані на такій земельній ділянці.

     7. Земельні ділянки несільськогосподарського призначення,  що
підлягають  продажу,  щорічно  визначаються   у   переліку,   який
затверджується радами або уповноваженими ними органами,  місцевими
державними адміністраціями,  Радою міністрів Автономної Республіки
Крим.

     На підставі   затвердженого   щорічного  переліку  відповідні
місцеві державні органи земельних ресурсів  розробляють  технічний
паспорт кожної земельної ділянки, в якому зазначається її правовий
режим,  кількісні та якісні  характеристики,  а  також  проект  її
відведення.

     Положення про    технічний    паспорт    земельної    ділянки
несільськогосподарського  призначення,   яка   підлягає   продажу,
затверджується Державним комітетом України по земельних ресурсах.

     8. Громадяни   -   суб\'єкти   підприємницької  діяльності  та
юридичні особи України, заінтересовані у купівлі земельних ділянок
несільськогосподарського   призначення,   подають  до  відповідної
сільської,  селищної,  міської ради або уповноваженого нею органу,
місцевої   державної   адміністрації,  Ради  міністрів  Автономної
Республіки Крим заяву (клопотання)  установленого  зразка.  Зразок
заяви  (клопотання) та порядок її подання затверджуються Кабінетом
Міністрів України.
     Сільська, селищна,  міська  рада або уповноважений нею орган,
місцева  державна   адміністрація,   Рада   міністрів   Автономної
Республіки  Крим  у  місячний  строк  від  дня  надходження  заяви
(клопотання)  приймає  рішення  про   продаж   земельної   ділянки
несільськогосподарського призначення або про відмову в ньому.
     Продавець має право відмовити покупцеві у  продажу  земельної
ділянки несільськогосподарського призначення в разі:
     неподання документів,  необхідних для прийняття рішення  щодо
продажу  земельної  ділянки  несільськогосподарського призначення;
     виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;
     якщо стало  відомо,  що  стосовно покупця порушена справа про
банкрутство або про припинення діяльності юридичної особи.

     9. Рішення   сільської,   селищної,    міської    ради    або
уповноваженого нею органу,  місцевої державної адміністрації, Ради
міністрів Автономної Республіки Крим  є  підставою  для  укладення
договору            купівлі-продажу     земельної          ділянки
несільськогосподарського призначення між покупцем і продавцем.

     Організацію купівлі-продажу         земельних         ділянок
несільськогосподарського  призначення  здійснюють місцеві державні
органи земельних ресурсів.

     Договір купівлі-продажу           земельної           ділянки
несільськогосподарського    призначення   підлягає   нотаріальному
посвідченню і є підставою для оформлення  відповідного  державного
акта на право власності на цю земельну ділянку.

     10. Вартість   земельної   ділянки   несільськогосподарського
призначення визначається Державним комітетом України по  земельних
ресурсах  або  його  органами  на  місцях  на  підставі експертної
грошової оцінки.

     Оплата вартості  земельної  ділянки  несільськогосподарського
призначення  може  здійснюватися за згодою сторін із розстроченням
платежу.

     11. Право власності  на  придбану  земельну  ділянку  виникає
після одержання державного акта на право власності на землю,  який
видається  покупцеві  за  умови  сплати  ним  вартості   придбаної
земельної ділянки.

     За видачу   державного  акта  на  право  власності  на  землю
справляється  плата  в  порядку  та  розмірах,   що   визначаються
Кабінетом Міністрів України.

     Державний акт   на  право  власності  на  землю  реєструється
місцевими державними органами земельних ресурсів. Форму державного
акта  на  право  власності  на  землю затверджує Кабінет Міністрів
України.

     12. Кошти,   одержані   від   продажу    земельних    ділянок
несільськогосподарського  призначення,  що перебувають у державній
або  комунальній власності, зараховуються відповідно до Державного
бюджету  України  або  на  спеціальні  бюджетні  рахунки  рад,  на
території  яких  знаходяться  придбані земельні ділянки. ( Частина
перша  статті  12 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента
N 399/2000 від 09.03.2000 )

     (  Частину  другу  статті  12  виключено  на  підставі  Указу
Президента  N  399/2000  від  09.03.2000 ) Для компенсації витрат,
пов\'язаних    з    організацією    продажу    земельних    ділянок
несільськогосподарського    призначення,   на   рахунки   місцевих
державних  органів  земельних  ресурсів зараховується 10 відсотків
вартості   проданих   земельних  ділянок  несільськогосподарського
призначення, що перебували у державній або комунальній власності.

     13. Спори,  що виникають у процесі продажу земельних  ділянок
несільськогосподарського призначення,    вирішуються   судом   або
арбітражним  судом  у  встановленому  порядку  відповідно  до   їх
компетенції.

     14. Кабінету  Міністрів України в місячний строк:

     затвердити зразок заяви  (клопотання)  про  продаж  земельної
ділянки  несільськогосподарського  призначення  та порядок подання
такої заяви (клопотання);

     затвердити форму державного акта на право власності на землю,
що      видаватиметься      власникам      земельних       ділянок
несільськогосподарського призначення;

     визначити порядок та розміри плати, що справляється за видачу
державного акта на право власності на землю.

     15. Державному  комітету  України   по   земельних   ресурсах
затвердити  у  двотижневий  строк  положення про технічний паспорт
земельної  ділянки   несільськогосподарського   призначення,   яка
підлягає продажу.

     16. Покласти  на  Кабінет Міністрів України надання офіційних
роз\'яснень щодо цього Указу.

     17. Цей  Указ  набирає  чинності  в  порядку,   передбаченому
пунктом 4 розділу XV \"Перехідні положення\" Конституції України.

 Президент України                                      Л.КУЧМА

 м. Київ, 19 січня 1999 року
          N 32/99

від 23 березня 1995 р. N 213
                           Київ

       ( Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ
         N 864  ( 864-95-п )  від 31.10.95
         N 525  ( 525-97-п )  від 30.05.97 )  

     На  виконання  статті  6  Указу  Президента  України  від  10
листопада 1994 р.  N 666 ( 666/94 ) \"Про невідкладні  заходи  щодо
прискорення   земельної  реформи  у  сфері  сільськогосподарського
виробництва\" Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:

     1.    Затвердити    Методику    грошової    оцінки     земель
сільськогосподарського  призначення  та  населених   пунктів    як
тимчасову (додається).

     2.  Державному  комітетові  по  земельних  ресурсах  разом  з
Міністерством сільського господарства і  продовольства,  Державним
комітетом у  справах  містобудування  і  архітектури,  Українською
академією аграрних  наук  у  місячний  термін  затвердити  Порядок
грошової  оцінки  земель  сільськогосподарського  призначення   та
населених пунктів.

     3. Державному комітетові по земельних ресурсах,  Міністерству
сільського  господарства  і  продовольства,    Уряду    Автономної
Республіки Крим і  облвиконкомам  разом  з  Українською  академією
аграрних наук провести до 1 липня 1995  р.  на  основі  зазначеної
Методики грошову оцінку земель сільськогосподарського  призначення
в  Автономній  Республіці  Крим,  областях,  їх   кадастрових    і
адміністративних районах та сільськогосподарських підприємствах.

     4.  Державному  комітетові  у  справах    містобудування    і
архітектури, Державному комітетові по земельних ресурсах  разом  з
міськвиконкомами провести до 1 жовтня 1995 р. з  метою  виробничої
апробації грошову оцінку земель міст Одеси, Чернігова, Броварів та
смт.  Ланівців Тернопільської області.

     5. Міністерству фінансів профінансувати витрати, пов\'язані  з
грошовою  оцінкою  земель,  за  рахунок  коштів,  передбачених   у
Державному бюджеті України на 1995 рік.

     Виконуючий обов\'язки
     Прем\'єр-міністра України         Є. МАРЧУК

              Міністр
     Кабінету Міністрів України       В. ПУСТОВОЙТЕНКО

     Інд.22

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                           постановою Кабінету Міністрів України
                            від   23 березня  1995 р. N 213

                             МЕТОДИКА
          грошової оцінки земель сільськогосподарського
                 призначення та населених пунктів
                           (тимчасова)

                      I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

     1. Грошова  оцінка  земель  здійснюється  з метою регулювання
відносин при передачі землі у власність,  спадщину,  під  заставу,
при даруванні,  купівлі-продажу земельної ділянки та права оренди,
визначенні  ставок  земельного  податку,   ціноутворенні,   обліку
сукупної вартості основних засобів виробництва, визначенні розміру
внеску  до  статутних  фондів  акціонерних  товариств,  об\'єднань,
кооперативів.

     2.  Інформаційною  базою  для    грошової    оцінки    земель
сільськогосподарського  призначення   є    матеріали    державного
земельного кадастру (кількісна  і  якісна  характеристика  земель,
бонітування  грунтів,  економічна  оцінка    земель),    матеріали
внутрігосподарського  землевпорядкування,  а   земель    населених
пунктів - їх генеральні плани та  проекти  планування  і  забудови
населених пунктів, матеріали економічної оцінки території.

                    II. ГРОШОВА ОЦІНКА ЗЕМЕЛЬ
                СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

     3. Грошова оцінка земель  сільськогосподарського  призначення
(далі - земель) провадиться окремо по  орних  землях,  землях  під
багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами  за
рентним  доходом,  який    формується    залежно    від    якості,
місцерозташування і економічної оцінки земель.

     4. Грошова оцінка земель здійснюється послідовно по: Україні,
Автономній  Республіці  Крим    і    областях,    кадастрових    і
адміністративних  районах,  сільськогосподарських   підприємствах,
окремих земельних ділянках.

     5. В  основу  розрахунку  грошової  оцінки  земель  кладеться
рентний доход, який створюється при виробництві зернових культур і
визначається за даними економічної  оцінки  земель,  проведеної  в
1988 році.

                 Грошова оцінка земель по Україні

     6.  Для  визначення  грошової  оцінки  земель   по    Україні
розраховується диференціальний рентний доход  з  орних  земель  за
економічною оцінкою по виробництву зернових культур (у  центнерах)
за формулою:

             Рдн = (У х Ц - 3 - 3 х Кнр) : Ц,       (1)

     де Рдн - диференціальний рентний доход з гектара орних земель
(у центнерах);
   У   - урожайність зернових з гектара (у центнерах);
   Ц   - ціна реалізації центнера зерна;
   З   - виробничі затрати на гектар;
   Кнр - коефіцієнт норми рентабельності.

     7.  Крім  диференціального  рентного  доходу,  в   сільському
господарстві створюється абсолютний рентний доход.

     8.  Загальний  рентний    доход    обчислюється    як    сума
диференціального та абсолютного рентних доходів.

     9.  Диференціальний  рентний  доход  з  гектара  земель   під
багаторічними насадженнями,  природними  сіножатями  і  пасовищами
розраховується на  основі  співвідношень  диференціальних  рентних
доходів цих угідь і рентного доходу на орних землях за економічною
оцінкою по виробництву зернових культур за формулою:

                           Рдн х Рд (б) (с) (п)
           Рдн (б) (с) (п) = -------------------      (2)
                                    Рд

     де Рдн (б) (с) (п) - диференціальний рентний доход з  гектара
земель під багаторічними насадженнями (б),  природними  сіножатями
(с) і пасовищами (п) (у центнерах);
     Рдн - диференціальний рентний доход з гектара орних земель (у
центнерах);
     Рд (б) (с)  (п)-  диференціальний  рентний  доход  з  гектара
земель під багаторічними насадженнями (б),  природними  сіножатями
(с)  і  пасовищами  (п)  за  економічною   оцінкою    земель    (у
карбованцях);
     Рд -  диференціальний рентний доход з гектара орних земель за
економічною оцінкою   по   виробництву   зернових    культур    (у
карбованцях).

     10. Грошова оцінка орних  земель,  земель  під  багаторічними
насадженнями,  природними  сіножатями  і  пасовищами  по   Україні
визначається як добуток річного  рентного  доходу  за  економічною
оцінкою по виробництву зернових культур, ціни на зерно  і  терміну
його капіталізації за формулою:

                Гоз = Рздн х Ц х Тк,              (3)
     де Гоз - грошова оцінка гектара орних земель, земель під
            багаторічними насадженнями, природними
            сіножатями, пасовищами по Україні (у карбованцях)
   Рздн   - загальний рентний доход на орних землях, землях під
            багаторічними насадженнями, природними сіножатями
            і пасовищами по Україні  (у центнерах);
   Ц      - ціна центнера зерна (у карбованцях);
   Тк     - термін капіталізації рентного доходу (в роках), який
            встановлюється на рівні 33 років.

       Грошова оцінка земель по Автономній Республіці Крим,
      областях та їх кадастрових і адміністративних районах

     11. Диференціальний рентний доход на орних землях, землях під
багаторічними насадженнями, природними сіножатями і  пасовищами  в
Автономній  Республіці  Крим,  областях  та  їх   кадастрових    і
адміністративних районах обчислюється за формулою:

                        Рдн(у) х Рд(р)
              Рдн (р) = --------------           (4)
                            Рд(у)

     де Рдн (р)- диференціальний рентний  доход  з  гектара  орних
земель,  земель  під  багаторічними    насадженнями,    природними
сіножатями і пасовищами по відповідному регіону р) (у центнерах);

     Рдн(у)  -  диференціальний  рентний  доход  з  гектара  орних
земель,  земель  під  багаторічними    насадженнями,    природними
сіножатями і пасовищами по Україні (у) (у центнерах);

     Рд (р) - диференціальний рентний доход за економічною оцінкою
по виробництву  зернових  культур  на  орних  землях,  землях  під
багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами  за
оцінкою цих угідь по відповідному регіону (р) (у карбованцях);

     Рд(у) - диференціальний рентний доход за економічною  оцінкою
по виробництву  зернових  культур  на  орних  землях,  землях  під
багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами  за
оцінкою цих угідь по Україні (у) (у карбованцях).

     12. До  диференціального  рентного  доходу  з  гектара  орних
земель,  земель  під  багаторічними    насадженнями,    природними
сіножатями і пасовищами,  визначеного  за  формулою  4,  додається
абсолютний  рентний  доход  (постійна  величина,  встановлена   по
Україні на гектар угідь, - 1,6 центнера).

     13.  Грошова  оцінка  гектара  орних  земель,   земель    під
багаторічними насадженнями,  природними  сіножатями  і  пасовищами
визначається за формулою 3 і вихідними даними регіонів.

     Грошова оцінка земель сільськогосподарських підприємств

     14. Грошова оцінка земель  колективних  сільськогосподарських
підприємств,        сільськогосподарських            кооперативів,
сільськогосподарських  акціонерних  товариств,  у    тому    числі
створених    на    базі    радгоспів    та    інших      державних
сільськогосподарських  підприємств  (далі  -  сільськогосподарські
підприємства) обчислюється за формулою 3.

     15. Диференціальний рентний доход на орних землях, землях під
багаторічними насадженнями, природними сіножатями і  пасовищами  в
сільськогосподарських підприємствах обчислюється за формулою:

                      Рдн (р) х Рд (п)
             Рдн (п) =----------------
                         Рд (р)

     де Рдн (п)- диференціальний рентний  доход  з  гектара  орних
земель,  земель  під  багаторічними    насадженнями,    природними
сіножатями і пасовищами в сільськогосподарському підприємстві  (п)
(у центнерах);

     Рдн  (р)-  диференціальний  рентний  доход  з  гектара  орних
земель,  земель  під  багаторічними    насадженнями,    природними
сіножатями  і  пасовищами  по  адміністративному  району  (р)   (у
центнерах);

     Рд (п) - диференціальний рентний доход за економічною оцінкою
по виробництву  зернових  культур  на  орних  землях,  землях  під
багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами  за
оцінкою цих угідь у  сільськогосподарському  підприємстві  (п)  (у
карбованцях);

     Рд (р) - диференціальний рентний доход за економічною оцінкою
по виробництву  зернових  культур  на  орних  землях,  землях  під
багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами  за
оцінкою по адміністративному району (р) (у карбованцях).

     16. До  диференціального  рентного  доходу  з  гектара  орних
земель,  земель  під  багаторічними    насадженнями,    природними
сіножатями  і  пасовищами,  обчисленого  в   сільськогосподарських
підприємствах,  додається  абсолютний  рентний  доход    (постійна
величина, встановлена по Україні на гектар угідь, - 1,6 центнера).

     17. Загальна  грошова  оцінка  земель  сільськогосподарського
підприємства  обчислюється  виходячи  з  грошової  оцінки   одного
гектара  відповідних  угідь  і    їх    площ    у    межах    його
землекористування.

             Грошова оцінка окремої земельної ділянки

     18.  Грошова  оцінка  окремої  земельної  ділянки  (території
сільськогосподарських  угідь,  що  знаходяться  у  власності   або
користуванні юридичних та фізичних осіб)  визначається  на  основі
шкал грошової оцінки агровиробничих груп грунтів.

     19.  Шкали  грошової  оцінки  агровиробничих  груп    грунтів
розраховуються за формулою:

                             Г х Багр
                    Гагр = -----------           ( 6)
                                Б
     де Гагр - грошова  оцінка  агровиробничої  групи  грунтів  (у
карбованцях);
   Багр  - бал бонітету агровиробничої групи грунтів;
   Б     - бал   бонітету   гектара  відповідних   угідь   по
           сільськогосподарському підприємству;
   Г     - грошова   оцінка  гектара  відповідних  угідь   по
           сільськогосподарському       підприємству       (у
           карбованцях).

     20.  Загальна  грошова  оцінка  окремої  земельної    ділянки
визначається сумою добутків площ агровиробничих груп грунтів на їх
грошові оцінки.

           III.  ГРОШОВА ОЦІНКА ЗЕМЕЛЬ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ

     21. Грошова оцінка земель населених пунктів  визначається  за
формулою:
                       В х Нп
                 Цн =  -------   х Кф х Км,        (7)
                         Нк
  де Цн - грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у
          карбованцях);
   В    - норматив витрат на освоєння та облаштування території в
          розрахунку на квадратний метр (у карбованцях);
   Нп   - норма прибутку (6 %);
   Нк   - норма капіталізації (3 %);
   Кф   - коефіцієнт,    який    характеризує    функціональне
          використання  земельної ділянки (під  житлову  та
          громадську  забудову, для промисловості,  транспорту
          тощо);
   Км   - коефіцієнт,   який   характеризує  місцерозташування
          земельної ділянки.

     Норматив витрат на освоєння  та  облаштування  території  (В)
включає капіталовкладення на її інженерну підготовку,  будівництво
головних споруд і магістральних мереж водопостачання, каналізації,
теплозабезпечення,    електропостачання    (включаючи     зовнішнє
освітлення), слабкострумових  пристроїв,  газопостачання,  дощової
каналізації,  вартість  санітарної  очистки,  зелених   насаджень,
вулично-дорожної мережі, міського транспорту, об\'єктів  соціальної
інфраструктури загально- міського значення,  а  також  витрати  на
компенсацію збитків, пов\'язаних із зміною  характеру  використання
території.

     Коефіцієнт,  який  характеризує   місцеположення    земельної
ділянки (Км), обчислюється за формулою:

                Км = Км1 х Км2 х Км3,            (8)

     де Км1 - коефіцієнт, який  характеризує  регіональні  фактори
місцеположення земельної ділянки, зокрема:

     а)  чисельність  населення   та    адміністративний    статус
населеного пункту, його місце в системі розселення;

     б) розміщення  в  межах  населених  пунктів,  розташованих  у
приміських зонах великих міст;

     в) розміщення в межах  населених  пунктів,  що  мають  статус
курортів.

     Км2  -  коефіцієнт,  який  характеризує   зональні    фактори
місцеположення  земельної  ділянки  в  межах  населених   пунктів,
зокрема:

     а) відстань до  загальноміського  центру  населеного  пункту,
концентрованих місць праці, масового відпочинку населення;

     б) розташування в ядрі центру великих і  найбільших  міст  та
інших населених  пунктів,  що  мають  особливо  важливе  історичне
значення, в приморській смузі населених пунктів.

     Км3  -  коефіцієнт,  який  характеризує   локальні    фактори
місцеположення земельної ділянки  за  територіально-планувальними,
інженерногеологічними,                       історико-культурними,
природно-ландшафтними, санітарно-гігієнічними  умовами  та  рівнем
облаштування території.

     22. ( Пункт 22 втратив чинність на підставі  Постанови  КМ
N 525 ( 525-97-п ) від  30.05.97  )  Якщо  грошову  оцінку  земель
несільськогосподарського   призначення    не    проведено,    вона
визначається за формулою:

             Цн = Бн х Пз х Кф х Км, *)                  ( 9 )

     *) Ця   формула  не  застосовується  для  населених  пунктів,
визначених у пункті 4 постанови Кабінету Міністрів України від  23
березня 1995 р. N 213.

де  Цн - грошова оцінка земельної ділянки (у карбованцях);
    Бн - базова   вартість  одного  квадратного  метра  земельної
         ділянки (у карбованцях);
    Пз - площа земельної ділянки (у квадратних метрах);
    Кф - коєфіцієнт,  який характеризує функціональне використання
         земельної ділянки (під житлову  та  громадську  забудову,
         для промисловості, транспорту тощо);
    Км - коефіцієнт, який характеризує місцерозташування земельної
         ділянки.

     Базова вартість  одного  квадратного  метра земельної ділянки
(Бн)   дорівнює   стократному    розміру    земельного    податку,
встановленого    згідно  із  Законом  України \"Про плату за землю\"
( 2535-12 ).
     Якщо земельна  ділянка  несільськогосподарського  призначення
знаходиться за межами населеного пункту,  ціна одного  квадратного
метра її дорівнює десятикратному розміру грошової оцінки ріллі.

     Ціна земельної  ділянки  у  разі  її  продажу визначається на
основі грошової  оцінки  з  урахуванням  поточних  і  стратегічних
завдань  розвитку відповідної території та кон\'юктури ринку і може
бути зменшена,  але не більш  як на 50 відсотків, а у разі продажу
земельної   ділянки   разом   з  розташованими  на  ній  об\'єктами
незавершеного  будівництва  -  на  50-90  відсотків  залежно   від
належності   цих   об\'єктів  до  груп  (перспективних,  звичайних,
безперспективних тощо).
( Розділ III доповнено пунктом 22 згідно з Постановою КМ N 864
( 864-95-п ) від 31.10.95

від 30 травня 1997 р. N 525
                            Київ

     На виконання пункту 3 постанови Верховної Ради України від 19
вересня 1996 р. \"Про порядок введення в дію  Закону  України  \"Про
внесення змін і доповнень до Закону України \"Про плату  за  землю\"
( 379/96-ВР ) Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:

     1. Затвердити     Методику     грошової     оцінки     земель
несільськогосподарського   призначення   (крім   земель  населених
пунктів), (додається).

     2. Державному  комітетові  по  земельних  ресурсах  разом   з
Міністерством    сільського    господарства    і    продовольства,
Міністерством лісового господарства, Державним комітетом у справах
містобудування  і  архітектури,  Державним  комітетом  по  водному
господарству,  Українською академією аграрних наук  у  тримісячний
термін     розробити     Порядок     грошової     оцінки    земель
несільськогосподарського  призначення   (крім   земель   населених
пунктів).

     3. Державному  комітетові по земельних ресурсах разом з Радою
міністрів    Автономної    Республіки    Крим,    обласними     та
Севастопольською  міською державними адміністраціями провести до 1
січня  1999  р.  грошову  оцінку  земель  несільськогосподарського
призначення   (крім   земель   населених  пунктів)  відповідно  до
зазначеної Методики;

     4. Раді міністрів Автономної  Республіки  Крим,  обласним  та
Севастопольській  міській  державним адміністраціям профінансувати
витрати,  пов\'язані   з   проведенням   грошової   оцінки   земель
несільськогосподарського   призначення   (крім   земель  населених
пунктів),  за рахунок коштів,  які надходять від сплати земельного
податку.

     5. Визнати  такою,  що втратила чинність,  постанову Кабінету
Міністрів України від 31 жовтня 1995 р.  N 864 ( 864-95-п  )  \"Про
внесення    доповнень   до   Методики   грошової   оцінки   земель
сільськогосподарського  призначення  та  населених  пунктів\"   (ЗП
України, 1996 р., N 3, ст. 82).

     Прем\'єр-міністр України                        П.ЛАЗАРЕНКО

     Інд.22

                                       ЗАТВЕРДЖЕНО
                           постановою Кабінету Міністрів України
                                 від 30 травня 1997 р. N 525

                             МЕТОДИКА
                      грошової оцінки земель
               несільськогосподарського призначення
                 (крім земель населених пунктів)

                      1. Загальні положення

     1.1. Грошова     оцінка    земель    несільськогосподарського
призначення (крім земель населених пунктів) здійснюється  з  метою
економічного   регулювання   земельних   відносин   при  укладанні
цивільно-правових угод,  передбачених законодавством  України,  та
визначення  розмірів  земельного  податку і проводиться для земель
промисловості, транспорту, зв\'язку, оборони та іншого призначення;
земель    природоохоронного,    оздоровчого,    рекреаційного   та
історико-культурного  призначення;  земель  лісового   і   водного
фондів; земель запасу.

     1.2. Об\'єктами         грошової         оцінки         земель
несільськогосподарського  призначення  є  земельні   ділянки,   що
використовуються  за  функціональним  призначенням  незалежно  від
того, до якої категорії вони віднесені.

     1.3. Інформаційною базою для грошової  оцінки  цих  земель  є
відомості  державних  кадастрів (земельного,  лісового,  водного),
землевпорядної  та  містобудівної   документації,   інвентаризації
земель.

     1.4. В    основу    грошової    оцінки    земель    покладено
капіталізований  рентний  доход,  що  визначається  відповідно  до
функціонального   використання   і   місцерозташування   земельних
ділянок.

             2. Грошова оцінка земель промисловості,
        транспорту, зв\'язку, оборони та іншого призначення

     2.1. В    основу    розрахунку    грошової    оцінки   земель
промисловості,  транспорту, зв\'язку, оборони та іншого призначення
покладено  рентний  доход  від  цільового  використання  земельних
ділянок та здійсненого поліпшення їх облаштування.

     2.2. Грошова  оцінка  земель  промисловості,  транспорту   та
зв\'язку визначається за формулою:

                    Цн = Рпнп х  Тк х Кф х Км,

  де Цн   - грошова  оцінка  одного  квадратного  метра  земельної
            ділянки (у гривнях);

     Рпнп - рентний   доход,   який   створюється   за   рахунок
            облаштування земельної ділянки (у гривнях);

     Тк   - термін    капіталізації    рентного    доходу,    який
            встановлюється на рівні 33 років;

     Кф   - коефіцієнт, який враховує  функціональне  використання
            земельної ділянки;

     Км   - коефіцієнт, який враховує місцерозташування  земельної
            ділянки.

     Коефіцієнт, який враховує місцерозташування земельної ділянки
(Км), обчислюється за формулою:

                          Км =  Кр х Кл,

  де Кр   - коефіцієнт,   який   враховує   регіональні    фактори
            місцерозташування земельної ділянки (віддаленість  від
            центру   адміністративного   району   та   найближчого
            населеного   пункту,   що   має   магістральні   шляхи
            сполучення, входження до приміської зони великих  міст
            тощо);

     Кд   - коефіцієнт,    який    враховує    локальні    фактори
            місцерозташування      земельної      ділянки       за
            територіально-планувальними,   інженерно-геологічними,
            історико-культурними,           природно-ландшафтними,
            санітарно-гігієнічними та іншими умовами.

     2.3. Грошова оцінка земельних  ділянок,  наданих  для  потреб
оборони  та  іншого  призначення,  визначається  з  урахуванням їх
фактичного  використання,  на  основі   положень,   викладених   у
відповідних  розділах  цієї  Методики  і  Методики грошової оцінки
земель сільськогосподарського призначення  та  населених  пунктів,
затвердженої  постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня
1995 р. N 213 ( 213-95-п ).

           3. Грошова оцінка земель природоохоронного,
        оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного
                           призначення

     3.1. Грошова оцінка  земель  природоохоронного,  оздоровчого,
рекреаційного  та історико-культурного призначення визначається за
формулою:

                      Цн =  Е х  Тк х  Кмц,
  де Цн   - грошова  оцінка  одного  квадратного  метра  земельної
            ділянки (у гривнях);

     Е    - нормативний  середньорічний  економічний   ефект   від
            використання  відповідно  земель   природоохоронного,
            оздоровчого,  рекреаційного  та   історико-культурного
            призначення в розрахунку на один  квадратний  метр  (у
            гривнях);

     Тк   - термін  капіталізації   нормативного   середньорічного
            економічного ефекту, який встановлюється на  рівні  33
            років;

     Кмц  - коефіцієнт,  який  характеризує  місцерозташування  та
            цінність земельної ділянки відповідного призначення.

             4. Грошова оцінка земель лісового фонду

     4.1. Грошова    оцінка    лісових   земель   лісового   фонду
визначається за формулою:

                    Цнол = Ел х Тк х К1 х К2,

  де Цнол - грошова оцінка одного гектара лісових земель  лісового
            фонду  певного  типу  лісорослинних  умов   у   певній
            лісорослинній  зоні  та  певній  групі   і   категорії
            захисності лісів (у гривнях);

     Ел   - нормативний  середньорічний  економічний   ефект   від
            використання лісових  земель  лісового  фонду  певного
            типу лісорослинних умов у певній лісорослинній зоні та
            певній  групі  і   категорії   захисності   лісів   (у
            гривнях);

     Тк   - термін  капіталізації   нормативного   середньорічного
            економічного ефекту, який встановлюється на  рівні  50
            років;

     К1   - коефіцієнт,  який  враховує  ефект  від   використання
            природних корисних властивостей лісів;

     К2   - коефіцієнт,  який  враховує  відповідність   фактичної
            лісистості території оптимальній.

     4.2. Коефіцієнт,   який   враховує   ефект  від  використання
природних корисних властивостей лісів (К1) визначається експертним
шляхом.

     4.3. Коефіцієнт,   який   враховує   відповідність  фактичної
лісистості   оптимальній   (К2),   обчислюється   як    відношення
оптимальної лісистості до фактичної.

     4.4. Грошова оцінка нелісових земель лісового фонду,  а також
земель   природоохоронного,    оздоровчого,    рекреаційного    та
історико-культурного  призначення  проводиться на основі положень,
викладених  у  відповідних  розділах  цієї  Методики  і   Методики
грошової   оцінки  земель  сільськогосподарського  призначення  та
населених  пунктів,  затвердженої  постановою  Кабінету  Міністрів
України від 23 березня 1995 р. N 213 ( 213-95-п ).

              5. Грошова оцінка земель водного фонду

     5.1. Грошова  оцінка  земель  під морями,  річками,  озерами,
водосховищами, іншими водоймами здійснюється за формулою:

                  Цн =  Ев х Тк х К1 х К2 х К3,

  де Цн   - грошова оцінка одного  гектара  земель  під  водою  (у
            гривнях);

     Ев   - нормативний  середньорічний  економічний   ефект   від
            використання зазначених земельних ділянок;

     Тк   - термін  капіталізації   нормативного   середньорічного
            економічного ефекту, який встановлюється на  рівні  33
            років;

     К1   - коефіцієнт, який  враховує  місцерозташування  водного
            об\'єкта;

     К2   - коефіцієнт,  який  враховує  якісний  склад  та   його
            екологічне значення;

     К3   - коефіцієнт, який враховує  функціональне  використання
            водного об\'єкта.

     5.2. Землі  під  гідротехнічними та іншими водогосподарськими
спорудами,  землі  островів,  прибережних  захисних   смуг,   смуг
відведення,  берегових смуг водних шляхів оцінюються з урахуванням
їх фактичного  використання,  на  основі  положень,  викладених  у
відповідних  розділах  цієї  Методики  і  Методики грошової оцінки
земель сільськогосподарського призначення  та  населених  пунктів,
затвердженої  постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня
1995 р. N 213.

                 6. Грошова оцінка земель запасу

     6.1. Грошова оцінка земель запасу визначається за угіддями  з
урахуванням  облікових даних державного земельного кадастру:  ліси
та лісовкриті площі - відповідно до розділу 4 цієї  Методики;  під
водою    -    відповідно    до    розділу    5    цієї   Методики;
сільськогосподарські угіддя - відповідно  до  розділу  2  Методики
грошової   оцінки  земель  сільськогосподарського  призначення  та
населених  пунктів,  затвердженої  постановою  Кабінету  Міністрів
України від 23 березня 1995 р. N 213

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 47, ст.642 )

 ( Вводиться в дію Постановою ВР
   N 2655-XII ( 2655-12 ) від 02.10.92, ВВР, 1992, N 47, ст.643 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законами
  N 4035-XII ( 4035-12 ) від 25.02.94, ВВР, 1994, N 27, ст.223
  N 287/94-ВР від 14.12.94, ВВР, 1995, N  1, ст.  3
  N 90/95-ВР  від 14.03.95, ВВР, 1995, N 14, ст. 93
  N 496/95-ВР від 22.12.95, ВВР, 1996, N  2, ст.  3
  N 583/97-ВР від 21.10.97, ВВР, 1998, N  2, ст.  3
  N 82-XIV ( 82-14 ) від 08.09.98, ВВР, 1998, N 42, ст.259
  N 2056-III ( 2056-14 ) від 19.10.2000, ВВР, 2000, N 50, ст.436
  N 2181-III ( 2181-14 ) від 21.12.2000 - набирає чинності
  з 1 квітня 2001 року, ВВР, 2001, N 10, ст.44 )

                             Розділ I

                        ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 1. Поняття застави

     Застава - це спосіб забезпечення зобов\'язань.
     В силу застави кредитор (заставодержатель) має право  в  разі
невиконання  боржником  (заставодавцем)  забезпеченого    заставою
зобов\'язання одержати задоволення з  вартості  заставленого  майна
переважно перед іншими кредиторами.
     Застава виникає в силу договору чи закону.

     Стаття 2. Законодавство України про заставу

     Цим Законом визначаються основні положення про заставу.
     Відносини застави, не передбачені  цим  Законом,  регулюються
іншими актами законодавства України.

     Стаття 3. Застосування застави

     Заставою може бути забезпечена дійсна вимога,  зокрема  така,
що  випливає  з    договору    позики    (банківської    позички),
купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.
     Застава може мати місце щодо вимог, які  можуть  виникнути  у
майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення
заставою таких вимог.
     Застава  має  похідний  характер  від    забезпеченого    нею
зобов\'язання.

     Стаття 4. Предмет застави

     Предметом застави можуть бути майно та майнові права.
     Предметом  застави  може  бути  майно,  яке  відповідно    до
законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на  яке
може бути звернено стягнення.
     Предметом  застави  може  бути  майно,  яке  стане  власністю
заставодавця  після  укладення  договору  застави,  в  тому  числі
продукція, плоди  та  інші  прибутки  (майбутній  урожай,  приплід
худоби тощо), якщо це передбачено договором.
     Предметом застави не можуть  бути  національні  культурні  та
історичні  цінності,  що  перебувають  у  державній  власності   і
занесені  або  підлягають  занесенню   до    Державного    реєстру
національного культурного надбання.
     Предметом застави не можуть бути вимоги, які мають  особистий
характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом.
     Предметом   застави  не  можуть  бути    об\'єкти    державної
власності, приватизація яких заборонена  законодавчими  актами,  а
також майнові комплекси державних підприємств  та  їх  структурних
підрозділів, що знаходяться у процесі  корпоратизації. (  Статтю 4
доповнено   частиною  шостою  згідно  із  Законом  N  4035-12  від
25.02.94 )

     Стаття 5. Застава майна

     Застава  майна  охоплює  його  приналежності  та  невіддільні
плоди, якщо інше не  передбачено  законом  чи  договором.  Застава
майна може включати віддільні плоди  тільки  у випадках,  межах та
порядку, передбачених законом чи договором.
     Застава  майна    може    здійснюватися    шляхом    передачі
товаророзпорядчого документа (коносаменту, складського посвідчення
- варанта тощо) кредиторові.
     Застава цінних паперів може здійснюватись шляхом передачі  їх
заставодержателю або у депозит нотаріальної контори чи банку.

     Стаття 6. Застава майна, що перебуває у спільній власності

     Майно, що перебуває у спільній власності, може бути  передано
в заставу тільки за згодою всіх співвласників.
     Майно, що перебуває у спільній частковій  власності  (частки,
паї), може бути самостійним предметом застави за  умови  виділення
його в натурі.

     Стаття 7. Заміна предмета застави

     Заміна предмета застави може здійснюватися тільки  за  згодою
заставодержателя. Порядок  заміни  предмета  застави  при  заставі
товарів в обороті або у переробці регулюється розділом  III  цього
Закону.

     Стаття 8. Ризик випадкової загибелі предмета застави

     Ризик  випадкової  загибелі  предмета  застави  несе  власник
заставленого майна, якщо інше не передбачено законом чи договором.

     Стаття 9. Володіння заставленим майном

     Законом чи договором передбачається перебування  заставленого
майна  у  володінні  заставодавця,  заставодержателя  або  третьої
особи.

     Стаття 10. Страхування предмета застави

     Заставодержатель  зобов\'язаний  страхувати  передане  в  його
володіння  заставлене  майно,  якщо  це  передбачено  законом   чи
договором.
     Ломбард зобов\'язаний страхувати прийняте в заставу  майно  за
рахунок заставодавця за оцінкою, яка за згодою сторін  проводилась
при прийнятті майна в заставу.
     Заставодавець зобов\'язаний страхувати заставлене  майно,  яке
залишається у його володінні.
     При  настанні  страхового  випадку    заставодержатель    має
переважне  право  задоволення  своїх  вимог  із  суми   страхового
відшкодування.

     Стаття 11. Сторони договору застави

     Сторонами     договору     застави      (заставодавцем      і
заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава.
     Заставодавцем може бути як сам боржник,  так  і  третя  особа
(майновий поручитель).
     Заставодавцем при заставі майна може бути його власник,  який
має право відчужувати заставлене майно на підставах,  передбачених
законом, а також  особа,  якій  власник  у  встановленому  порядку
передав майно і право застави на це майно.
      Державне підприємство, за яким  майно  закріплено  на  праві
повного господарського відання, самостійно здійснює заставу  цього
майна, за винятком  цілісного  майнового  комплексу  підприємства,
його структурних підрозділів,  будівель  і  споруд,  застава  яких
здійснюється  з  дозволу  та  на  умовах,  погоджених  з  органом,
уповноваженим управляти  відповідним  державним  майном.  Відкрите
акціонерне товариство,  створене  у  процесі  корпоратизації,  всі
акції якого перебувають у державній  власності,  здійснює  заставу
належного  йому  майна  за  погодженням   із   засновником   цього
товариства  у  порядку,  передбаченому  для державних підприємств.
(  Статтю  11  доповнено  частиною  четвертою  згідно  із  Законом
N 4035-12 від 25.02.94 )
     З моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного
підприємства або відкритого акціонерного товариства, створеного  в
процесі корпоратизації, застава їх майна  здійснюється  з  дозволу
відповідного  органу  приватизації. ( Статтю 11 доповнено частиною
п\'тою згідно із Законом N 4035-12 від 25.02.94 )

     Стаття 12. Зміст договору застави

     У  договорі  застави  повинно  бути  зазначено   найменування
(прізвище,   ім\'я   та   по   батькові),  місцезнаходження  (місце
проживання) сторін, суть забезпеченої заставою вимоги, її розмір і
строк  виконання  зобов\'язання,  опис  предмета  застави,  а також
будь-які інші умови,  відносно яких за  заявою  однієї  із  сторін
повинна  бути  досягнута  угода.  (  Частина  перша  статті  12  в
редакції Закону N 583/97-ВР від 21.10.97 )
     При  укладанні  договору  застави  за  згодою  сторін  або на
вимогу однієї із сторін може бути проведена аудиторська  перевірка
достовірності та повноти балансу або фінансового стану відповідної
сторони  договору  застави.  ( Статтю 12 доповнено частиною другою
згідно із Законом N 90/95-ВР від 14.03.95 )

     Стаття 13. Форма договору застави

     Договір застави повинен бути укладений у письмовій формі.
     У  випадках,   коли   предметом  застави  є  нерухоме  майно,
транспортні засоби, космічні об\'єкти, договір застави повинен бути
нотаріально  посвідчений  на  підставі відповідних правоустановчих
документів. Нотаріальне посвідчення  договору  застави  нерухомого
майна здійснюється за місцезнаходженням нерухомого майна, договору
застави транспортних засобів та космічних  об\'єктів  -  за  місцем
реєстрації цих засобів та об\'єктів. ( Частина друга статті  13  із
змінами, внесеними згідно із Законом N 287/94-ВР  від 14.12.94,  в
редакції Закону N 583/97-ВР від 21.10.97 )
     Законодавством України може бути передбачено й  інші  випадки
нотаріального посвідчення договору застави.
     Угодою сторін може бути передбачено  нотаріальне  посвідчення
договору застави і в тих випадках, коли це  є  не  обов\'язковим  в
силу законодавства України, але на цьому наполягає одна із сторін.
     Норми   цієї   статті  не  поширюються  на  право  податкової
застави,  що  регулюється  податковим  законодавством. ( Статтю 13
доповнено  частиною  згідно  із Законом N 2181-III ( 2181-14 ) від
21.12.2000 - набирає чинності з 1 квітня 2001 року )

     Стаття 14. Наслідки недотримання вимог щодо форми договору
                застави та його нотаріального посвідчення

     Недотримання  вимог  щодо  форми  договору  застави  та  його
нотаріального посвідчення тягне за собою  недійсність  договору  з
наслідками, передбаченими законодавством України.

     Стаття 15. Реєстрація застав

     Застава нерухомого  майна  підлягає  державній  реєстрації  у
випадках та у порядку, передбачених законом.
     Застава рухомого майна може бути  зареєстрована  на  підставі
заяви  заставодержателя  або  заставодавця  у  Державному  реєстрі
застав рухомого майна (далі -  Державний  реєстр),  ведення  якого
покладається  на  держателя  Державного  реєстру  застав  рухомого
майна.
     Державний   реєстр   застав   рухомого  майна  та  відомості,
занесені  до  нього,  є  відкритими для всіх юридичних та фізичних
осіб.
     Обов\'язки   з  реєстрації  та  нотаріального  посвідчення  не
поширюються на виникнення та зміну  прав  податкової  застави,  що
регулюється  податковим  законодавством.  (  Статтю  15  доповнено
частиною згідно із Законом N 2181-III ( 2181-14 ) від 21.12.2000 -
набирає чинності з 1 квітня 2001 року )
( Стаття 15 в редакції Закону N 583/97-ВР  від  21.10.97;  набирає
чинності з 01.03.99 згідно із Законом  N  82-XIV  (  82-14  )  від
08.09.98 )

     Стаття 15-1. Реєстрація застав рухомого майна

     Порядок ведення  Державного  реєстру  визначається  Кабінетом
Міністрів України.
     Датою реєстрації   застави  рухомого  майна  вважається  дата
внесення відповідного  запису  до  Державного  реєстру.  Запис  до
Державного  реєстру вноситься протягом двох робочих днів з моменту
подання заяви про реєстрацію застави рухомого майна.
     Заява про реєстрацію застави рухомого майна  повинна  містити
тільки такі відомості:
     найменування (прізвище,  ім\'я  та  по  батькові),  адресу  та
номер, що ідентифікує заставодержателя та заставодавця;
     загальний опис предмета застави, який визначається сторонами;
     підпис заявника.
     Держателю Державного реєстру забороняється  вимагати  подання
додаткової  інформації,  що  не  зазначена  у цій статті,  а також
вимагати нотаріального посвідчення такої  заяви  і  перевіряти  її
точність.
     Заставодержатель або    заставодавець,    за   заявою   якого
здійснюється реєстрація застави рухомого майна, за подання у заяві
недостовірної   інформації   несе   відповідальність   згідно   із
законодавством України.
     За заявою заставодержателя до Державного реєстру можуть  бути
внесені зміни щодо предмета застави.
     Реєстрація застави  рухомого майна діє з дати внесення запису
до  Державного  реєстру  до   виконання   забезпеченого   заставою
зобов\'язання  за  умови,  що заставодержатель не подасть заяву про
виключення запису з Державного реєстру або винесення рішення  суду
(арбітражного або     третейського    суду)    щодо    недійсності
забезпеченого   заставою   договору    або    договору    застави.
Заставодержатель  може в будь-який час подати заяву про виключення
запису з Державного реєстру.
     Якщо заставодержатель не подав заяву про виключення запису  з
Державного реєстру чи продовження терміну реєстрації,  відповідний
запис зберігається протягом п\'яти років з дати внесення запису  до
Державного  реєстру.  Заставодержатель  може продовжити термін дії
реєстрації  застави  рухомого  майна  в  будь-який  час   протягом
останнього року дії такої реєстрації на наступні п\'ять років після
закінчення попередніх п\'яти років дії реєстрації.
     Після виконання   зобов\'язання,    забезпеченого    заставою,
заставодержатель  на  письмову вимогу заставодавця протягом десяти
днів  зобов\'язаний  подати  до  Державного   реєстру   заяву   про
виключення  з  Державного  реєстру  запису  про  реєстрацію  такої
застави.  У разі невиконання  заставодержателем  своїх  обов\'язків
щодо  подання  заяви  про виключення  запису  з Державного реєстру
заставодержатель відшкодовує заставодавцю збитки, спричинені таким
невиконанням.
     За внесення   запису   до   Державного  реєстру  справляється
відповідна плата,  крім випадків, коли такий запис здійснюється за
заявою державного органу.
     Завірені держателем  Державного  реєстру  витяги з Державного
реєстру, що свідчать про внесення запису до Державного реєстру або
про  відсутність  такого  запису,  надаються  за запитом будь-якої
фізичної або юридичної особи за відповідну плату,  крім  випадків,
коли   такий  запит  подається  державними  органами  в  межах  їх
компетенції.
     Державні податкові органи України можуть подати до  держателя
Державного   реєстру  заяву  про  внесення  запису  про  наявність
податкових вимог  до  платників  податків,  які  порушують  вимоги
податкового законодавства.
     Держатель Державного реєстру,  а також його посадові особи за
порушення порядку ведення Державного реєстру,  а також за  надання
недостовірної   інформації   несуть   відповідальність  згідно  із
законодавством України.
( Закон доповнено статтею 15-1 згідно із Законом N  583/97-ВР  від
21.10.97; набирає чинності з 01.03.99 згідно із Законом  N  82-XIV
( 82-14 ) від 08.09.98 )

     Стаття 16. Момент виникнення права застави

     Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а
в разі,  коли  договір  підлягає  нотаріальному  посвідченню  -  з
моменту нотаріального посвідчення  цього  договору.  Якщо  предмет
застави відповідно до закону чи  договору  повинен  знаходитись  у
заставодержателя, право застави виникає  в  момент  передачі  йому
предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено  до  укладення
договору, - то з моменту його укладення.
     У разі коли  предметом застави  є  рухоме  майно,  реєстрація
застави не пов\'язується з моментом виникнення права застави.
(  Статтю  16  доповнено  частиною  другою  згідно  із  Законом  N
583/97-ВР від 21.10.97; набирає  чинності  з  01.03.99  згідно  із
Законом N 82-XIV ( 82-14 ) від 08.09.98 )

     Стаття 17. Право розпорядження заставленим майном

     Заставодавець  зберігає  право   розпорядження    заставленим
майном, якщо інше не передбачено законом чи договором.
     Заставодавець може відчужувати  заставлене  майно  тільки  за
згодою заставодержателя за умови переходу до  нового  заставодавця
основного боргу, забезпеченого заставою.

     Стаття 18. Наступні застави заставленого майна

     Наступні застави вже заставленого майна допускаються в  разі,
якщо інше не передбачено законом і попередніми договорами застави.
     Якщо предметом  застави  стає  майно,  яке  вже  є  заставним
забезпеченням  іншого  зобов\'язання  (боргу),    заставне    право
попереднього  заставодержателя   (попередніх    заставодержателів)
зберігає силу.
     Вимоги  заставодержателя,  у  якого  право  застави   виникло
пізніше, задовольняються з вартості предмета застави після повного
забезпечення вимог  попередніх  заставодержателів  крім  випадків,
передбачених частиною п\'ятою цієї статті. ( Частина  третя  статті
18 із  змінами,  внесеними  згідно  із  Законом  N  583/97-ВР  від
21.10.97; зміни набирають чинності з 01.03.99 згідно із Законом  N
82-XIV ( 82-14 ) від 08.09.98 )
     Заставодавець    зобов\'язаний    повідомити    кожного     із
заставодержателів про всі попередні застави, а також про  характер
та розмір забезпечених цими заставами  зобов\'язань.  Заставодавець
зобов\'язаний відшкодувати збитки, що виникли у  будь-кого  з  його
заставодержателів внаслідок невиконання ним цього зобов\'язання.
     Якщо  предметом  застави  є  рухоме  майно,  заставодержатель
зареєстрованої застави має переважне право на задоволення вимог із
заставленого  майна  перед   заставодержателями   незареєстрованих
застав та  заставодержателями  застав,  які зареєстровані пізніше.
Заставодержателі застав одного і того ж майна,  що зареєстровані в
один день,  мають рівні права на задоволення вимог із заставленого
майна.  Переважне  право  у  задоволенні  вимог  із   заставленого
рухомого майна визначається на підставі дати реєстрації застави та
дати реєстрації змін щодо предмета застави в частині цих змін.
(  Статтю  18  доповнено  частиною  п\'ятою  згідно  із  Законом  N
583/97-ВР від 21.10.97; набирає  чинності  з  01.03.99  згідно  із
Законом N 82-XIV ( 82-14 ) від 08.09.98 )

     Стаття 19. Вимоги заставодержателя, що задовольняються
                за рахунок заставленого майна

     За рахунок  заставленого  майна  заставодержатель  має  право
задовольнити свої вимоги в  повному  обсязі,  що  визначається  на
момент фактичного задоволення, включаючи  проценти,  відшкодування
збитків,  завданих  прострочкою  виконання    (а    у    випадках,
передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати
на утримання заставленого майна, а  також  витрати  на  здійснення
забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не  передбачено  договором
застави.

     Стаття 20. Звернення стягнення на заставлене майно

     Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет
застави  в  разі,  якщо  в  момент  настання  терміну    виконання
зобов\'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано,  якщо
інше не передбачено законом чи договором.
     При припиненні (реорганізації,  ліквідації)  юридичної  особи
заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на
заставлене  майно  незалежно  від  настання    строку    виконання
зобов\'язання, забезпеченого заставою.
     При частковому  виконанні  боржником  забезпеченого  заставою
зобов\'язання застава зберігається в початковому обсязі.
     Якщо предмет одного договору застави складають дві або більше
речей (два чи більше прав), стягнення може бути  звернено  на  всі
ці  речі  (права)  або на будь-яку з речей (на будь-яке з прав) за
вибором заставодержателя. Якщо заставодержатель  зверне  стягнення
на одну річ (право), він зберігає право  наступного  стягнення  на
інші речі (права), що складають предмет застави.
     До третьої особи, яка задовольнила в  повному  обсязі  вимоги
заставодержателя, переходить разом з правом вимоги забезпечена нею
застава у встановленому законодавством порядку.
     Звернення  стягнення  на  заставлене  майно  здійснюється  за
рішенням  суду  (арбітражного  або третейського суду), на підставі
виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або
договором застави.   Звернення   стягнення   на  заставлене  майно
державного  підприємства  (підприємства,   не   менше   п\'ятдесяти
відсотків  акцій  (часток,  паїв)  якого  є у державній власності)
здійснюється за рішенням суду або  арбітражного  суду.  (  Частина
шоста   статті   20   із  змінами,  внесеними  згідно  із  Законом
N  287/94-ВР  від  14.12.94,  в  редакції  Закону  N 583/97-ВР від
21.10.97 )
     Реалізація заставленого майна,  на  яке  звернено  стягнення,
провадиться  державним  виконавцем  на підставі виконавчого листа,
суду   або   наказу  арбітражного  суду,  або  виконавчого  напису
нотаріусів  у  встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим
Законом  чи  договором.  (  Частина  сьома  статті  20 із змінами,
внесеними згідно із Законами N 287/94-ВР від 14.12.94, N 496/95-ВР
від 22.12.95, N 2056-III ( 2056-14 ) від 19.10.2000 ) 

     Стаття 21. Реалізація заставленого майна через аукціони
                (публічні торги)

     Реалізація  заставленого  майна  провадиться спеціалізованими
організаціями   з  аукціонів  (публічних  торгів),  якщо  інше  не
передбачено   договором,  а  державних  підприємств  та  відкритих
акціонерних  товариств,  створених  у  процесі корпоратизації, всі
акції  яких  перебувають  у  державній  власності,  -  виключно  з
аукціонів (публічних торгів).
( Частина перша статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 4035-12 від 25.02.94, N 2056-III ( 2056-14 ) від 19.10.2000 )
     Якщо  аукціон  (публічні  торги)  оголошено  таким,  що    не
відбувся,  заставодержатель  за  згодою  заставодавця  має   право
залишити заставлене  майно  за  собою  за  початковою  оцінкою.  У
випадках, коли заставодавець такої згоди  не  дав,  то  заставлене
майно  реалізується  у  встановленому  порядку,  якщо   інше    не
передбачено договором.

     Стаття 22. Продаж заставлених валютних цінностей

     Продаж заставлених валютних цінностей проводиться в  порядку,
встановленому законодавством України.

     Стаття 23. Реалізація заставлених майнових прав

     При  заставі  майнових  прав  реалізація  предмета    застави
провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю  вимоги,
що випливає із заставленого права.
     Заставодержатель набуває право вимагати  в  судовому  порядку
переводу на нього заставленого права  в  момент  виникнення  права
звернення стягнення на предмет застави.

     Стаття 24. Задоволення вимог заставодержателя в разі
                недостатньої суми, вирученої від реалізації
                предмета застави

     У  випадках,  коли  суми,  вирученої  від  продажу   предмета
застави,    недостатньо    для    повного    задоволення     вимог
заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено  законом
чи  договором,  одержати  суму,  якої  не  вистачає  для   повного
задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку  черговості,
передбаченої законодавством України.

     Стаття 25. Наслідки перевищення суми, вирученої від
                реалізації предмета застави, над сумою боргу

     Якщо при реалізації предмета застави  виручена  грошова  сума
перевищує    розмір    забезпечених    цією    заставою      вимог
заставодержателя, різниця повертається заставодавцю.
     Якщо  при реалізації цілісного майнового комплексу державного
підприємства (відкритого  акціонерного  товариства,  створеного  у
процесі корпоратизації, всі акції якого  перебувають  у  державній
власності),  що  є  предметом  застави,  виручена  грошова    сума
перевищує    розмір    забезпечених    цією    заставою      вимог
заставодержателя, різниця зараховується  до відповідного  бюджету.
(  Частина  друга  статті  25  із  змінами,  внесеними  згідно  із
Законами  N  4035-12  від  25.02.94,  N  496/95-ВР  від  22.12.95,
N 2056-III ( 2056-14 ) від 19.10.2000 ) 

     Стаття 26. Припинення звернення стягнення на заставлене
                майно виконанням основної вимоги

     Заставодавець має право в будь-який час до моменту реалізації
предмета застави припинити звернення стягнення на заставлене майно
виконанням забезпеченого заставою зобов\'язання.
     Якщо зобов\'язання, забезпечене заставою, передбачає виконання
частинами, заставодавець має право припинити  звернення  стягнення
на  предмет  застави  шляхом  виконання    простроченої    частини
зобов\'язання.
     Якщо заставодавцем  є  третя  особа,  яка  надала  в  заставу
належне їй майно, то в  разі  невиконання  забезпеченого  заставою
зобов\'язання  перед  заставодержателем  вона  має  право  виконати
зобов\'язання з метою запобігання зверненню  стягнення  на  предмет
застави.

     Стаття 27. Збереження застави

     Застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в
законі, майно або майнові права,  що  складають  предмет  застави,
переходять у власність іншої особи.
     Застава зберігає силу і  у  випадках,  коли  у  встановленому
законом    порядку    відбувається    уступка    заставодержателем
забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником
боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.

     Стаття 28. Припинення застави

     Право застави припиняється:
     з припиненням забезпеченого заставою зобов\'язання;
     в разі загибелі заставленого майна;
     в  разі  придбання  заставодержателем  права  власності    на
заставлене майно;
     в разі примусового продажу заставленого майна;
     при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави.

     Стаття 29. Припинення застави шляхом внесення грошей у
                депозит

     У разі  відмови  кредитора  прийняти  виконання  забезпеченою
заставою грошової вимоги відповідна сума вноситься заставодавцем у
депозит державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса. Якщо
внесена   в   депозит   сума   повністю   покриває  борг,  застава
припиняється.
( Стаття 29 із змінами, внесеними згідно із Законом  287/94-ВР від
14.12.94 )

                             Розділ II

                              ІПОТЕКА

     Стаття 30. Поняття іпотеки

     Іпотекою визнається застава землі, нерухомого майна, при якій
земля та (або) майно, що становить предмет застави, залишається  у
заставодавця або третьої особи.

     Стаття 31. Предмет іпотеки

     Предметом іпотеки може  бути  майно,  пов\'язане  з  землею  -
будівля,  споруда,  квартира,  підприємство    (його    структурні
підрозділи) як цілісний майновий комплекс,  а  також  інше  майно,
віднесене законодавством до нерухомого.
     Відповідно до законодавства України предметом іпотеки  можуть
бути  також  належні  громадянам  на  праві  приватної   власності
земельні ділянки та багаторічні насадження.

     Стаття 32. Форма договору про іпотеку

     Договір про іпотеку повинен бути нотаріально посвідчений.
     Державний  нотаріус, якщо це передбачено договором, одночасно
з  посвідченням  договору накладає заборону на відчуження предмета
іпотеки.  Якщо  такий  договір  посвідчено  приватним  нотаріусом,
підставою   для   накладення   державним   нотаріусом  заборони  є
повідомлення  приватного  нотаріуса  про посвідчення ним договору,
яким  передбачається  накладення  заборони   відчуження. ( Частина
друга  статті  32  із   змінами,  внесеними    згідно  із  Законом
N 287/94-ВР від 14.12.94 )
     При зміні змісту забезпеченого іпотекою зобов\'язання, а також
при переході права власності на предмет іпотеки  від  заставодавця
до іншої особи,  провадиться  відповідний  запис  у  Книзі  запису
застав. Порушення  вказаної  вимоги  тягне  за  собою  недійсність
вчинених змін.

     Стаття 33. Права іпотечного заставодержателя

     Іпотечний заставодержатель, якщо інше не передбачено  законом
чи договором, має право:
     перевіряти документально і фактично наявність, розмір, стан і
умови збереження предмета застави;
     вимагати від  заставодавця  вжиття  заходів,  необхідних  для
збереження предмета застави;
     вимагати від будь-якої особи припинення посягання на  предмет
застави, яке загрожує втратою або пошкодженням його. Якщо  предмет
застави втрачено не з вини заставодержателя і  заставодавець  його
не відновив або за згодою заставодержателя не замінив іншим майном
такої ж вартості, заставодержатель має право вимагати дострокового
виконання забезпеченого заставою зобов\'язання.

     Стаття 34. Права іпотечного заставодавця

     Іпотечний заставодавець, якщо інше не  передбачено  договором
чи законом, має право:
     володіти та користуватися  предметом  застави  відповідно  до
його призначення;
     достроково  виконати  основне  зобов\'язання,  якщо   це    не
суперечить змісту зобов\'язання;
     реалізувати  за  письмовою  згодою  заставодержателя  предмет
застави з переведенням на набувача основного боргу,  забезпеченого
заставою;
     передавати  за  письмовою  згодою  заставодержателя   предмет
застави в оренду.

     Стаття 35. Обов\'язки іпотечного заставодавця

     Іпотечний заставодавець, якщо інше не  передбачено  договором
чи законом, зобов\'язаний:
     вживати  заходів,  передбачених   договором    іпотеки    або
необхідних для збереження предмета іпотеки,  включаючи  проведення
капітального та поточного ремонту;
     на період фактичної дії договору іпотеки страхувати  за  свій
рахунок  предмет  іпотеки  у    повному    обсязі    на    користь
заставодержателя;
     у разі  загибелі  предмета  іпотеки  надавати  аналогічне  за
вартістю  нерухоме  майно  чи,  незалежно  від  настання  терміну,
виконати зобов\'язання в повному обсязі або у відповідній частині;
     одержати згоду заставодержателя на вчинення  дій,  пов\'язаних
із зміною прав власності на предмет застави.

     Стаття 36. Наслідки  порушення обов\'язків іпотечним
                заставодавцем

     За порушення заставодавцем обов\'язків  щодо  вжиття  заходів,
необхідних для збереження предмета іпотеки,  заставодержатель  має
право  вимагати  дострокового  виконання  забезпеченого   іпотекою
зобов\'язання, звернувши  при  необхідності  стягнення  на  предмет
іпотеки.
     За  порушення  заставодавцем  обов\'язків  щодо    страхування
предмета іпотеки заставодержатель має право вимагати  дострокового
виконання основного боргу або застрахувати предмет іпотеки за свій
рахунок, але в інтересах заставодавця із стягненням з нього витрат
по страхуванню.
     Наслідки, вказані в частинах першій та  другій  цієї  статті,
настають  незалежно  від  того,  знаходиться  предмет  іпотеки   у
заставодавця чи  у  третьої  особи.  Заставодавець  за  дії  такої
третьої особи несе відповідальність перед заставодержателем як  за
свої власні.

     Стаття 37. Іпотека будівель та споруд

     При іпотеці будівлі чи споруди предметом застави разом з  нею
стає також право  на  користування  земельною  ділянкою,  на  якій
розташовані  вказані  об\'єкти.  У  цих  випадках  при    зверненні
стягнення на предмет застави набувач будівлі, споруди має право на
одержання земельної ділянки відповідно до законодавства України.

     Стаття 38. Іпотека майнового комплексу підприємства

     Іпотека майнового комплексу підприємства і його  структурного
підрозділу,  якщо  інше  не  передбачено  законом  чи   договором,
поширюється на все його майно, в тому числі на  основні  фонди  та
оборотні кошти, а також інші цінності, відображені в  самостійному
балансі підприємства.
     Заставодавець майнового комплексу  підприємства  зобов\'язаний
на вимогу заставодержателя надавати йому річний баланс.
     У  разі  невиконання  зобов\'язання,  забезпеченого   іпотекою
майнового комплексу підприємства, заставодержатель має право вжити
передбачених  договором   іпотеки  заходів   щодо     оздоровлення
фінансового   становища   підприємства,   включаючи    призначення
представників до керівних органів підприємства, обмеження у  праві
розпоряджатися   виробленою    продукцією    та    іншим    майном
підприємства. Якщо вказані заходи  не  дали  бажаних  результатів,
заставодержатель   має   право   звернути   стягнення   на   майно
підприємства, що знаходиться в іпотеці.
     Якщо це передбачено договором чи законом,  майновий  комплекс
підприємства  переходить  до  заставодержателя.  У   цьому    разі
остаточна оцінка предмета іпотеки визначається на момент  переходу
майнового  комплексу  підприємства  за  згодою  заставодавця    та
заставодержателя, а при  виникненні  спору  -  за  рішенням  суду,
арбітражного суду чи третейського суду.

     Стаття 39. Застава транспортних засобів та космічних об\'єктів

     Застава  транспортних  засобів  та  космічних  об\'єктів,  які
залишаються у  володінні  заставодавця,  здійснюється  у  порядку,
передбаченому розділом II цього Закону.

                            Розділ III

             ЗАСТАВА ТОВАРІВ В ОБОРОТІ АБО У ПЕРЕРОБЦІ

     Стаття 40. Предмет застави товарів в обороті або у переробці

     Предметом застави товарів в обороті або  у  переробці  можуть
бути  сировина,  напівфабрикати,  комплектуючі   вироби,    готова
продукція тощо.
     При заставі товарів в обороті  або  у  переробці  реалізовані
заставодавцем товари перестають бути предметом застави  з  моменту
їх вручення набувачу або транспортній організації для відправлення
набувачу або передачі на пошту для пересилки  набувачу,  а  набуті
заставодавцем  товари,  передбачені  в  договорі  застави,  стають
предметом застави з моменту виникнення на них права власності.

     Стаття 41. Зміст договору про заставу товарів в обороті
                або у переробці

     Договір застави товарів в обороті  або  у  переробці  повинен
визначати вид товару,  інші  його  родові  ознаки,  а  також  види
товарів, якими може бути замінено предмет застави. ( Стаття 41  із
змінами, внесеними згідно із Законом N 583/97-ВР від 21.10.97 )

     Стаття 42. Права заставодавця при заставі товарів в обороті
                або у переробці

     При заставі товарів в обороті або у  переробці  заставодавець
зберігає за собою право володіти, користуватися та  розпоряджатися
предметом застави відповідно до правил цього розділу.

     Стаття 43. Обов\'язки заставодавця при заставі товарів
                в обороті або у переробці

     У  разі  відчуження   заставлених    товарів    заставодавець
зобов\'язаний замінити їх  іншими  товарами  такої  ж  або  більшої
вартості. Зменшення вартості замінених товарів допускається тільки
у  випадках,  коли  це  здійснено  за  домовленістю  сторін   щодо
погашення частки початкової заборгованості.

                             Розділ IV

                              ЗАКЛАД

     Стаття 44. Поняття закладу

     Заклад - застава рухомого майна, при якій майно,  що  складає
предмет  застави,   передається    заставодавцем    у    володіння
заставодержателя.
     За угодою заставодержателя із заставодавцем  предмет  застави
може  бути  залишено  у  заставодавця  під  замком  та    печаткою
заставодержателя (тверда  застава).  Індивідуально  визначена  річ
може бути  залишена  у  заставодавця  з  накладенням  знаків,  які
засвідчують заставу.
     Правила  цього  розділу  поширюються  на  тверду  заставу   у
випадках,  коли  її  застосування  не  суперечить  суті   відносин
заставодержателя з заставодавцем при такій заставі.

     Стаття 45. Обов\'язки заставодержателя при закладі

     Заставодержатель,  якщо  інше  не   передбачено    договором,
зобов\'язаний:
     вживати заходів, необхідних для збереження предмета закладу;
     у випадках,  коли  це  передбачено  договором,  одержувати  з
предмета закладу доход в інтересах заставодавця;
     регулярно  надсилати  заставодавцю  звіт  про    користування
предметом закладу, якщо користування ним  допускається  відповідно
до частини першої статті 46 цього Закону;
     страхувати предмет закладу в обсязі його вартості за  рахунок
та в інтересах заставодавця;
     сплачувати  податки  та  збори,  пов\'язані    з    володінням
заставленою річчю, за рахунок заставодавця;
     належним  чином    утримувати    предмет    закладу,    нести
відповідальність за нього  у  випадках,  коли  немає  доказів,  що
втрата, пошкодження або загибель закладу сталися не з його вини;
     негайно  повідомляти  заставодавця  про  виникнення   загрози
загибелі чи пошкодження предмета закладу;
     негайно  повертати   предмет    закладу    після    виконання
заставодавцем  або  третьою    особою    забезпеченого    закладом
зобов\'язання.

     Стаття 46. Права заставодержателя при закладі

     Заставодержатель має право користуватися  предметом  закладу,
якщо це передбачено договором. Набуті ним доходи спрямовуються  на
покриття  витрат  на   утримання   предмета   закладу,   а   також
зараховуються   в   рахунок   погашення   процентів   по    боргу,
забезпеченому закладом зобов\'язань чи самого боргу.
     Якщо  виникає  загроза  загибелі,  пошкодження  чи  зменшення
вартості предмета закладу не  з  вини  заставодержателя,  він  має
право вимагати заміни предмета закладу, а при відмові заставодавця
виконати цю  вимогу - достроково  звернути  стягнення  на  предмет
закладу.

     Стаття 47. Можливість дострокового виконання зобов\'язання,
                забезпеченого закладом

     Якщо  заставодержатель  зберігає  або  використовує   предмет
закладу неналежним  чином, заставодавець має право в будь-який час
вимагати  припинення  застави  та  (або)    достроково    виконати
забезпечене закладом зобов\'язання.

     Стаття 48. Відповідальність заставодержателя за втрату,
                недостачу або пошкодження предмета застави при
                закладі

     За втрату або  недостачу  предмета  закладу  заставодержатель
несе відповідальність у розмірі вартості втраченого  майна,  а  за
пошкодження предмета закладу - в розмірі суми,  на  яку  знизилась
вартість заставленого майна.
     Заставодержатель зобов\'язаний відшкодувати  заставодавцю  всі
заподіяні втратою, недостачею  чи  пошкодженням  предмета  закладу
збитки в повному обсязі, якщо це передбачено законом чи договором.
     Заставодержатель  відповідає  за   втрату,    недостачу    чи
пошкодження предмета закладу,  якщо  він  не  доведе,  що  втрата,
недостача чи пошкодження сталися не з його вини.
     Якщо заставодержателем є ломбард або  інша  організація,  для
якої  надання  кредитів  громадянам  під  заклад  є  предметом  її
діяльності, звільнення від відповідальності може мати  місце  лише
за умови, що заставодержатель має докази, що втрата, недостача  чи
пошкодження предмета закладу сталися внаслідок непереборної сили.

                             Розділ V

                       ЗАСТАВА МАЙНОВИХ ПРАВ

     Стаття 49. Застава майнових прав

     Заставодавець може укласти договір застави як  належних  йому
на момент укладення договору прав вимоги по зобов\'язаннях, в  яких
він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.
     У договорі застави прав повинна бути  вказана  особа,  яка  є
боржником  по   відношенню    до    заставодавця.    Заставодавець
зобов\'язаний повідомити свого боржника про здійснену заставу прав.
     Строкове право вимоги,  яке належить  заставодавцю-кредитору,
може бути предметом застави тільки до закінчення строку його дії.
     У договорі  застави  прав,  які  не  мають  грошової  оцінки,
вартість предмета застави визначається угодою сторін.

     Стаття 50. Обов\'язки заставодавця при заставі майнових прав

     При  заставі  прав,  якщо  інше  не  передбачено   договором,
заставодавець зобов\'язаний:
     виконувати  дії,  необхідні  для    забезпечення    дійсності
заставленого права;
     не здійснювати уступки заставленого права;
     не  виконувати  дій,   що   тягнуть   за   собою   припинення
заставленого права чи зменшення його вартості;
     вживати заходів, необхідних для  захисту  заставленого  права
від посягань з боку третіх осіб;
     надавати заставодержателю відомості про зміни, що  сталися  в
заставленому праві, про його порушення з боку третіх осіб  та  про
домагання третіх осіб на це право.

     Стаття 51. Права заставодержателя при заставі майнових прав

     При  заставі  прав,  якщо  інше  не  передбачено   договором,
заставодержатель має право:
     незалежно  від  настання  терміну  виконання    забезпеченого
заставою зобов\'язання вимагати в судовому порядку переводу на себе
заставленого  права,  якщо  заставодавець    порушив    обов\'язки,
передбачені статтею 50 цього Закону;
     вступати у справу як третя особа в судовому  спорі,  в  якому
розглядається позов про заставлене право;
     в  разі  порушення  заставодавцем  обов\'язків,   передбачених
статтею  50  цього  Закону,  самостійно  вживати  всіх    заходів,
необхідних для захисту заставленого права проти  порушень  з  боку
третіх осіб.

     Стаття 52. Наслідки виконання боржником зобов\'язання
                заставодавцю

     Якщо  боржник  заставодавця  до    виконання    заставодавцем
зобов\'язання, забезпеченого заставою, виконає  своє  зобов\'язання,
все, одержане при цьому заставодавцем, стає предметом застави, про
що заставодавець зобов\'язаний негайно повідомити заставодержателя.
     При  одержанні  від  свого  боржника  в  рахунок    виконання
зобов\'язання грошових сум, заставодавець зобов\'язаний  за  вимогою
заставодержателя перерахувати відповідні суми в  рахунок виконання
зобов\'язання, забезпеченого заставою,  якщо  інше  не  встановлено
договором застави.

                             Розділ VI

                      ЗАСТАВА ЦІННИХ ПАПЕРІВ

     Стаття 53. Порядок укладення договору застави цінних паперів

     Якщо  законом  чи  договором  не  передбачено  інше,  застава
векселя чи іншого цінного паперу, який може бути переданий  шляхом
вчинення передавального запису (індосаменту), здійснюється  шляхом
індосаменту  і  вручення  заставодержателю  індосованого   цінного
паперу.
     Застава  цінного  паперу,  який   не    передається    шляхом
індосаменту, здійснюється за угодою заставодержателя і  особи,  на
ім\'я якої було видано цінний папір.
     За угодою сторін заставлені цінні папери можуть бути передані
на зберігання в депозит державної нотаріальної контори, приватного
нотаріуса  або  банку.  ( Частина  третя  статті  53  із  змінами,
внесеними згідно із Законом N 287/94-ВР від 14.12.94 )

     Стаття 54. Предмет договору застави цінних паперів

     Якщо законом чи договором не передбачено інше, купонні  листи
на виплату процентів, дивідендів та інші доходи від зазначеного  в
цінному  папері  права  є  предметом  договору  застави  тільки  у
випадках, якщо вони передані кредитору заставного зобов\'язання.

     Стаття 55. Поширення правил застави на заставу цінних
                паперів на пред\'явника

     Застава  цінних  паперів  на  пред\'явника  регулюється  також
положеннями, які містяться в розділі III цього Закону.

                            Розділ VII

                 ГАРАНТІЇ ПРАВ СТОРІН ПРИ ЗАСТАВІ

     Стаття 56. Незмінність договору застави

     У  випадках,  коли  після    укладення    договору    застави
законодавством  встановлено  правила,  які  погіршують   становище
заставодавця  та (або) заставодержателя, умови договору зберігають
силу на весь строк його дії.

     Стаття 57. Захист інтересів заставодержателя при припиненні
                його  прав та прав заставодавця на заставлене
                майно на підставах, передбачених законом

     У разі прийняття Україною або Республікою  Крим  законодавчих
актів, які припиняють заставне право  або  право  заставодавця  на
заставлене майно, збитки, завдані  заставодержателю  в  результаті
прийняття  цих  актів,  відшкодовуються  йому  в  повному   обсязі
Україною або Республікою Крим.  Спори  про  відшкодування  збитків
вирішуються судом.
     У разі  вжиття  державою  заходів  до  примусового  вилучення
заставленого майна або майнових прав (націоналізація,  реквізиція,
конфіскація,  накладення  секвестру,  а  також   інших    заходів,
аналогічних за своїми  наслідками),  держава  відшкодовує  збитки,
заподіяні заставодержателю внаслідок здійснення цих заходів.
     У разі припинення права  власності  на  заставлене  майно  чи
припинення  заставлених  майнових  прав  у  зв\'язку  з    рішенням
державного  органу  або  органу   місцевого    чи    регіонального
самоврядування,  не  спрямованим  безпосередньо    на    вилучення
заставленого майна чи заставлених  майнових  прав,  в  тому  числі
рішенням про вилучення  земельної  ділянки,  на  якій  розташовано
заставлені  будинок,  інші  будівлі,  споруди    чи    багаторічні
насадження, збитки, завдані заставодержателю  в  результаті  цього
рішення, відшкодовуються заставодержателю в  повному  обсязі  цими
органами.  Спори  про  відшкодування  збитків  вирішуються  судом,
арбітражним судом.

     Стаття 58. Недійсність актів, що порушують заставне право

     Якщо в результаті видання органом державної виконавчої  влади
чи органом місцевого і регіонального самоврядування акта, який  не
відповідає    чинному     законодавству,     порушуються     права
заставодержателя або інших осіб щодо  володіння,  користування  та
розпорядження предметом застави, такий  акт  визнається  недійсним
судом чи арбітражним судом.
     Збитки,  завдані  заставодержателю  в   результаті    видання
зазначених  актів,  підлягають  відшкодуванню  в  повному   обсязі
органом, який видав цей акт.

                            Розділ VIII

                  ЗАСТАВА У МІЖНАРОДНОМУ ОБОРОТІ

     Стаття 59. Закон, який визначає форму договору застави

     Форма договору  застави  визначається  правом  країни,  місця
укладення цього договору.
     Форма договору застави будівель, споруд та іншого  нерухомого
майна, що знаходиться в Україні, а також прав на нього,  так  само
як  і  форма  договору  застави  майна  в   обороті,    укладеного
заставодавцем,  який  заснований,  має  своє  місцепроживання  або
основне місце діяльності в  Україні,  визначається  законодавством
України.

     Стаття 60. Право, яке застосовується до договору застави

     Права та обов\'язки сторін  в  договорі  застави  визначаються
правом місця його  укладення,  якщо  інше  не  встановлено  угодою
сторін.
     Закон, який регулює право власності на  майно,  визначає,  чи
може це майно бути предметом договору застави. Закон,  що  регулює
правовідношення, з якого виникло право, визначає, чи може це право
бути предметом договору застави.

     Стаття 61. Закон, який визначає захист прав заставодержателя
                та заставодавця на заставлене майно

     Способи, умови та порядок  захисту  прав  заставодержателя  і
заставодавця на заставлене майно та майнові права від  порушень  з
боку третіх осіб визначаються  законом,  який  регулює  відповідно
право власності на це майно та правовідношення,  з  якого  виникло
заставлене право.

     Стаття 62. Нотаріальне посвідчення договору застави
                у міжнародному обороті

     У  разі,  коли  відповідно  до  цього   Закону    нотаріальне
посвідчення договору застави є  обов\'язковим,  воно  повинно  бути
здійснено у встановленому цим Законом порядку, якщо:
     предметом  застави  є  нерухоме  майно,  що  знаходиться   на
території України;
     предметом застави є право на нерухоме майно,  що  знаходиться
на території України;
     предметом застави є майно,  що  відповідно  до  законодавства
України підлягає реєстрації;
     у договорі застави майна в  обороті  або  у  переробці,  якщо
заставодавець заснований, має своє місце  проживання  або  основне
місце діяльності в Україні;
     предметом застави є морські будівлі, споруди, штучні  острови
(а також права на них), що знаходяться  за  межами  територіальних
вод України, а також усіх  інших  держав,  якщо  вони  є  об\'єктом
власності чи оренди  юридичної  чи  фізичної  особи  України,  або
іноземної  юридичної  особи  з  участю  української  сторони,  або
міжнародної  міждержавної    організації,    штаб-квартира    якої
знаходиться в Україні.
     Нотаріальне  посвідчення  або  реєстрація  договору  застави,
здійснені органами іноземної  держави,  визнаються  в  Україні  за
умови,  якщо  дотримано  вимоги  про    обов\'язкове    нотаріальне
посвідчення договору застави відповідно до цього Закону.

     Стаття 63. Продаж заставленого майна з аукціонів
                за межами України

     Сторони в зовнішньоторговельному договорі застави мають право
при укладенні договору застави або в  результаті  наступної  угоди
встановити, що продаж з аукціонів  заставленого  майна  може  бути
здійснений за межами України, якщо це не суперечить  законодавству
України.
     Процедура продажу заставленого майна з аукціонів визначається
правом країни, на території якої проходять аукціони.
     Якщо заставлене майно, що  знаходиться  в  Україні,  підлягає
продажу з аукціонів за межами України, то  до  здійснення  продажу
цього майна повинні бути  виконані  вимоги  митного  законодавства
України.

     Стаття 64. Міжнародні договори

     Якщо міжнародним договором,  в  якому  бере  участь  Україна,
встановлено інші правила про заставу, ніж ті, що містяться в цьому
Законі, то застосовуються правила міжнародного договору.

 Президент України                                       Л.КРАВЧУК

 м. Київ, 2 жовтня 1992 року
     N 2654-XII